ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.09.2005 Справа N 4/127
Вищий господарський суд України у складі
колегії суддів:
головуючого, Дерепи В.І.,
судді
суддів Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтехоснастка”
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 08.06.2005 року
у справі № 4/127
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
“Спецтехоснастка”
до підприємства з іноземними інвестиціями
“Панальпіна Уорлд Транспорт ЛТД”
Про стягнення 1 555 934,49 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача – Сосновська Г.І.
відповідача –Мусієнко В.І., Кузнецов А.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 23.03.2005 року (суддя
І.Борисенко) позов задоволено, стягнуто з відповідача 1 555
934,49 грн. збитків, що виникли у зв’язку з втратою вантажу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
8.06.2005 року (судді О.Григорович, Л.Гольцова, В.Рябуха)
рішення скасовано та ухвалено нове, яким у позові відмовлено з
мотивів відсутності вини відповідача.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю
“Спецтехоснастка”, не погоджуючись з прийнятою по справі
постановою апеляційної інстанції, просить її скасувати з огляду
на неправильне застосування судом норм матеріального права, а
рішення господарського суду м. Києва від 23.03.2005 року
залишити без змін.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи і
доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування
господарським судом м. Києва та Київським апеляційним
господарським судом норм матеріального і процесуального права у
вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в
касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як встановлено судами, зобов’язання між сторонами виникли на
підставі договору на міжнародні автоперевезення від 22.03.2002
року № 22/03, за яким позивач зобов’язувався пред’являти, а
відповідач приймати до перевезення вантажі на підставі заявок на
виконання перевезень.
З матеріалів справи вбачається, що 5.07.2004 року ТОВ
“Спецтехоснастка” уклало з фірмою “Арбург ГмбХ + Ко КГ” контракт
за № 79939/UA/820S/1 про купівлю термопласт автомату ARBURG
ALLROUNDER 820S 4000-3200 з поставкою товару на умовах франко-
перевізник (FCA) Лосбург.
Для доставки товару в Україну позивач 28.07.2004 року звернувся
до відповідача з відповідною заявкою, яку останній прийняв до
виконання, залучивши для перевезення ДП “Юрол транс”.
За умовами заявки від 28.07.2004 року № 12 відповідач повинен
був здійснити перевезення вантажу за маршрутом: м. Лосбург
(Німеччина) –м. Дніпродзержинськ (Україна).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
, інших актів
цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -
відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що
звичайно ставляться.
В подальшому 4.08.2004 року в районі м. Радом (Польща) сталася
ДТП, яка полягала в падінні вантажу з автомобіля і в результаті
якої вантаж позивача став непридатним для подальшого
використання.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
у
разі порушення зобов’язання настають правові наслідки,
встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування
збитків.
Проте, за змістом статті 924 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу,
пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі
одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або
пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин,
яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не
залежало.
Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 17 Конвенції
про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах, згідно
з якою перевізник несе відповідальність за повну чи часткову
втрату вантажу або його пошкодження, які сталися в період часу
між прийманням вантажу до перевезення та його здаванням, а також
за запізнення доставки. В той же час, перевізник звільняється
від такої відповідальності, якщо втрата вантажу є наслідком
особливого ризику, нерозривно пов’язаного, серед іншого, з
переміщенням, завантаженням, розміщенням або вивантаженням
вантажу відправником або вантажоодержувачем, або особами, що
діють від імені відправника або вантажоодержувача.
З протоколу місця події, Аварійного сертифікату від 09.08.2004
року № 9/2004 “Про підстави, характер та розмір збитків” та
висновку 574-04-PL Бюро експертиз та ліквідації збитків
“TechMar” від 25.08.2004 року вбачається, що підставою зриву та
випадання вантажу був розрив крепіжних елементів автомобіля в
результаті дії центробіжних сил під час проїзду автомобілем
круглої площі “Козієнецкє” в м. Радомі у зв’язку з використанням
невідповідного кріплення і фіксування та невідповідного
транспортного засобу.
Обов’язок по завантаженню вантажу згідно з пунктом 2.1.2
договору від 22.03.2002 року № 22/03 і по наданню заявки на
перевезення з відповідною специфікацією вантажу згідно з
пунктами 2.1.1 та 2.2.2 договору лежить на позивачеві.
Завантаження вантажу здійснювала фірма “Арбург ГмбХ + Ко КГ” на
підставі пункту 3 контракту від 5.07.2004 року №
79939/UA/820S/1, а надана позивачем заявка № 12 від 28.07.2004
року не містила відповідної специфікації товару.
За цих обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок
апеляційного суду щодо відсутності вини відповідача в
неналежному закріпленні вантажу та наданні транспорту, який не
відповідає вимогам для перевезення вантажу.
Отже посилання скаржника на неправильне застосування Київським
апеляційним господарським судом норм матеріального права при
прийнятті судового акта є безпідставними.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи фактичні її обставини були встановлені
апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного
і об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки
суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична
оцінка з правильним застосуванням норм матеріального права.
Разом з тим підлягає зміні пункт 2 резолютивної частини
постанови Київського апеляційного господарського суду від
8.06.2005 року щодо стягнення з позивача 12 750 грн. державного
мита, оскільки позовна заява подавалась до набрання чинності
Законом України від 25.03.2005 року № 2505-IV “Про внесення змін
до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”
( 2505-15 ) (2505-15)
та деяких інших законодавчих актів України, а тому з
позивача підлягає стягненню 850 грн. державного мита.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
“Спецтехоснастка” задовольнити частково.
2. Пункт 2 резолютивної частини постанови Київського
апеляційного господарського суду від 8.06.2005 року у справі №
4/127 змінити, зменшивши розмір державногомита, що підлягає
стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю
“Спецтехоснастка” на користь підприємства з іноземними
інвестиціями “Панальпіна Уорлд Транспорт ЛТД” з 12 750 грн. до
850 (вісімсот п’ятдесят) грн.
3. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ.
4. В іншій частині постанову Київського апеляційного
господарського суду від 8.06.2005 року залишити без змін.
Головуючий, суддя В.І.Дерепа
Суддя Б.М.Грек
Суддя Л.В.Стратієнко