ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.09.2005 Справа N 04/332
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Чабана В.В.
суддів : Семчука В.В., Шульги О.Ф.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
Товариство з обмеженою Дажук С.М.
відповідальністю “КМТ-
Агро”
ВАТ “Сердюківське Капля Н.І.
хлібоприймальне
підприємство”
розглянувши касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю
скаргу “КМТ-Агро”
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 16.05.2005
у справі № 04/332
господарського суду Черкаської області
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю
“КМТ-Агро”
до ВАТ “Сердюківське хлібоприймальне
підприємство”
про стягнення 32 тон 466 кг. насіння соняшника та пені в сумі
46 247, 81 грн.
та зустрічним позовом ВАТ “Сердюківське хлібоприймальне
підприємство”
до ТОВ “КМТ-Агро”
Про стягнення 67 287, 26 грн.
Рішенням господарського суду Черкаської області (суддя Упир
І.І.) від 04.03.2005 первісний позов задоволено частково,
стягнуто з ВАТ “Сердюківське хлібоприймальне підприємство” на
користь ТОВ “КМТ-Агро” 32т., 466 кг. соняшникового насіння, а в
частині стягнення 46 247 грн. 81 коп. пені відмовлено.
Зустрічна позовна заява задоволена. З Товариства з обмеженою
відповідальністю “КМТ-Агро” на користь Відкритого акціонерного
товариства “Сердюківське хлібоприймальне підприємство” стягнуто
67 287 грн. 26 коп. пені.
Київський міжобласний апеляційний господарський суд переглянув
вказане рішення і постановою від 16.05.2005 залишив його без
змін.
ТОВ “КМТ-Агро” прийняті у справі рішення, в частині стягнення з
нього 67 987, 26 грн. пені, вважає таким, що суперечать нормам
матеріального та процесуального права, тому в цій частині
рішення та постанову просить скасувати і справу передати на
новий розгляд.
У відзиві на касаційну скаргу ВАТ “Сердюківське хлібоприймальне
підприємство” просить касаційну скаргу залишити без задоволення,
а прийняті у справі рішення без змін, оскільки вважає їх
законними та обґрунтованими.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін,
Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Товариством з обмеженою відповідальністю “КМТ-Агро” заявлено
позов до Відкритого акціонерного товариства “Сердюківське
хлібоприймальне підприємство” про стягнення 32 т. 466 кг насіння
соняшникового та 46 247, 81 грн. пені.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на те, що він з
відповідачем уклав договір зберігання сільськогосподарської
продукції від 26.02.2004 за № 97.
Згідно з умовами цього договору, стверджує позивач, відповідачу
було передано на відповідальне зберігання 245 т. 466 кг
соняшникового насіння, але відповідач на вимогу позивача
повернув лише 212 т. 600 кг, а решту –32 т. 466 кг відмовляється
повернути. На виставлену 20.05.2004 претензію не відповів, хоча
є підпис, який свідчить, що претензія ним була отримана.
На думку позивача відповідач відповідно до вимог п. 5.6 договору
від 26.02.2004 за № 97 повинен за кожний день прострочення
повернення 32 т. 466 кг соняшникового насіння сплатити 0,5% пені
від вартості не повернутої продукції.
17.01.2005 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому
зазначено, що позивач не подав відповідних документів щодо ціни
соняшникового насіння та доказів про домовленість сторін
відносно сплати штрафних санкцій (а.с. 34).
04.02.2005 відповідач за первісним позовом заявив зустрічний
позов до ТОВ “КМТ-Агро” про стягнення 67 287, 43 грн. боргу.
За твердженням ВАТ “Сердюківське хлібоприймальне підприємство”
ТОВ “КМТ-Агро” повинно було забрати соняшникове насіння
01.04.2004, але фактично забрало 14.05.2004, за що з посиланням
на п. 5.6 згаданого договору (тобто, посилання на той самий
пункт, на який послався і первісний позивач) вимагає сплатити)
0,5 % пені від вартості соняшникового насіння.
Чим підтверджена ціна насіння, в позовній заяві не зазначено,
але стверджується, що нарахована пеня є боргом ТОВ “КМТ-Агро”
перед ВАТ “Сердюківське хлібоприймальне підприємство” (а.с. 40).
В уточненні до позовної заяви ВАТ “Сердюківське хлібоприймальне
підприємство” просить стягнути з ТОВ “КМТ-Агро” 67 287, 26 грн.
пені за прострочення терміну збереження сільськогосподарської
продукції.
Приймаючи рішення про часткове задоволення первісного позову та
задовольняючи зустрічний позов, місцевий та апеляційні
господарські суди послались на те, що вимоги первісного позивача
відносно стягнення 32, 466 т. соняшникового насіння є
обґрунтовані і доведені матеріалами справи.
Стосовно стягнення пені на підставі п. 5.6 спірного договору, то
в рішенні та постанові зазначено, що право на нарахування пені
по цьому пункту договору надано лише відповідачу, тобто ВАТ
“Сердюківське хлібоприймальне підприємство”.
Твердження первісного позивача про те, що відповідач не виконав
вимоги ч. 2 ст. 31 Закону України “Про зерно та ринок зерна в
Україні” ( 37-15 ) (37-15)
, оскільки не попередив його в письмовій формі
за сім днів до закінчення строків зберігання зерна про
закінчення цього строку, тому повинен сплатити пеню, місцевий та
апеляційний суд визнали помилковими, з огляду на те, що в цій
частині Закону не передбачена відповідальність за невиконання
згаданої умови.
Слід зазначити, що як в рішенні так і в постанові містяться
певні суперечності.
Так, в рішенні місцевого суду зазначено, що невиконання
відповідачем ч. 2 ст. 31 згаданого Закону ( 37-15 ) (37-15)
не є
порушенням зобов’язання. Але в позовній заяві і не
стверджується, що невиконання Закону є порушенням зобов’язання.
В постанові апеляційної інстанції вказано, що місцевим
господарським судом вірно не взято до уваги п. 5.2 спірного
договору, оскільки вказаний пункт позбавлений правового змісту.
Таке твердження не відповідає дійсності тому, що в рішенні
місцевого суду взагалі не йдеться про п. 5.2 згаданого договору.
Що стосується правового змісту вказаного пункту договору, то в
ньому, якщо вживати таку ж термінологію, цього змісту міститься
більше ніж в п. 5.6 згаданого договору.
В п. 5.2 договору по крайній мірі міститься умова про те, що за
невиконання умов договору виконавець (відповідачу у справі)
сплачує замовнику (позивачу у справі) пеню в розмірі подвійної
облікової ставки НБУ. А в п. 5.6 взагалі не зазначено хто і кому
сплачує пеню. Із цього пункту договору можна лише зрозуміти, що
пеня нараховується за зберігання насіння після 01.04.2004 як з
вини позивача так і з вини відповідача.
Неоднозначність змісту п. 5.6 договору призвело до виникнення
цього спору, в частині стягнення пені. Однак вказана обставина
не дає право тлумачити зміст таких договорів на користь однієї
із сторін.
Слід зазначити, що ні в договорі № 97 від 26.02.2004, ні в
приходній квитанції, ні в квитанціях про приймання вантажу не
міститься інформація щодо вартості спірного соняшникового
насіння.
Про це зазначав і відповідач у своєму відзиві.
З урахуванням викладеного, підстав для стягнення пені на
підставі спірного договору як з відповідача по первісному позову
так і з відповідача по зустрічному позову в даному випадку
немає.
Тобто, рішенням місцевого суду, залишеним апеляційною інстанцією
без змін, помилково стягнуто з ТОВ “КМТ-Агро” на користь ВАТ
“Сердюківське хлібоприймальне підприємство” 67 287, 26 грн.
пені.
Факт неповернення відповідачем позивачу 32 т. 466 кг
соняшникового насіння встановлено судом і сторонами не
оскаржується, тому, в частині стягнення з відповідача на користь
позивача цієї кількості соняшникового насіння, рішення місцевого
та постанова апеляційного господарських судів є обґрунтованими.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 5 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ “КМТ-Агро” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Черкаської області у справі №
04/332 та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 16.05.2005 в частині стягнення в ТОВ
“КМТ-Агро” на користь ВАТ “Сердюківське хлібоприймальне
підприємство” 67 287 грн. 26 коп. пені скасувати і в цій частині
в задоволенні зустрічного позову відмовити.
3. Із мотивувальної частини постанови Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 16.05.2005 у справі №
04/332 виключити посилання на те, що місцевим господарським
судом вірно не взято до уваги п. 5.2 договору від 26.02.2004 №
97.
4. В решті постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 16.05.2005 залишити без змін.
5. Судові витрати віднести на сторін відповідно до вимог ст. 49
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
6. Зобов’язати господарський суд Черкаської області, з
урахуванням вимог ст. 122 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, видати відповідні накази.
Головуючий, суддя В.Чабан
Судді В.Семчук
О.Шульга