ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.09.2005 Справа N 15/429
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Чабана В.В.
суддів : Козир Т.П. , Шульги О.Ф.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
ВАТ Дудка А.Л., Григоренко В.В., Пономарьов
“Кіровоградобленерго” П. О.
Приватного підприємства Карапетян С.А., Акулініна Л.О.
“Фірма “Інгуша”
розглянувши касаційну Приватного підприємства “Фірма “Інгуша”
скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 24.03.2005р.
у справі № 15/429
господарського суду Кіровоградської області
за позовом ВАТ “Кіровоградобленерго”
до Приватного підприємства “Фірма “Інгуша”
Про стягнення 103 875 грн. 84 коп.
Постанова приймається 22.09.2005, у зв’язку з тим, що в судових
засіданнях оголошувались перерви.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області (суддя
Мохонько К.М.) від 28.12.2004 позов задоволено –стягнуто з
Приватного підприємства “Фірма “Інгуша” на користь Відкритого
акціонерного товариства “Кіровоградобленерго” 103 875 грн. 84
коп. підвищеної плати за споживання електричної енергії понад
договірну величину та судові витрати.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді
Крутовський В.І., Прокопенко А.Е., Дмитренко А.К.) переглянув в
апеляційному порядку вказане рішення і постановою від 24.03.2005
залишив його без змін.
Приватне підприємство “Фірма “Інгуша”, не погоджуючись з
рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських
судів, подало касаційну скаргу в якій просить їх скасувати та
прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
За твердженням скаржника, судами першої та апеляційної інстанцій
не правильно застосовані норми матеріального та порушено норми
процесуального права, що й призвело до прийняття помилкових
рішень.
Перевіривши матеріали справи. заслухавши представників сторін,
Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство “Кіровоградобленерго” звернулось
до господарського суду Кіровоградської області з позовом до
Приватного підприємства “Фірма “Інгуша” про стягнення 103 875,
84 грн. підвищеної плати за споживання електричної енергії понад
договірну величину.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на те, що відповідач
порушив строк оплати за спожиту електроенергію, тому йому було
договірну величину споживання електроенергії скориговано до “0”
і нараховано п’ятикратну вартість фактично спожитої
електроенергії.
Приймаючи рішення у справі, місцевий та апеляційний господарські
суди, посилаючись на ст. 26 Закону України “Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, заявлені позовні вимоги
задовольнили в повному обсязі.
Як встановлено в ході розгляду справи в судах першої та
апеляційної інстанцій, 14.11.2000р. між позивачем та
відповідачем укладено договір на користування електричною
енергією № 701М, згідно умов якого на липень місяць 2004р.
(спірний період), для відповідача була встановлена договірна
величина споживання електроенергії в розмірі 110 000 кВт/год,
строк оплати якої визначено до 09.08.2004р.. Проте, відповідачем
фактично в цьому періоді спожито 91 440 кВт/год та оплачено
фактичну вартість електроенергії 10.08.2004р..
За таких обставин, зазначено в судових рішеннях, 29.10.2004р.
відповідачу надіслано повідомлення про коригування граничного
рівня споживання електричної енергії за липень 2004р., згідно
якого гранична величина споживання електричної енергії
відкоригована до рівня фактично сплаченої відповідачем за цей
місяць величини її споживання “0” кВт/год. Отже, за висновком
місцевого та апеляційного судів, перевищення договірної величини
споживання електроенергії відповідачем в спірному періоді
складає 91 440 кВт/год., що згідно до вимог Закону України “Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, Порядку постачання
електроенергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України № 479 від 09.04.2002р. та Правил користування
електроенергією, затверджених постановою НКРЕ України № 28 від
31.07.96 ( z0417-96 ) (z0417-96)
, зареєстрованих в Міністерстві юстиції
України 14.11.2002р. за № 963/7191 є підставою для застосування
п’ятикратної вартості різниці фактично спожитої і договірної
величини, передбаченої ст. 26 вказаного Закону ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
.
Однак з такими висновками погодитись не можна.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
споживання енергії можливе лише на підставі
договору з енергопостачальником.
Правилами користування електричною енергією, затвердженими
постановою Національної комісії з питань регулювання
електроенергетики України від 31.07.06 № 28 ( z0417-96 ) (z0417-96)
(з
подальшими змінами та доповненнями), визначений порядок та умови
укладання таких договорів, зокрема у підпункті 6.3 пункту 6 цих
Правил ( z0417-96 ) (z0417-96)
передбачено, що істотними та обов’язковими
умовами договору про постачання електричної енергії є: договірна
(гранична) величина споживання електричної енергії та
потужності; порядок доведення та коригування граничних величин,
обсягу електроспоживання і рівня потужності та зобов’язання
сторін у разі порушення доведених величин.
Невід’ємною частиною договору про постачання електроенергії
відповідно до підпункту 6.4 пункту 6 згаданих Правил
( z0417-96 ) (z0417-96)
є повідомлення про граничні величини обсягу
електроспоживання і рівня потужності.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, договору від
14.11.04 № 701М, укладеного між сторонами, та повідомлення про
граничні величини споживання електричної енергії від 01.06.2004
№ 455/46, споживачу –відповідачу у справі, у спірному
розрахунковому періоді гранична величина споживання
електроенергії встановлена в обсязі 110 000 кВт/год., а фактично
останнім було спожито 91 440 кВт/год..
Причому, за змістом Порядку постачання електроенергії
споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
№ 479 від 09.04.2002р. та Правил користування електроенергією,
затверджених постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.96
( z0417-96 ) (z0417-96)
(в редакції постанови НКРЕ України від 22.08.2002р.
№ 928), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України
14.11.2002р. за № 963/7191, у разі коригування за наслідками
місяця граничної величини споживання електроенергії до рівня
фактично спожитої за цей місяць величини споживання вона є
дійсною з дня проведення коригування і не може розповсюджуватися
на минулий період.
За таких обставин, місцевий суд та суд апеляційної інстанції
помилково дійшли висновку про правомірність позовних вимог.
Що стосується посилання позивача на Закон України “Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
та Постанову Кабінету Міністрів
України № 479 від 09.02002р., то слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зміна або розірвання договору допускається лише за згодою
сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Законом України “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
не
передбачені випадки з настанням яких допускається одностороння
зміна умов договору.
Разом з тим, статтею 27 згаданого Закону ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
встановлено, що санкції, передбачені ч. 8 ст. 24, частинами 3,
4, 5 ст. 26 та ч. 3 цієї статті, застосовуються у порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України.
Хоча у позовній заяві не зазначено яку саме статтю зазначеного
Закону ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
порушив відповідач, але із її змісту
випливає, що йдеться про ч. 5 ст. 26 в редакції, що діяла у
спірному періоді, згідно якої споживачі (крім населення,
державних професійно-технічних навчальних закладів у випадку
споживання електричної енергії понад договірну величину за
розрахунковий період сплачують електропостачальникам п’ятикратну
вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Як вже зазначалося, відповідач у даному випадку не перевищив
договірних (граничних) величин у спірному періоді.
У позовній заяві не зазначено також який пункт постанови
Кабінету Міністрів України № 475 від 09.04.2002р. ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
порушив відповідач, але із змісту цієї заяви вбачається, що
йдеться про абзац 2 п. 11 Порядку постачання електричної енергії
споживачам ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
, затвердженого згаданою постановою в
редакції, що діяла у спірному періоді, згідно якого за
підсумками місяця величина споживання електроенергії для
споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць
величини її споживання (абзац 2 п. 11 згаданого Порядку
( 475-2002-п ) (475-2002-п)
втратив чинність згідно постанови Кабінету
Міністрів України від 16.06.2005р. за № 473 ( 473-2005-п ) (473-2005-п)
).
Така умова передбачена і п. 5.3 Правил користування електричною
енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань
регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. за № 28
( z0417-96 ) (z0417-96)
з подальшими змінами та доповненнями.
Однак ні у згаданих Правилах ( z0417-96 ) (z0417-96)
, ні у згаданому
Порядку ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
не зазначено, що таке коригування
призводить до зміни умов договору в односторонньому порядку і ці
зміни розповсюджуються на минулий період та, що саме при
здійсненні коригування слід застосувати санкції, передбачені ч.
5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
,
тобто як за порушення договірних (граничних) величин споживання
електроенергії.
Не йдеться у цих нормативних документах і про те, що несвоєчасна
оплата спожитої електроенергії тотожна перевищенню договірних
(граничних) величин споживання електроенергії.
Крім того, за змістом Правил користування електричною
енергією ( z0417-96 ) (z0417-96)
, перевищення договірних величин спочатку
фіксується відповідним актом і на підставі цього акта
постачальник може направити відповідне повідомлення яке по суті
є зміною умов договору в односторонньому порядку. Однак такі
зміни відповідно до ст. 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
можуть стосуватися лише майбутнього споживання електроенергії.
Що стосується порушення строків оплати за спожиту
електроенергію, встановлених судами, то ця обставина не є
підставою для нарахування п’ятикратної вартості спожитої
електроенергії згідно ст. 26 Закону України “Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, а може бути підставою для
нарахування неустойки та інших штрафних санкцій передбачених
чинним законодавством чи умовами Договору.
З огляду на зазначене, зв’язку з тим, що в ході судового
розгляду справи не встановлено факту перевищення відповідачем у
спірному періоді договірних величин споживання електроенергії,
підстав для задоволення позову немає, тому колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку про скасування
рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів
та прийняття нового рішення, яким в позові слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 2 ст.
111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства “Фірма “Інгуша”
задовольнити.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 24.03.2005 та рішення господарського суду Кіровоградської
області від 28.12.2004 у справі № 15/429 скасувати.
3. В позові відмовити.
4. Зобов’язати господарський суд Кіровоградської області,
відповідно до вимог ст.ст. 49, 122 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
видати відповідні накази.
Головуючий, суддя В.Чабан
Судді Т.Козир
О.Шульга