ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2005 Справа N Б14/320
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М. –головуючого
Бур’янової С.С. (доповідач)
Ткаченко Н.Г.
розглянувши ПП “Кримтекс”
касаційну скаргу
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 19.04.2005 р.
у справі № Б-14/320 господарського суду Івано-
Франківської області
за заявою ПП “Кримтекс”
до ВАТ “Коломийська ткацька фабрика”
про визнання банкрутом
За участю представників сторін
від кредитора Комарницький Д.А. дов. від 20.04.05р. № б/н,
від боржника не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від
31.01.2005 року (суддя Булка В.І.) припинено повноваження
розпорядника майна Куручі М.П. і призначено розпорядником майна
боржника арбітражного керуючого Швеця О.Я. та визначено дату
скликання загальних зборів кредиторів. Суд в обгрунтування
прийнятої ухвали посилається на те, що розпорядник майна Куруча
М.П. не виконував обов’язків покладених на нього ст. 13 Закону
України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
(далі по тексту –Закон ( 2343-12 ) (2343-12)
),
а тому клопотання боржника ВАТ „Коломийська ткацька фабрика”
підлягає задоволенню.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
19.04.2005 року зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено
без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з рішеннями господарських судів попередніх
інстанцій, ПП „Кримтекс” звернулося до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2005 року
та ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від
31.01.2005 року скасувати повністю, посилаючись на не вірне
застосування судами норм матеріального і процесуального права, а
саме положень ст.ст. 1, 5, 13-14 Закону та ст.ст. 32, 43, 107
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу, боржник заперечує проти доводів
викладених в ній, вважає їх безпідставними і такими, що не
відповідають нормам діючого законодавства, і тому просить
залишити без змін постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 19.04.2005 року, а касаційну скаргу без
задоволення.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарські суди попередніх інстанцій мотивуючі оскаржувані
судові рішення посилаються на те, що розпорядник майна Куруча
М.П. не виконував обов’язків покладених на нього ст. 13 Закону
України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Відповідно до ст. 13 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
розпорядник майна
зобов’язаний розглядати разом з посадовими особами боржника
копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які
надійшли до господарського суду у зв’язку з порушенням справи
про банкрутство та надіслані боржнику в установленому цим
Законом порядку; вести реєстр вимог кредиторів у встановленому
порядку; повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог
боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог
кредиторів або про відмову визнання вимог боржником; вживати
заходів для захисту майна боржника; аналізувати фінансову,
господарську та інвестиційну діяльність боржника. Його становище
на товарних ринках; виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи
доведення до банкрутства; скликати збори кредиторів; надавати
державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для
ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено
справу про банкрутство; надавати господарському суду та комітету
кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове
становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення
платоспроможності боржника; виконувати інші функції, передбачені
цим Законом.
Як видно з матеріалів справи, в клопотанні про припинення
повноважень розпорядника майна Куручі М.П. не вказані саме які
права чи охоронювані законом інтереси порушені останнім.
Крім того, господарські суди при винесенні оскаржуваних рішень,
в порушення ст. 13 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, не вказали жодної
підстави припинення повноважень арбітражного керуючого Кучури
М.П. , тобто які саме порушення були допущені ним під час
процедури розпорядження майном.
Судова колегія підтримує доводи заявника касаційної скарги про
те, що клопотання про заміну арбітражного керуючого розглядалося
у відсутність самого арбітражного керуючого Куручі М.П. , що не
дало йому змоги, в порушення ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
обгрунтувати позицію щодо заявленого клопотання.
Згідно з ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
сторони у справі
користуються рівними процесуальними правами.
Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали
оцінку тій обставині, що вищезгадане клопотання про припинення
повноважень розпорядника майна Куручі М.П. подано трудовим
колективом підприємства боржника, який відповідно до положень
Закону не має правових підстав для вчинення зазначених дій,
оскільки порядок заміни арбітражного керуючого та припинення
його повноважень, особи, що мають висувати кандидатуру
арбітражного керуючого та подавати скарги на його дії визначені
Законом.
Таким чином, судова колегія вважає, що в порушення приписів ст.
43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому
процесі всіх обставин справи в їх сукупності господарські суди
винесли судові рішення, які не відповідають нормам діючого
матеріального і процесуального права.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 19.04.2005 року та ухвалу
господарського суду Івано-Франківської області від 31.01.2005
року у справі № Б-14\320 необхідно скасувати.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст.
111-9, ст. 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу ПП “Кримтекс” задовольнити.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
19.05.2005р. та ухвалу господарського суду Івано-Франківської
області від 31.01.05р. скасувати.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді С.С. Бур’янова
Н.Г. Ткаченко