ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.09.2005 Справа N 5/323(20/305)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кочерової Н.О.
Рибака В.В.
суддів: Дунаєвської Н.Г.
розглянув Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз
касаційну України”
скаргу
на постанову від 12.05.2005
Дніпропетровського апеляційного господарського
суду
у справі № 5/323 (20/305)
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз
України”
до відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації “Дніпрогаз”
Про стягнення 5 032 054,31 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Забава С.В. дов. № 147/102 від 10.06.2005
від відповідача Шатохіна О.І. дов. № 2 юр від 31.01.2005,
Івашкевич О.В. дов. № 11 від 12.04.2005
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2003 року дочірня компанія “Газ України” Національної
акціонерної компанії “Нафтогаз України” як правонаступник
реорганізованої дочірньої компанії “Торговий дім “Газ України”
Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” пред’явила
в суді позов до відкритого товариства по газопостачанню та
газифікації “Дніпрогаз” про стягнення боргу за отриманий
природний газ в сумі 4027585,90 грн., інфляційних в сумі
416733,30 грн., 3% річних в сумі 307802,32 грн., пені в сумі
279932,79 грн.
Справа судами розглядалася неодноразово.
В березні 2005 року позивач зменшив позовні вимоги і просив
стягнути борг за поставлений природний газ в сумі 3 001 514,15
грн., пеню в сумі 279 932,79 грн., інфляційні в розмірі 416
733,30 грн., три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки в
сумі 307 802,32 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
16.03.2005 (суддя Шевченко С.Л.) в позові відмовлено.
Визнано недійсним другий абзац пункту 5.1, пункт 6.2 договору №
10/15-54 від 18.01.00р.
Відмовляючи в позові господарський суд виходив з
необґрунтованості позовних вимог, оскільки спірний борг підлягає
реструктуризації.
Визнаючи договір недійсним, в частині, з власної ініціативи
господарський суд виходив з вимог п. 1 ст. 83 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та зазначав, що його зміст в певній частині
суперечить чинному законодавству.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 12.05.2005 року (судді: Кузнецова І.Л. –головуючий, Чимбар
Л.О., Тищик І.В.) рішення залишено без змін з тих же підстав.
В касаційній скарзі Дочірня компанія “Газ України” НАК “Нафтогаз
України” просить скасувати постанову апеляційного господарського
суду та рішення господарського суду і прийняти нове рішення,
яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись
на порушення норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами 18.01.2000 року між
Дочірньою компанією “Торговий Дім “Газ України” Національної
компанії “Нафтогаз України” (правонаступником якої є позивач)
(Постачальник) та відкритим акціонерним товариством “Дніпрогаз”
(Покупець) було укладено договір № 10/16-54 за яким проводилась
поставка природного газу.
Згідно п. п. 1.1 цього договору постачальник зобов’язується
передати покупцю в 2000 році природний газ для населення, а
покупець зобов’язується прийняти та сплатити газ на умовах
даного договору.
Відповідно до п. п. 4.3 договору ціна на газ та порядок
розрахунків, що вказані в даному договорі, визначені на день
його підписання, змінюються за рішенням компетентних державних
органів України, наказами НАК “Нафтогаз”.
У разі зміни ціни чи порядку розрахунків за газ нові ціни чи
порядок розрахунків є обов’язковими для сторін за даним
договором.
Постановою Кабінету міністрів України та Національного банку
України від 13.11.1998 № 1785 "Про вдосконалення розрахунків за
спожитий природний газ ( 1785-98-п ) (1785-98-п)
передбачено відкриття в
уповноважених установах банків розподільчих рахунків
газозбутовим і газотранспортним підприємствам НАК "Нафтогаз
України" консолідованого розподільного рахунку Дочірньої
компанії "Торговий дім "Газ Україні НАК "Нафтогаз України" для
зарахування коштів, що надходять за використаний природний газ
від усіх категорій споживачів.
На виконання цієї постанови Кабінету Міністрів України та
Національного банку України від 13.11.1998 № 1785 ( 1785-98-п ) (1785-98-п)
та постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку
України від 27.05.2000 № 840 "Про внесення змін до постанови
Кабінету Міністрів України та Національного банку України від
13.11.1998 № 1785" ( 840-2000-п ) (840-2000-п)
Національною комісією
регулювання електроенергетики України було прийнято постанову №
759 від 12.07.2000 ( v0759227-00 ) (v0759227-00)
, відповідно до якої було
затверджено алгоритм розподілу коштів, що надходять на
розподільчі рахунки газозбутових підприємств НАК "Нафтобаз
України" за поставлений природний газ, який визначає
послідовність дій підприємств та банків, що їх обслуговують, при
надходженні коштів на розподільчі рахунки підприємств за
поставлений природний газ.
Пунктами 3-5 зазначеного алгоритму ( v0759227-00 ) (v0759227-00)
передбачено,
що кошти з розподільчих рахунків газозбутових підприємств
перераховуються, зокрема, на консолідований розподільчий рахунок
ДК "Торговий дім "Газ України" в разі укладання з ним договору,
при цьому газозбутове підприємство повинно мати лише один
розподільчий рахунок, зарахування коштів за поставлений
природний газ на інші рахунки не допускається, а кошти, які
надходять на розподільчі рахунки газозбутових підприємств того ж
дня перераховуються уповноваженими банками.
Відповідно до п. 5.3 алгоритму ( v0759227-00 ) (v0759227-00)
та п. 5.1
договору, кошти, які надходили на розподільчий рахунок
відповідача того ж дня перераховувались уповноваженим банком на
консолідований розподільчий рахунок ДК “Газ України” в частині
оплати вартості газу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом договором
було передбачено цільове призначення газу, а саме для населення.
Надходження грошових коштів за отриманий газ від населення
здійснювалось на рахунок позивача, відповідач отримував лише
відсотки за транспортування належного ДК “Газ України”
природного газу.
Господарським судом встановлено, що заборгованість у зв’язку з
неплатоспроможністю населення оплати за спожитий природний газ
становить 3 001 514,15 грн.
Залишаючи рішення без змін, апеляційна інстанція правильно
зазначила, що вказана сума заборгованості у відповідності з
вимогами Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з
квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті
газ та електроенергію” ( 554-15 ) (554-15)
реструктуризована, частина
стягнута за рішеннями судів загальної юрисдикції.
При цьому обґрунтовано зазначено, що вказані дії узгоджуються з
Протоколом № 49 засідання правління Національної акціонерної
компанії “Нафтогаз України” від 08.06.2004 року, яким
передбачено, що заборгованість за поставлений природний газ для
потреб населення підлягає реструктуризації терміном на 10 років
на умовах оплати рівномірними щомісячними платежами, починаючи з
01.01.2006 року.
Враховуючи викладене, господарський суд, з яким погодилась
апеляційна інстанція прийшов до правильного висновку щодо
необґрунтованості вимог позивача.
Разом з тим, касаційна інстанція не може погодитися з висновком
господарського суду, з яким погодився і апеляційний
господарський суд, щодо визнання недійсними абзац 2 п. 5.1 та п.
6.2 договору № 10/16-54 від 18.01.2000 з власної ініціативи,
оскільки їх зміст суперечить чинному законодавству, враховуючи
слідуюче.
Вийшовши за межі позовних вимог і визнаючи договір в частині
недійсним господарські суди не вказали нормам якого
матеріального права вони не відповідають, тобто судовими
інстанціями зроблений висновок без матеріально-правового
обґрунтування зазначеної процесуальної дії.
Слід зазначити, що визнання господарськими судами з власної
ініціативи договорів недійсними і такими, що втратили чинність,
поза межами заявлених позивачем вимог суперечить конституційному
принципу диспозитивності сторін судового процесу.
У зв'язку з цим норма пункту першого частини першої статті 83
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(про
право господарського суду визнавати недійсним повністю чи у
певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який
суперечить законодавству) на підставі статті 8 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
не повинна застосовуватися.
У зв'язку з наведеним, ухвалені у справі рішення судових
інстанцій в частині визнання пунктів договору недійсними є
незаконними, у зв’язку з чим підлягають зміні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз
України” задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
24.05.2005 частково змінити і викласти в наступній редакції:
“Рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2005
у справі № 33/62-04 в частині визнання недійсним другого абзацу
п. 5.1, п. 6.2 договору № 10/16-54 від 18.01.2000 скасувати, в
решті рішення залишити без змін.”
Головуючий Н.Кочерова
Судді В.Рибак
Н.Дунаєвська