ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2005 Справа N 17/216
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М.–головуючого
Бур’янової С.С. (доповідач)
Ткаченко Н.Г.
розглянувши заступника прокурора м. Києва
касаційне подання
на рішення господарського суду м. Києва від 21.03.2005 р.
у справі № 17/216 господарського суду м. Києва
за позовом ТОВ “Мавіс-СА”
до акціонерного товариства “Банк “Велес”
про спонукання вчинити дії
За участю представників сторін
від скаржника Баклан Н.Ю. посв. № 7 від 05.01.05р.
від позивача не з’явилися,
від відповідача Ващук М.В. дов. від 22.06.05р. № б/н
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.03.2005 року у
справі № 17/216 задоволено позов ТОВ„Мавіс-СА” до АТ„Банк
„Велес” про спонукання вчинити дії, зобов'язано АТ„Банк „Велес”
виконувати заяви ТОВ „Мавіс-СА” на купівлю іноземної валюти без
утримання сум збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції
від 21.03.2005 року, заступник прокурора м. Києва звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в
якому просить рішення господарського суду м. Києва від
21.03.2005 року у справі № 17/216 скасувати та передати справу
на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на не
вірне застосування судом першої інстанції норм процесуального
права, а саме ст. 27 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, позивач відповідно до установчих
документів є дочірнім підприємством Українсько-польського
спільного підприємства з обмеженою відповідальністю „Тайстра”,
яке є підприємством з іноземними інвестиціями і відповідно воно
та його дочірні підприємства.
Господарський суд встановив, що позивач у свої діяльності
керується Законом України „Про іноземні інвестиції” ( 2198-12 ) (2198-12)
та державними гарантіями захисту іноземних інвестицій у разі
зміни законодавства, які застосовуються до них згідно рішення
Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19.01.2004 року
та ухвали цього ж суду від 23.01.2004.
Дане рішення від 19.01.2004 року, яке роз'яснене ухвалою від
23.01.2004 встановлює, що до Українсько-польського спільного
підприємства з обмеженою відповідальністю „Тайстра” та
створюваних ним дочірніх підприємств застосовуються державні
гарантії захисту іноземних інвестицій, а також інше спеціальне
законодавство України, у тому числі податкове, митне, валютне,
інвестиційне, яке діяло на момент реєстрації іноземної
інвестиції. У Х В А Л А роз'яснює, що все законодавство прийняте
після 31.01.2004 року, у тому числі Закон України „Про збір на
обов’язкове державне пенсійне страхування” ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
до
Українсько-польського спільного підприємства з обмеженою
відповідальністю „Тайстра” та його дочірніх підприємств не
застосовується і не може бути підставою для скасування чи
звуження державних гарантій захисту інвестицій.
Вищезазначена ухвала роз'яснює, що Українсько-польське спільне
підприємство з обмеженою відповідальністю „Тайстра” та його
дочірні підприємства звільняються від сплати пенсійного збору та
інших загальнодержавних та місцевих податків і
зборів(обов'язкових платежів), які були введені після 31.07.1992
року.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що у Позивача при купівлі
іноземної валюти, відсутній обов'язок сплачувати пенсійний збір,
оскільки він був введений Законом України „Про збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування” ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
від
26.06.1997 року, що прийнятий після 31.07.1992 року.
Судова колегія вважає, що судом першої інстанції при вирішенні
спору були порушені норми діючого законодавства, виходячи з
наступного.
Суд першої інстанції не надав уваги тій обставині, що позивач
обрав не вірний спосіб захисту своїх прав та охоронюваних
законом інтересів. Виходячи з норм процесуального права, суд має
право вирішувати питання стосовно припинення провадження у
справі на підставі ст. 80 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Крім того, в порушення ст. 27 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд залучив до участі
у справі Національний банк України (далі по тексту –НБУ) у
якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на
предмет спору, на боці Відповідача, оскільки в даному випадку
судом була встановлена невідповідність між Правилами здійснення
операцій на міжбанківському валютному ринку України,
затвердженими постановою Правління НБУ № 127 від 18.03.1999 року
( z0171-99 ) (z0171-99)
та між Законом України „Про збір на обов'язкове
державне пенсійне страхування” ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
, Декретом Кабінету
Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного
контролю” ( 15-93 ) (15-93)
, Указом Президента України від 03.07.1998
„Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
суб'єктів малого підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
, тобто безпосередньо
зачіпалися права НБУ щодо здійснення валютного регулювання та
валютного контролю, визначення порядку та умов торгівлі
іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку.
Стаття 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачає, що порушення норм процесуального права є
в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого
та постанови апеляційного господарського суду, якщо
господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується
прав і обов'язків сторін, які не були залучені до участі у
справі.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що рішення господарського суду
м. Києва від 21.03.2005 року у справі № 17/216 необхідно
скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно повно
та всебічно розглянути обставини, зазначені в цій постанові,
дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір
відповідно до діючого законодавства.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст.
111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційне подання заступника прокурора м. Києва задовольнити.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 21.03.2005 р.
скасувати.
3. Справу направити на новий розгляд до господарського суду м.
Києва.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді С.С. Бур’янова
Н.Г. Ткаченко