Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Щотки С.О.

суддів: Мележик Н.І.(доповідач), Подоляк О.А.

розглянувши у відкритому Акціонерного комерційного банку

судовому засіданні “Правекс-Банк”

касаційну скаргу

та постанову Одеського апеляційного господарського

суду від 13.06.2005 року

у справі № 25/15-05-626

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

“Ольвія”

до Акціонерного комерційного банку

“Правекс-Банк”

Про стягнення 87 178,44 грн., та визнання недійсною річної ставки

за участю представників:

позивача –не з’явився

відповідача – Петровська Д.А.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ольвія” звернулось з позовною заявою до акціонерного комерційного банку “Правекс-Банк” про стягнення з АКБ “Правекс-Банк” штрафу в розмірі 43589,22 грн. та необґрунтовано списаних грошових коштів в сумі 43589,22 грн., а також про визнання недійсною річної ставки в розмірі 45%, як такої, що протирічить п. 1.2 договору і зберегти її на рівні 23% річних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 31.03.2005 року по справі № 25/15-05-626 відмовлено в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю “Ольвія” до АКБ “Правекс-Банк” в частині стягнення з АКБ “Правекс-Банк” штрафу в розмірі 43 589,22 грн. та необґрунтовано списаних грошових коштів в сумі 43 589,22, всього 87 178,44 грн., в решті позовних вимог, а саме в частині визнання недійсною річної ставки провадження у справі припинено з тих мотивів, що дана вимога не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Постановою Одеського апеляційного господарського від 13.06.2005 року апеляційну скаргу ТОВ “Ольвія” на рішення господарського суду Одеської області від 31.03.2005 року задоволено частково, стягнуто з АКБ “Правекс-Банк” на користь ТОВ “Ольвія” необґрунтовано списані кошти в сумі 43 589 грн. 22 коп. та штраф в розмірі 43 589 грн. 22 коп. , в частині припинення провадження рішення господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду, АКБ “Правекс-Банк” подав касаційну скаргу, в якій просить вказану постанову скасувати, а рішення господарського суду Одеської від 31.03.2005 року залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарським судом при прийнятті постанови не повністю досліджені всі обставини справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку дану судами першої та апеляційної інстанцій поданих матеріалів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

30.05.2004 року між АКБ “Правекс-Банк” та ТОВ “Ольвія” укладено договір про відкриття короткострокової кредитної лінії № 02-КЛ-04/02, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого банк відкриває ТОВ “Ольвія” поновлювану кредитну лінію в межах встановленого ліміту кредитування для оплати за контрактами строком з 30.03.2004 року до 10.03.2004 року зі сплатою 23% річних.

Договором встановлено, що банк має право лімітного кредитування згідно з умовами, передбаченими цим договором письмово повідомивши про це позичальника.

Пунктом 1.1.3 кредитного договору передбачено, що новий розмір процентної ставки за користування кредитними ресурсами вважається належним чином узгодженим за умови підписання сторонами відповідної додаткової угоди до даного договору.

Відповідно до п. 7.4 даного договору при зміні кредитної політики відповідно до рішень Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного Банку України, а також банку до договору за згодою позичальника протягом 20 днів вносяться відповідні зміни.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що АКБ “Правекс-Банк” не узгодив з ТОВ “Ольвія” збільшення кредитної ставки до 45% річних, а вирішив це питання в односторонньому порядку, порушуючи, таким чином, умови п. 1.1.3 кредитного договору.

Частиною 2 п. 1.5 кредитного договору встановлено, що банк несе відповідальність перед позичальником (в разі неправомірного розпорядження грошовими коштами) в розмірі, який не перевищує суму грошових коштів, якими банк неправомірно розпорядився.

Згідно з пунктом 1.3 кредитного договору ліміт кредитування встановлюється банком протягом 3 банківських днів кожного календарного місяця на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності товариства, кон’юнктури фінансового ринку та розраховується банком в розмірі 22,5% від суми середньомісячних надходжень на поточний рахунок позичальника в АКБ “Правекс-Банк”, про розмір встановленого ліміту кредитування банк повідомляє товариство письмово.

З матеріалів справи вбачається, що встановлення ліміту кредитування у розмірі 0 грн. не було узгоджено банком з ТОВ “Ольвія”. До того ж, суд не знаходить підстав для встановлення ліміту кредитування в розмірі 0 грн., оскільки апеляційним господарським судом досліджені надані позивачем виписки за рахунками, які підтверджують стабільність його фінансово-господарської діяльності та своєчасність сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України (435-15) договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, відповідно до п. 2 ст. 193 ГК України (436-15) кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом (436-15) , іншими законами або договором.

В порядку п. 1 ст. 80 ГПК України (1798-12) , господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до ст. 12 ГПК України (1798-12) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім:

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Викладене свідчить, що господарським судам не підвідомчі спори про визнання недійсною річної ставки в розмірі 45%, як такої, що протирічить п. 1.2 договору і збереження її на рівні 23% річних. За таких обставин, прийняті у справі рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу акціонерного комерційного банку “Правекс-Банк” залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2005 року по справі № 25/15-05-626 залишити без змін.