ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2005 Срава N 45/50
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В.,
Бенедисюка І.М.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Міністерства оборони України на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 25.05.2005 року у справі №
45/50 Господарського суду м. Києва за позовом Товариства з
обмеженою відповідальністю “Капітан”, м. Одеса, до Міністерства
оборони України, м. Київ,
про стягнення 115 586 грн. 74 коп. ,
за участю представників:
позивача –Каназірського Ю.Ф. (дов. № 3 від 12.01.2005 р.),
відповідача –Гордієнка В.І. (дов. № 220/Д-381 від 19.09.2005)
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2004 року позивач ТОВ “Капітан” звернувся до
господарського суду з позовом до відповідача Міністерства
оборони України про стягнення 131 081 грн. 44 коп.
Вказував, що між ним та відповідачем був укладений Державний
контракт № 139/3/03/209-к від 05.07.2003 р. з оборонного
замовлення на постачання продовольства.
Зазначав, що 14.08.2003 р. на виконання вказаного контракту ним
було поставлено 20 010 кг свіжої риби по ціні 4 200 грн. за
тонну, на загальну суму 84 042 грн.
Посилаючись на порушення відповідачем умов договору, щодо
розрахунку за поставлену продукцію на протязі 45 діб з дати її
фактичного отримання, просив задовольнити його вимоги та
стягнути з відповідача борг з урахуванням індексу інфляції у
сумі 93 093 грн. 32 коп. , 2 438 грн. 36 коп. –3% річних, 29 666
грн. 82 коп. пені, 5 882 грн. 94 коп. штрафу.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.02.2005 року
(суддя: Балац С.В.) в задоволенні позову відмовлено з підстав
відсутності у відповідача зобов’язання щодо оплати поставленої
продукції.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
25.05.2005 року (колегія у складі суддів: Григорович О.М.
–головуючий, Рябуха В.І., Гольцова Л.А.) рішення Господарського
суду м. Києва від 14.02.2005 р. скасовано. Постановлено нове
рішення про задоволення позову.
Постановлено стягнути з Міністерства оборони України на користь
ТОВ “Капітан” 92 059 грн. 60 коп. основного боргу з урахуванням
індексу інфляції, 1 340 грн. 06 коп. –3% річних, 934 грн. витрат
по сплаті державного мита, 467 грн. витрат по сплаті державного
мита за подання апеляційної скарги, 118 грн. витрат по сплаті на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постанова мотивована положеннями ст. ст. 526, 625 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
та неналежним виконанням відповідачем умов договору
щодо оплати продукції та настанням відповідальності за порушення
цих умов.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду
апеляційної інстанції в частині стягнення інфляційних витрат та
3% річних, з підстав їх невідповідності до вимог норм
матеріального та процесуального права. Зазначав, що судом
апеляційної інстанції було порушено ст. 49 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
в частині розподілу господарських витрат.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права судова колегія Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним
вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності.
Так, судами встановлено, що спірні правовідносини виникли з
укладеного між сторонами 5.07.2003 року державного контракту з
оборонного замовлення на постачання продовольства № 139/3/03/09-
к, відповідно до умов якого позивач-продавець зобов’язаний
поставити відповідачеві - замовнику продовольство (продукцію), а
останній –забезпечити приймання та оплату продукції в
асортименті, кількості, у терміни і за цінами згідно з
специфікацією.
Додатковою угодою до контракту від 05.07.2003 р. № 139/3/03/09-к
сторони узгодили загальну вартість продукції, що поставляється.
Відповідно до умов договору позивач поставив відповідачеві в
обумовлені строки та у визначеній договорі кількості товар, а
відповідач не виконав умови договору щодо оплати вартості
продукції в порядку та в строки, передбачені договором: протягом
45 банківських днів з дати її фактичного одержання та після
надання відповідачеві документів, які є підставою до оплати.
Міністерство оброни України не виконало обов’язок по оплаті
поставленої позивачем продукції за видатковою накладною від
13.08.2003 р. № 286 р/п на загальну суму 84 042 грн.
(а.с. 22).
Згідно ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання повинні
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що
боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на
вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не
встановлено договором або законом.
Встановивши факт невиконання відповідачем умов договору щодо
порядку оплати вартості постановленого товару, суд апеляційної
інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, виклав у постанові
правильні висновки щодо виникнення у відповідача обов’язку
погашення суми боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час
прострочення платежу, 3 % річних, оскільки інший розмір
договором не визначено.
Дані висновки суду повністю відповідають встановленим судом
обставинам та положенням наведених норм права, що правильно
застосуванні судом до вирішення спірних правовідносин.
П. 7.9 контракту, передбачено що оплата продукції здійснюється
за рахунок бюджетних коштів, які визначаються Державою на
оборонне замовлення для забезпечення Збройних Сил України, уразі
несвоєчасного або неповного фінансування призначених Кабінетом
Міністрів України коштів на відповідне забезпечення сторони
домовляються не висувати претензії та позови, які пов’язані з
цими обставинами.
Підставою для підтвердження несвоєчасного чи неповного
фінансування відповідних потреб Збройних Сил України буде
довідка начальника Головного фінансово-економічного управління
Міністерства оборони України або начальника Тилу Збройних Сил
України, яка надається на запит Виконавця Замовником.
Відповідачем не доведено факт несвоєчасного чи неповного
фінансування відповідних потреб, тому посилання касаційної
скарги на п. 7.9 контракту від 05.07.2003 р. № 139/3/03/09-к, як
на підставу до відмови у задоволенні вимог позивача в частині
стягнення інфляційних витрат та 3% річних, слід залишити поза
увагою.
Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
стороні,
на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує
мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона
звільнена від сплати державного мита. Суми, які підлягають
сплаті, зокрема на витрати на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу, покладаються при задоволенні позову –на
відповідача.
Питання про відшкодування державного мита вирішено судом
апеляційної інстанції у відповідності до наведених вимог закону,
тому посилання скаржника про безпідставність відшкодування мита
на користь позивача суперечить наведеним положенням ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за
правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи
та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного
законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без
задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.05.2005 року у справі № 45/50 залишити без змін.
Судді: Михайлюк М. В.
Бенедисюк І.М.
Дунаєвська Н.Г.