25/52-05-2231 Про визнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов’язання повернути майно згідно переліку, та повернути оплачені за договором грошові кошти в сумі 320 074 грн. - Текст документа

Одеський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Державної адміністрації залізничного транспорту України, в особі Державного підприємства “Одеський механічний завод” звернувся до господарського суду Одеської області з поданням про визнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов’язання повернути майно згідно переліку, та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Сані” оплачених за договором грошових коштів в сумі 320 074 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області (суддя І.А. Малярчук) від 25.04.2005р. подання Одеського транспортного прокурора інтересах держави в особі Державної адміністрації залізничного транспорту України, в особі Державного підприємства “Одеський механічний завод” про визнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов’язання повернути майно згідно переліку, та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Сані” оплачених за договором грошових коштів в сумі 320 074 грн. залишено без розгляду на підставі п. 1 ст. 81 ГПК України (1798-12) .

Постановою Одеського апеляційного господарського суду апеляційне подання Одеського транспортного прокурора на ухвалу господарського суду Одеської області від 25.04.2005 року по справі № 25/52-05-2231 залишене без задоволення.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Одеської області та постановою Одеського апеляційного господарського суду, Одеський транспортний прокурор подав касаційне подання в якому просить вказані процесуальні акти скасувати, а подання задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарським судом при прийнятті ухвали не повністю досліджені всі обставини справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку дану судом першої та апеляційної інстанції поданих матеріалів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною другою статті 29 ГПК України (1798-12) у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 (v003p710-99) зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

При винесенні ухвали, місцевий господарський суд виходив з того, що у відповідності до ст. 2 ГПК України (1798-12) , господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. При цьому, як зазначено в ухвалі суду, прокурори мають право звертатись до господарського суду лише в інтересах органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, яким законом надано повноваження органу виконавчої влади, а не в інтересах інших підприємств, установ організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Дослідивши матеріали справи, Вищий господарський суд дійшов висновку, що Одеським транспортним прокурором при поданні позовної заяви неправильно визначено позивача, тобто орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Суд також звертає увагу на те, що Державне підприємство “Одеський механічний завод” не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

При прийнятті ухвали про залишення подання прокурора без розгляду суд першої інстанції правильно застосував норму п. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , зазначивши підставою повернення позовної заяви відсутність у прокурора права підписувати дану позовну заяву, в той час, як відповідно ст. 20 Закону України “Про прокуратуру” (1789-12) при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Відповідно до вимог ст. 35 Закону України “Про прокуратуру” (1789-12) прокурор має право вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист інтересів держави і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання. Таким чином, обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються цим Законом (1789-12) та процесуальним законодавством України.

Статтею 361 Закону України “Про прокуратуру” (1789-12) визначені засади представництва прокуратурою інтересів держави в суді, яке полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

При цьому підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Крім того, однією з форм представництва прокуратурою інтересів держави є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод

іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави.

Відповідно до п. 1 ст. 81 ГПК України (1798-12) суддя залишає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Перевіривши матеріали справи суд встановив що позовна заява підписана Одеським транспортним прокурором з зазначенням прізвища та ініціалів посадової особи.

Проте, судом також встановлено, що прокурор не наділений повноваженнями по представництву самостійного господарюючого суб’єкта, яким є Державне підприємство “Одеський механічний завод”, процесуальний захист якого має здійснюватись уповноваженим представником.

Враховуючи наведене та факт відсутності у прокурора права представяти в суді інтереси самостійного господарюючого суб’єкта, а відповідно і підписувати від його імені позовну заяву, господарським судом першої інстанції правомірно застосовано процесуальну норму, передбачену п. 1 ст. 81 ГПК України (1798-12) та залишено позовну заяву без розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11, 111 13 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційне подання Одеського транспортного прокурора та касаційну скаргу Міністерства транспорту та зв’язку України залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 25.04.2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.2005 року залишити без змін.