Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Удовиченка О.С.

суддів: Яценко О.В. (доповідач у справі)

Панової І.Ю.

розглянувши касаційні 1.Державної податкової інспекції в

скарги Оріхівському районі м. Оріхів Запорізької

області

2.Управління Пенсійного фонду України в

Оріхівському районі Запорізької області

на постанову Запорізького апеляційного господарського

суду від 02.06.2005р.

у справі № 25/50 господарського суду Запорізької

області

за заявою 1.Державної податкової інспекції в

Оріхівському районі м. Оріхів Запорізької

області

2.Управління Пенсійного фонду України в

Оріхівському районі Запорізької області

до Відкритого акціонерного товариства

“Комишувахське ремонтно-транспортне

Банк підприємство”, смт Комишуваха

ЗАТ КБ “ПриваБанк” філія Запорізьке

розпорядник майна регіональне управління

Архипов Ю.І.

про банкрутство

в судове засідання представники сторін не з’явились

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.03.2005р. у справі № 25/50 (суддя Дьоміна А.В.) визнано грошові вимоги Державної податкової інспекції в Оріхівському районі м. Оріхів Запорізької області у розмірі –61899,50грн. та Управління Пенсійного фонду України в Оріхівському районі Запорізької області у сумі 18134,68грн.

Не погодившись з даною ухвалою Відкрите акціонерне товариство “Комишувахське ремонтно-транспортне підприємство” подало апеляційну скаргу в якій просило ухвалу господарського суду Запорізької області від 23.03.2005р. у справі № 25/50 скасувати. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 02.06.2005р. у справі № 25/50 (судді: Юхименко О.В.; Кагітіна Л.П. ; Яценко О.М.) апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Комишувахське ремонтно-транспортне підприємство” задоволено. Ухвалу господарського суду Запорізької області від 23.03.2005р. скасовано. Провадження у справі № 25/50 припинено.

Не погоджуючись з даною постановою Державна податкова інспекція в Оріхівському районі м. Оріхів Запорізької області та Управління Пенсійного фонду України в Оріхівському районі Запорізької області, подали до Вищого господарського суду України касаційні скарги, в яких просять скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 02.06.2005р. по даній справі, як прийняту з порушенням норм матеріального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В., розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення касаційних скарг, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 3 статті 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) від 14.05.1992 року N 2343-ХП, в редакції Закону N 784-ХІV від 30.06.99р., справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом (2343-12) .

Неустойка (штраф, пеня), зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі, не враховуються у складі грошових зобов'язань при вирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство.

Частина 7 статті 1 Закону (2343-12) визначає грошове зобов'язання як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) не зазначає, які зобов'язання належить вважати податком і збором (обов'язковим платежем) і які саме суми мають враховуватися господарським судом при порушенні провадження у справі про банкрутство за такими вимогами.

Частиною другою статті 2 Закону України “Про систему оподаткування” (1251-12) (в редакції Закону України від 18.02.97) N 77/97-ВР визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) слід - розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Згідно з положеннями Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (509-12) пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.

З 1.01.2004р. набрав чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (1058-15) від 9.07.2003 року N 1058-ІV.

Відповідно до вимог статті 5 цей Закон (1058-15) регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Як обґрунтовано зазначено судом апеляційної інстанції, що виключно цим Законом (1058-15) визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками; види пенсійних виплат.

Зміст терміну “недоїмка” розкритий у п. 2 статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (1058-15) як суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону (1058-15) , вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються... з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Таким чином, суд попередньої інстанції дійшов до вірного висновку, що у вирішенні питання про склад вимог за податками і зборами (обов'язковими платежами) при порушенні справ про банкрутство слід виходити з того, що суми пені, штрафів та інших штрафних чи фінансових санкцій враховуються окремо.

Висновок суду апеляційної інстанцій, що при виключенні суми штрафу (3.278,44 грн.) із загальної суми вимог (80.034,18 грн.) вимоги кредиторів сукупно складуть 76.755,74 грн., що є менше розміру, встановленого ч. 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) від 14.05.1992р., в редакції Закону від 30.06.99р. -78.600,00 грн., є вірним і відповідає нормам чинного законодавства.

Суд попередньої інстанцій правомірно зазначив, що у підготовчому засіданні, суд мав перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), їх безспірність.

Отже, висновок апеляційного суду, що у разі, коли на момент подання заяви була відсутня хоча б одна з ознак неплатоспроможності, передбачених статтею 1 та частиною 3 статті 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) , справа про банкрутство підлягала припиненню, є вірним і відповідає нормам права.

Таким чином, суд попередньої інстанції у повному обсязі з’ясував матеріали справи та вірно застосував чинне законодавство.

За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що Запорізьким апеляційним господарським судом вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстав для скасування постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 02.06.2005р. не вбачається.

Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1.Касаційні скарги Державної податкової інспекції в Оріхівському районі м. Оріхів Запорізької області та Управління Пенсійного фонду України в Оріхівському районі Запорізької області на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 02.06.2005р. у справі № 25/50 залишити без задоволення.

2.Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 02.06.2005р. у справі № 25/50 залишити без змін.