ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.09.2005 Справа N 9-15-25/92-04-2575
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів Грека Б.М.
Стратієнко Л.В.
з участю не з’явився
представників: Смітюх А.В., Чевгуз В.С.
позивача:
відповідачів:
розглянувши у малого приватного підприємства “Полідізайн”
відкритому судовому
засіданні касаційні
скарги
на рішення господарського суду Одеської області від
18.05.2005 р.
у справі № 9-15-25/92-
04-2575
за позовом корпорації виробничих та комерційних
підприємств “Союз”
до відкритого акціонерного товариства “Нептун”,
товариства з обмеженою відповідальністю
“Бригантина Плюс”,
товариства з обмеженою відповідальністю
“Інвар,
товариства з обмеженою відповідальністю
“Консалтингова фірма “Адвізор Плюс”,
малого приватного підприємства “Полідізайн”
КП “Одеське міське бюро технічної
інвентаризації та реєстрації об’єктів
нерухомості”,
Овідіопольського районного бюро технічної
інвентаризації
про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, зобов’язання
повернути майно та визнання права власності
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2004 р. позивач звернувся в суд з позовом про визнання
недійсними договору купівлі-продажу спортивно-оздоровчого табору
“Бригантина”, укладеного між ВАТ “Нептун” та ТОВ “Бригантина
Плюс” 03.09.2002 р., договору купівлі –продажу основних засобів,
укладеного між ВАТ “Нептун” та ТОВ “Інвар” 04.09.2002 р.,
договору купівлі-продажу основних засобів, укладеного між ВАТ
“Нептун” та ТОВ “Консалтингова фірма “Адвізор Плюс”02.10.2002
р., договору купівлі-продажу корпусу № 47, укладеного між ВАТ
“Нептун” та МПП “Полідізайн” 26.05.2003 р.
В подальшому позивач доповнив позовні вимоги та просив визнати
право власності ВАТ “Нептун” на об’єкти нерухомості, що були
об’єктами оспорюваних угод, зобов’язавши КП “Одеське міське бюро
технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості” та
Овідіопольського районного бюро технічної інвентаризації видати
свідоцтво про право власності ВАТ “Нептун” на вказані об’єкти.
Позовні вимоги мотивовані тим, що договір купівлі-продажу
спортивно-оздоровчого табору “Бригантина” від 03.09.2002 р.,
договір купівлі-продажу основних засобів від 04.09.2002 р.,
договір купівлі-продажу основних засобів від 02.10.2002 р. були
укладені головою правління ВАТ “Нептун” у проміжок часу, коли
його повноваження на цій посаді припинились, оскільки він був
обраний строком на п’ять років, який сплинув 25.07.2002 р., а
договір купівлі-продажу корпусу № 47 від 26.05.2003 р. укладений
внаслідок зловмисної угоди представника однієї сторони з другою
стороною, внаслідок чого настали несприятливі наслідки для ВАТ
“Нептун”.
Крім того, всі угоди укладені всупереч встановленим цілям
діяльності ВАТ “Нептун” та порушують права позивача як
акціонера, оскільки внаслідок їх укладення було зменшено основні
засоби ВАТ “Нептун”, що призвело до зменшення виробництва і
прибутку, і, як наслідок –зменшення розміру дивідендів, що
підлягають виплаті позивачу.
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Одеської області від 18.05.2005 р.
(головуючий –Бакланова Н.В., судді –Гуляк Г.І., Атанова Т.О.)
позов задоволено частково. Визнано недійсними з моменту
укладення договір купівлі-продажу спортивно-оздоровчого табору
“Бригантина” від 03.09.2002 р., укладений між ВАТ “Нептун” та
ТОВ “Бригантина Плюс”, договір купівлі-продажу основних засобів
від 04.09.2002 р. укладений між ВАТ “Нептун” та ТОВ “Інвар”,
договір купівлі-продажу основних засобів від 02.10.2002 р.
укладений між ВАТ “Нептун” та ТОВ “Консалтингова фірма “Адвізор
Плюс”02.10.2002 р., договір купівлі-продажу корпусу № 47 від
26.05.2003 р., укладений між ВАТ “Нептун” та МПП “Полідізайн” та
здійснено двосторонню реституцію по кожній з угод. Також визнано
за ВАТ “Нептун” право власності на об’єкти нерухомості, що були
предметом недійсних угод купівлі-продажу. В решті позову
відмовлено.
В касаційних скаргах відповідач МПП “Полідізайн”, посилаючись на
неправильне застосування господарськими судами норм
матеріального права, просять скасувати судове рішення в частині
визнання недійсним договору купівлі-продажу корпусу № 47 від
26.05.2003 р., укладений між ВАТ “Нептун” та МПП “Полідізайн” і
позов в цій частині залишити без розгляду.
Заслухавши пояснення представників відповідачів, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, продаж
майна за спірними угодами було здійснено за заниженими цінами,
що призвело до порушення прав позивача як акціонера ВАТ
“Нептун”, оскільки наслідком укладення цих угод стало зменшення
розміру прибутку підприємства (ВАТ “Нептун”) і, відповідно,
зменшення розміру належних позивачу дивідендів.
Крім того, ці угоди є недійсними відповідно до приписів ст. 50
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, тому що укладені ВАТ “Нептун” всупереч
встановленим цілям його діяльності, оскільки продане майно було
основними фондами підприємства і після його продажу ВАТ “Нептун”
втратив можливість здійснювати подальшу господарську діяльність
для досягнення цілей, передбачених його статутом та чинним
законодавством.
Також договори купівлі-продажу від 03.09.2002 р., 04.09.2002 р.,
02.10.2002 р. укладені головою правління ВАТ “Нептун” Ткаченком
В.Б. за відсутності у нього повноважень на їх підписання,
оскільки строк, на який він був обраний на цю посаду, сплинув
25.07.2002 р., а знову на цю посаду він був обраний загальним
зборами акціонерів лише 11.10.2002 р. Загальними зборами
акціонерів ці угоди не схвалювались, а тому вони є недійсними
відповідно до ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, як такі, що не
відповідають вимогам закону, зокрема ст. 63 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. ст. 1,47 Закону України “Про господарські
товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
.
Проте, погодитись з такими висновками господарського суду
неможливо, оскільки він дійшов їх внаслідок неправильного
застосування норм матеріального права.
Зокрема, відповідно до ст. 12 Закону України “Про господарські
товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
, ст. 25 Закону “Про власність”
( 697-12 ) (697-12)
, акціонерне товариство є власником майна: переданого
йому засновниками й учасниками у власність, придбаного за
рахунок продажу акцій, одержаного в результаті його
господарської діяльності, а також іншого майна, набутого на
підставах, не заборонених законом, а акціонер є лише власником
акцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про
власність” ( 697-12 ) (697-12)
власник на свій розсуд володіє,
користується і розпоряджається належним йому майном.
Згідно до ч. 1 ст. 23 Закону України “Про господарські
товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
управління товариством здійснюють його
органи.
Відповідно до п. 8.3.5 Статуту ВАТ “Нептун” голова правління
уповноважений укладати угоди від імені товариства, а п. 8.2.3
Статуту віднесено до компетенції загальних акціонерів
затвердження угод, укладених на суми, що перебільшують 50%
статутного фонду товариства.
Статутний фонд товариства становить 5 610 440 грн. ( п. 5.1
Статуту).
Як вбачається з матеріалів справи, жодна з оспорюваних угод не
була укладена на суму, що перевищує 2 805 220 грн.
Загальними зборами акціонерів ВАТ “Нептун” від 25.07.1997 р.
головою правління товариства строком на 5 років був обраний
Ткаченко В.Б. (а.с.14-24,т.2).
Відповідно до п. ”г” ст. 41 Закону України “Про господарські
товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
обрання та відкликання членів
виконавчого органу належить до компетенції загальних зборів
акціонерів. Отже, повноваження осіб, обраних членами виконавчого
органу, в тому числі і голови правління, припиняється
відкликанням цих осіб і обранням до складу відповідних органів
інших осіб, про що ухвалюється рішення загальних зборів
акціонерів в порядку, установленому чинним законодавством та
установчими документами.
Згідно протоколу загальних зборів акціонерів ВАТ “Нептун” від
11.10.2002 р. головою правління був обраний знову Ткаченко В.Б.
(а.с.21-24,т.1).
За таких обставин висновок господарських судів про припинення
його повноважень як голови правління ВАТ “Нептун” з 26.07.2002
р. по 11.10.2002 р. у зв’язку з закінченням строку, на який він
був обраний загальним зборами акціонерів 25.07.1997 р.
суперечить вимогам закону.
Ткаченко В.Б. мав повноваження на підписання спірних договорів
від імені ВАТ “Нептун”, діяв у межах своїх повноважень,
визначених статутом, відповідно до норм якого подальше схвалення
цих договорів загальними зборами акціонерів ВАТ “Нептун” не
передбачено і висновки суду в цій частині не грунтуються на
матеріалах справи та нормах матеріального права, що регулює
спірні правовідносини.
Недійсною на підставі ст. 50 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
може бути
визнана лише така угода, яка прямо суперечить цілям діяльності
юридичної особи, зазначеним у законі, що регулює її діяльність
або в установчих документах.
Господарський суд не навів у рішенні належних відповідно до ст.
33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
доказів, які підтверджують
суперечність укладених угод цілям діяльності ВАТ “Нептун”,
визначеним законом чи його установчими документами та
неможливість внаслідок їх укладення подальшої діяльності ВАТ
“Нептун”, а тому висновок про визнання недійсними договорів
купівлі-продажу на підставі ст. 50 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
також не
грунтується на законі.
Посилання суду на фальсифікацію протоколу правління від
02.09.2002 р. не підтверджені відповідно до ст. 35 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
належними та допустимими доказами, оскільки
нотаріально засвідчені заяви чотирьох членів правління про їх
відсутність не можуть бути розцінені відповідно до ст. 36 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
як письмові докази, також відсутні докази
щодо фальсифікації на протоколі підпису секретаря Викола П. А.,
оскільки почеркознавча експертиза з цього приводу не
проводилась.
Відповідно до ст. 12 Закону України “Про господарські
товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
та ст. 25 Закону України “Про
власність” ( 697-12 ) (697-12)
акціонерне товариство є власником майна:
переданого йому засновниками й учасниками у власність,
придбаного за рахунок продажу акцій, одержаного в результаті
його господарської діяльності, а також іншого майна, набутого на
підставах, не заборонених законом, а акціонер є лише власником
акцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про власність”
( 697-12 ) (697-12)
власник на свій розсуд володіє, користується і
розпоряджається належним йому майном.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України “Про господарські
товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
управління товариством здійснюють його
органи.
Акціонери, згідно зі ст. 10 Закону України “Про господарські
товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
акціонери мають право:
брати участь в управлінні справами товариства в порядку,
визначеному в установчих документах, за винятком випадків,
передбачених зазначеним Законом ( 1576-12 ) (1576-12)
;
брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його
частку (дивіденди);
вийти в установленому порядку з товариства;
одержувати інформацію про діяльність товариства, а також можуть
мати інші права, передбачені законодавством і установчими
документами товариства.
Отже, акціонер не наділений суб’єктивним правом щодо здійснення
повноважень власника майна товариства.
Тому висновок місцевого та апеляційного господарських судів про
те, що спірні угоди порушують суб’єктивні права позивача не
грунтується на законі.
Також в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. у
справі за № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес)
зазначено, що акціонер може звертатись до суду за захистом
охоронюваних інтересів акціонерного товариства, учасником якого
він є, але за належно оформленим уповноваженням цього товариства
або якщо таке право надається йому статутом останнього.
В даному випадку спірні угоди стосуються прав і обов’язків ВАТ
“Нептун”, а корпорація виробничих та комерційних підприємств
“Союз” не наділена належно оформленими повноваженнями
представляти його інтереси в суді.
Крім того, визнання за позовом корпорації виробничих та
комерційних підприємств “Союз” права власності ВАТ “Нептун” на
об’єкти нерухомості, що були предметом оспорюваних угод,
суперечить вимогам ст.ст. 1,2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно
яких підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у
тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку
діяльність без створення юридичної особи і в установленому
порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають
право звертатися до господарського суду з позовами із
дотриманням вимог ст. 54 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
за захистом
своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом
інтересів.
В даній справі одна юридична особа звернулась за захистом
інтересів іншої юридичної особи.
Господарським процесуальним кодексом України не передбачено
право підприємств, установ і організацій звертатися з позовом за
захистом інтересів інших юридичних осі та суб'єктів
підприємницької діяльності.
Згідно з частиною 3 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
тільки
прокурор має право звертатися до господарського суду в інтересах
держави та вказує орган, уповноважений державою здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах.
За таких обставин постановлене у справі судове рішення не можна
визнати законним в частині задоволення позовних вимог, а тому
воно підлягає скасуванню в цій частині.
Разом з тим висновок суду про відсутність підстав для
задоволення позовних вимог в частині зобов’язання КП “Одеське
міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів
нерухомості” та Овідіопольського районного бюро технічної
інвентаризації видати свідоцтво про право власності ВАТ “Нептун”
на об’єкти нерухомості, що були предметом оспорюваних угод, є
правильним.
Враховуючи, що господарським судом всебічно і повно з’ясовані
обставини, що мають значення для справи, але дана їм неправильна
юридична оцінка, суд вважає можливим відповідно до п. 2 ст. 111-
9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
постановити нове рішення, яким на
підставі вищевказаного відмовити в задоволенні позову в зв’язку
з тим, що він не грунтується на вимогах закону та відсутністю
будь –яких порушень суб’єктивних прав позивача внаслідок
укладення оспорюваних ним угод.
Відповідно до ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судові витрати
необхідно покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9
V111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу малого приватного підприємства “Полідізайн”
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 18.05.2005 р. у
справі за № 9-15-25/92-04-2575 в частині задоволення позовних
вимог скасувати та постановити в цій частині нове рішення
наступного змісту.
В задоволенні позову корпорації виробничих та комерційних
підприємств “Союз” до відкритого акціонерного товариства
“Нептун”, товариства з обмеженою відповідальністю “Бригантина
Плюс”, товариства з обмеженою відповідальністю “Інвар”,
товариства з обмеженою відповідальністю “Консалтингова фірма
“Адвізор Плюс”, малого приватного підприємства “Полідізайн” про
визнання недійсними договору купівлі-продажу майна спортивного
оздоровчого табору “Бригантина”, розташованого в с.Грибівка
Овідіопольського району Одеської області, укладеного 03.09.2002
р. між ВАТ “Нептун” та ТОВ “Бригантина Плюс”, договору купівлі-
продажу майна, що знаходиться за адресою м. Одеса вул.
Болгарська,80, укладеного між ВАТ “Нептун “ і ТОВ “Інвар”
04.09.2002 р., договору купівлі-продажу майна у вигляді
незвершеного будівництва з реконструкції складського приміщення
за адресою м. Одеса, вул. Прохорівська,45, укладеного між ВАТ
“Нептун “ і ТОВ “Консалтингова фірма “Адвізор Плюс” 02.10.2002
р., договору купівлі-продажу нежилого приміщення, розташованого
за адресою м. Одеса вул. Промислова, 28, укладеного між ВАТ
“Нептун “ і МПП “Полідізайн” 26.05.2003 р., про визнання права
власності відкритого акціонерного товариства “Нептун” на
спортивно-оздоровчий табір “Бригантина”, розташований за адресою
с. Грибівка Овідіопольського району Одеської області на
земельній ділянці 6,3 га, на нежиле приміщення корпусу № 47
загальною площею 3019,9 м2 (зазначеного під літ.”Б1”),
розташоване за адресою м. Одеса, вул. Промислова,28, на основні
засоби: корпус № 12 виробничий (інв. № 12/50401, літ “Б”),
корпус № 23 столярний (інв. № 12/50202, літ. “Е”, “Е1”, “Е2”,
“е”, “е1”), корпус № 24 виробничий (інв. № 12/60501, літ. “А”),
приміщення КПП (інв. № 12/50302, літ. “№ 1”), каналізаційні
мережі (інв. № 12/50303), водопровід ,
мостіння 903 м2 (інв. № 12/50305, літ. “І”, “ІІ”), розташовані
за адресою м. Одеса, вул. Болгарська,80, на основні засоби:
незавершену одноповерхову споруду з реконструкції складського
приміщення (інв. № 12/21001), що знаходиться за адресою: м.
Одеса вул. Прохорівська,45, відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з корпорації виробничих та комерційних підприємств
“Союз” (65008 м. Одеса, вул.Розкидайлівська,13 код ЄДРПОУ
21004686) на користь МПП “Полідізайн” (м. Одеса вул. Маршала
Говорова,4 кв.105, код ЄДРПОУ 32146598) 850 грн. сплаченого ним
держмита за розгляд касаційних скарг.
Видачу наказів доручити господарському суду Одеської області.
Головуючий В.І. Дерепа
Судді Б.М. Грек
Л.В. Стратієнко