23/435 Про примусове виселення - Текст документа

за позовом Закритого акціонерного товариства Українсько-російського спільного підприємства “ТВЕЛ-Енергія” в особі ліквідатора Щербаня О.М.

До Акціонерного товариства Українсько-андорське спільне підприємство “АМП”

Про примусове виселення

за участю представників:

від позивача - Конопля А. М.

від відповідача –Голуб В.Є.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про виселення Акціонерного товариства Українсько-андорського спільного підприємства “АМП“з приміщень, що розташовані за адресою м. Київ, вул. Турівська 18/20 кв. 57,кв.58.

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.06.2005 року у справі № 23/435, позов задоволений повністю, господарський суд вирішив виселити Акціонерне товариство Українсько-андорське спільне підприємство “АМП“з приміщень, що розташовані за адресою м. Київ, вул Турівська 18/20 кв.57,58.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2005 року у справі № 23/435 рішення господарського суду м. Києва від 24.06.2005 року у справі № 23/435 залишено без змін, а апеляційна скарга акціонерного товариства Українсько-андорського спільного підприємства “АМП“без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в який просив рішення господарського суду міста Києва № 23/435 від 24.06.2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні вимог про виселення відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій допустили невірне застосування норм матеріального права, бо визнали підприємство позивача ліквідованим з моменту початку процедури ліквідації, але в такому випадку підприємство не мало права звернутися до суду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення господарських судів попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

- рішення господарського суду міста Києва у справі № 23/ 435 від 24.06.2005 року мотивовано тим, що позивач є власником житлового приміщення, що розташоване за адресою м. Київ, вул. Турівська, буд. 18/20 кв.57,58.

04.06.2001 року між сторонами був укладений договір № 0406/01, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове, платне користування (оренду) нежиле приміщення, розташоване за адресою м. Київ, вул. Турівська 18/20,кв.57,58 з метою розміщення офісних приміщень відповідача, з правом викупу по закінченню терміну оренди за остаточною вартістю, про що сторонами підписано Акт приймання-передачі від 04.06.2001 року.

В рішенні господарський суд посилається на ст. 205 Господарського кодексу України (436-15) , згідно п. 3 якої господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб’єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов’язанням.

В матеріалах справи є рішення господарського суду м. Києва від 18.03.2005 року у справі № 23/184 за позовом ЗАТ Українсько-російське спільне підприємство “Твел-Енергія“до Українсько-андорського СП “АМП“яким позивачу відмовлено в розірванні договору оренди № 0406/01 від 04.06.2001 року, зазначено рішення суду набрало чинності.

Вказаним рішенням суду встановлені наступні обставини: відповідач користується приміщенням на підставі договору оренди № 0406/01 від 04.06.2001 року, строк дії договору встановлений до 31.12.2011 року.

Постановою господарського суду м. Києва від 06.03.2003 року у справі № 23/469-б орендодавця за договором ЗАТ “Українсько-російське спільне підприємство “Твел-Енергія” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, діяльність банкрута завершено.

Судом встановлено, що на момент розгляду справи № 23/184, зобов’язання за спірним договором оренди № 0406/01 від 04.06.2001 року, укладеним між ЗАТ СП “Твел-Енергія“та АТ СП “АМП“є припиненими в силу Закону.

Рішення, яке оскаржується в даному випадку, мотивовано, крім того, тим, що в позові про розірвання договору оренди № 0406/01 було відмовлено з огляду на ті обставини, що відповідно до п. 2 ст. 202 ГК України, та п.п. 2,3. ст. 653 ЦК України (435-15) розірвання договору за яким зобов’язання є припиненими в силу Закону неможливе.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 35 ГПК України (1798-12) факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно із ст. 785 ЦК України (435-15) , у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, абу у стані, який було обумовлено в договорі.

Договір оренди є припиненим, що встановлено рішенням господарського суду м. Києва у справі № 23/184.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що скаржник по суті оскаржує факт припинення зобов’язання в силу закону по договору № 0406/01 від 04.06.2001 року оренди приміщень, який був встановлений в рішенні господарського суду м. Києва від 18.03.2005 року у справі № 23/184. Між тим,предметом даного апеляційного оскарження є рішення у даній справі, в основу якого, відповідно до вимог ст. 35 ГПК України (1798-12) покладений факт, встановлений вищевказаним рішенням. У матеріалах справи відсутні докази оскарження або скасування в установленому порядку рішення господарського суду м. Києва від 18.03.2005 року у справі № 23/184.

Колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій підлягає скасуванню а в позові про примусове виселення належить відмовити виходячи з наступного:

Судами попередніх інстанцій помилково застосовані норми ст. 35 ГПК України (1798-12) при вирішенні спору у справі № 23/435. Відповідно до вимог ст. 653 ЦК України (435-15) у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

В зв’язку з тим, що рішенням у справі № 23/184 від 18.03.2005 року, яке набрало законної сили, в позові про розірвання договору оренди № 0406/01 від 04.06.2001 року між сторонами відмовлено, правовідносини щодо строкового оплатного користування спірним приміщенням між сторонами продовжують існувати.

Стаття 48 Закону України “Про власність“ (697-12) визначає, що положення щодо захисту права власності поширюється також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління довічного успадкованого володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Ця особа має право на захист свого володіння також від власника.

Відповідно до вимог ч. 1, ст. 770 ЦК України (435-15) у разі зміни власника речі, переданої у наїм, до нового власника переходять права та обов’язки наймодавця.

На підставі викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення та постанова господарських судів прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, враховуючи викладене, керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Українсько-андорське спільне підприємство “АМП” задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2005 та рішення господарського суду м. Києва від 24.06.2005 у справі № 23/435 скасувати. В позові Закритого акціонерного товариства Українсько-російського спільного підприємства “ТВЕЛ-Енергія” в особі ліквідатора Щербаня О.М. до Акціонерного товариства Українсько-андорське спільне підприємство “АМП” про примусове виселення відмовити.