ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2005 Справа N 18/49
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Полякова Б.М.
Суддів Ткаченко Н.Г.
Бур’янової С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі
на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 11.05.2005 р. по справі № 18/49 за позовом Управління
Пенсійного фонду України в Шишацькому районі до Приватного
підприємця М’якушко Н.І.
про стягнення 1268, 40 грн.
В С Т А Н О В И В:
31.01.2005 р. позивач –УПФ України в Шишацькому районі звернувся
із позовом до господарського суду про стягненню заборгованості з
ПП М’якушко Н.І. в сумі 1268, 40 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 24.02.2005
р. по справі № 18/49 /суддя Плеханова Л.Б./ позов було
задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача
заборгованості в сумі 1268, 40 грн., в доход державного бюджету
51 грн. - державного мита, на користь ДП “Судовий інформаційний
центр” 118 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення
судового процесу.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 11.05.2005 р. по справі № 18/49 /судді : М.О.Федоров,
П. К.Міщенко, С.Г.Рудченко/ рішення господарського суду
Полтавської області від 24.02.2005 р. скасовано, в задоволенні
позову відмовлено, стягнуто з позивача на користь відповідача 25
грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної
скарги.
В касаційній скарзі позивач - Управління Пенсійного фонду
України в Шишацькому районі просить скасувати постанову
Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2005 р.,
посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм
матеріального та процесуального права, а рішення господарського
суду Полтавської області від 24.02.2005 р. залишити без змін.
Представники сторін в судове засідання не з’явилися, про день та
час розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали
справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів
прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено
господарськими судами попередніх інстанцій, позивачем з
10.11.2004 р. по 12.11.2004 р. проведена документальна перевірка
відповідача за період з 01.02.2002 р. по 01.10.2004 р. з питань
правильності повноти нарахування та своєчасності сплати збору на
обов’язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд. За
результатами даної перевірки було складено акт № 64 від
12.11.2004 р., на підставі якого позивачем прийнято рішення №
144 від 07.12.2004 р. про застосування до відповідача фінансових
санкцій в розмірі 50% сум несплачених або своєчасно сплачених
авансових платежів із страхових внесків в розмірі 422, 80 грн.
та 09.12.2004 р. вручено відповідачеві. 10.01.2005 р. надіслано
вимогу про сплату недоїмки та фінансових санкцій і 12.01.2005 р.
вручено відповідачеві, але протягом 10-ти днів останній не
сплатив суму недоїмки разом із застосованою до нього фінансовою
санкцією та не оскаржив дану вимогу в судовому порядку.
Відповідно до акта перевірки відповідач зареєстрований, як
суб'єкт підприємницької діяльності, який є платником єдиного
податку.
Задовольняючи позов, господарський суд першої інстанції, виходив
з того, що згідно зі ст. 19 Закону України “Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” ( 1058-15 ) (1058-15)
суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему
оподаткування та мають найманих працівників, зобов’язані
нараховувати 32% на виплати, віднесені до об’єкту нарахування
страхових внесків, утримувати із заробітної плати найманих
працівників 1-2% та перераховувати зазначені кошти відповідно
органу Пенсійного фонду;
- відповідно до п. 6 ст. 18 Закону України “Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” ( 1058-15 ) (1058-15)
законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та
сплати страхових внесків на основі та на виконання Конституції
та законів України;
- Указ Президента України № 727/98 “Про спрощену систему
оподаткування, обліку із звітності суб'єктів малого
підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
являє собою нормативний акт, який
поширює свою дію на податкові відносини, а Закон України “Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” регулює
відносини, що виникають між суб’єктами системи
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
- дія інших нормативно-правових актів може поширюватись на ці
правовідносини лише у випадках, передбачених вищевказаним
Законом, або у частині, що не суперечить цьому Закону;
- згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України “Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування” ( 1058-15 ) (1058-15)
страхові внески не
включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що
складають систему оподаткування.
Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов
правильного до висновку, що оскільки, рішення Управління
Пенсійного фонду України в Шишацькому районі № 144 від
07.12.2004 р., відповідає вимогам закону, то позовні вимоги
підлягають задоволенню.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в
задоволенні позовних вимог, господарський суд апеляційної
інстанції, виходив з того, що ст. 11 Закону України “Про
державну підтримку малого підприємництва” ( 2063-14 ) (2063-14)
для
суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому
законодавством України, може застосовуватися спрощена система
оподаткування бухгалтерського обліку та звітності. Спрощена
система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності може
застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування,
бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою
законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва;
- Статтею 6 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98
( 727/98 ) (727/98)
“Про спрощену систему оподаткування, обліку із
звітності суб'єктів малого підприємництва” встановлено”, що
суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок не є
платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
- вищезазначений Указ ( 727/98 ) (727/98)
має силу Закону, з прийняттям
нового пенсійного Закону із Указу не вилучено положення про те,
що частина єдиного податку спрямовується до ПФУ, ставка єдиного
податку не зменшена.
Але з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.
В статті 6 Указу Президента України “Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого
підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
від 03.07.1998 р. N 727/98
встановлено пільги, зокрема, звільнення від сплати збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування. Отже, за правилами
цієї статті, позивач не є платником ставок збору, встановлених
для нього з доходів, одержуваних ним від здійснення
підприємницької діяльності, які обкладаються єдиним податком.
Але, статтею 1 Закону України “Про збір на обов’язкове державне
пенсійне страхування” ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
встановлено перелік осіб, що
є платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Зокрема, відповідно до пунктів 1, 3 статті 1 вказаного Закону
( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від
форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші
установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні
особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької
діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Обов'язок сплати зазначеного збору не пов'язується зі статусом
платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності, який
обрав спрощену систему оподаткування.
01.01.2004 р. набрав чинності Закон № 1058-ІУ ( 1058-15 ) (1058-15)
,
відповідно до ст. 5 якого сферою його дії є регулювання
відносин, що виникають між суб'єктами системи
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
При цьому, зазначеною статтею встановлено, що дія інших
нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише
у випадках, передбачених цим Законом ( 1058-15 ) (1058-15)
, або в частині,
що не суперечить цьому Закону ( 1058-15 ) (1058-15)
.
Згідно імперативних положень ч. 2 ст. 5 Закону № 1058-ІУ
( 1058-15 ) (1058-15)
виключно цим Законом визначаються принципи та
структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного
страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому
державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових
внесків.
Статтею 15 Закон № 1058-ІУ ( 1058-15 ) (1058-15)
передбачено, що
платниками внесків до солідарної системи є страхувальники,
зазначені в ст. 14 цього Закону ( 1058-15 ) (1058-15)
, зокрема
роботодавці, які обрали особливий спосіб оподаткування
(фіксований податок, єдиний податок, фіксований
сільськогосподарський податок).
Таким чином, на підставі викладеного, колегія суддів приходить
до висновку, що рішення господарського суду Полтавської області
від 24.02.2005 р. постановлене у відповідності до вимог закону і
підстав для його скасування не вбачається.
З висновками, які викладені в постанові Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 11.05.2005 р., погодитись
не можна, так як вони не відповідають чинному законодавству і
тому вона підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 –111-
12, Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в
Шишацькому районі задовольнити.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 11.05.2005 р. по справі № 18/49 скасувати.
Рішення господарського суду Полтавської області від 24.02.2005
р. по справі № 18/49 залишити без змін.
Головуючий - Поляков Б.М.
Судді - Ткаченко Н.Г.
Бур’янова С.С.