39/77 Про стягнення заборгованості 183 076,60 грн. за договором позики, - Текст документа

Товариство з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Позитив” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гед Плаза” і просило суд стягнути з останнього 183 076,60 грн. заборгованості за договором позики –зворотної допомоги № 01109 від 11.09.2002р., з яких: 169 000,0 грн. основного боргу, 5 704,33 грн. пені, 1222,36 грн. –3% річних, 5 108,02 грн. індексу інфляції, 2 041,89 грн. –проценти, нараховані на підставі ст. 1048 ЦК України (435-15) .

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2005р. (головуючий, суддя Ліпинська О.В., судді Дубінін І.Ю., Чередко А.Є.) позов задоволено повністю.

При цьому суд першої інстанції керувався та ст.ст. 161, 162, 216, 214, 374 ЦК УРСР (1540-06) , ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” (543/96-ВР) , ст. 1048 ЦК України (435-15) та виходив з того, що факт невиконання відповідачем свого зобов’язання щодо повернення позики у встановлений строк підтверджено матеріалами справи, відповідачем не спростований, доказів погашення заборгованості у сумі 169 000,0 грн. на час розгляду справи суду не надано. Доповідач: Палій В.М.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.07.2005р. (головуючий, суддя Павловський П. П. , судді Чус О.В., Логвиненко А.О.) рішення суду першої інстанції скасовано, у позові відмовлено з мотивів ненадання сторонами оригіналу чи належним чином засвідченої копії договору позики - зворотної фінансової допомоги № 01109 від 11.09.2002 року.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати, як таку, що ухвалена з порушенням ст.ст. 161, 162, 165, 374, 375, 376 ЦК УРСР (1540-06) та ст. 43, 105 ГПК України (1798-12) , залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.09.2002р. сторони уклали договір позики –зворотної фінансової допомоги № 01109, а 02.06.2003р. уклали угоду про зміну названого договору шляхом викладення його в новій редакції.

Відповідно до цих угод позивач передав відповідачу у власність грошові кошти у сумі 180 000,0 грн., що підтверджується платіжними дорученням № 15 від 11.09.2002р., № 16 від 11.10.2002р., № 20 від 08.11.2002р., № 20 від 13.12.2002р. та виписками про перерахування, наданими банком одержувача коштів (відповідача), яку відповідач у строк до 24 години 06.12.2003р. за Київським часом мав повернути. Проте, зобов’язання на момент подання позову відповідач виконав частково, повернувши позику лише у сумі 11 000,0 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції з мотивів того, що сторонами не надано оригінал або належним чином засвідчену копію договору позики –зворотної фінансової допомоги № 01109 від 11.09.2002р., суд апеляційної інстанції не врахував, що вказаний договір був викладений у новій редакції, яка діє з 02.06.2003р. і охоплює та оформлюється як повний, всебічний та вичерпний документ щодо правовідносин між сторонами, у зв’язку з чим, сторони домовились, що раніше існуюча редакція договору (з усіма супутніми документами) визнається такою, що втратила чинність, та сторони не можуть посилатися на неї, як на підставу для виникнення, зміни чи припинення прав та обов’язків, вимог або заперечень, починаючи з дати укладення даної угоди (а.с.12-14 т.1).

У зв’язку з чим судом першої інстанції було підставно відхилено заперечення відповідача щодо недоведеності факту настання строку виконання зобов’язання за договором через ненадання суду договору позики –зворотної фінансової допомоги від 11.09.2002р. № 01109.

Отже, матеріалами справи доведено, що воля сторін була виражена у письмовому документі, в якому зафіксований зміст договору позики, підписаному і скріпленому печатками сторін. Факт укладання сторонами договору від 02.06.2003р. про зміну договору позики –зворотної фінансової допомоги № 01109 від 11.09.2002р. шляхом викладення його у новій редакції і на якому ґрунтується даний позов, відповідачем не оспорюється.

Згідно ст. 4 ЦК УРСР (1540-06) (в редакції, чинній на момент виникнення зобов’язань), цивільні права і обов’язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов’язки. Відповідно до цього цивільні права і обов’язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 374 ЦК УРСР (1540-06) , за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.

Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.

За встановлених судом першої інстанції обставин справи, які ґрунтуються на належних доказах, колегія суддів вважає, що укладена сторонами угода від 02.06.2003р. про зміну договору позики –зворотної фінансової допомоги № 01109 від 11.09.2002р. шляхом викладення його у новій редакції, свідчить про наявність між сторонами відносин позики, що виникли з договору, а тому звільнення судом апеляційної інстанції відповідача від обов’язків, встановлених цим договором, є безпідставним.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача процентів від суми позики за період з 01.01.2004р. по 03.03.2004р., які становлять 2041,89 грн. і ґрунтуються на ст. 1048 ЦК України (435-15) , оскільки спірні відносини сторін виникли до набрання чинності положень Цивільного кодексу України (435-15) , а тому застосування судом приписів ст. 1048 ЦК України (435-15) (1.01.2004 року), якою передбачено право позикодавця (позивача) на одержання від позичальника (відповідача) процентів на суму позики, є помилковим, і таким, що суперечить змісту укладеного між сторонами договору щодо безплатності позики.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та помилково стягнув з відповідача проценти від суми позики у розмірі 2041,89 грн.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Позитив” задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.07.2005р. у справі № 39/77 скасувати.

3. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2005р. в частині стягненні 2041,89 грн. скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову у позові. 4. В іншій частині вказане рішення залишити без змін.