ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2005 Справа N 4/245
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий), Мележик Н.І., Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому державної акціонерної компанії “Хліб
судовому засіданні в України”
м. Києві, касаційну
скаргу
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 09.03.2005 року
у справі № 4/245
за позовом ЗАТ “Укрзерноімпекс”
до державної акціонерної компанії “Хліб
України”
Про стягнення 387143,20 дол. США,
за участю представників:
позивача: - Хурсевич В.А., Моісейко М.М.,
відповідача: - Липовенко Г.В.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 19.06.2002 року у
справі № 4/245 (суддя Борисенко І.І.) в задоволенні позовних
вимог ЗАТ “Укрзерноімпекс” до ДАК “Хліб України” про стягнення
2059601,82 грн. за договором про проведення маркетингових робіт
та здійснення послуг з пошуку іноземних партнерів від 14.03.1995
року відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
27.08.2002 року (судді: Острович С.Є., Кошіль В.В., Карась О.В.)
рішення господарського суду м. Києва від 19.06.2002 року
скасоване, позовні вимоги ЗАТ “Укрзерноімпекс” задоволено:
стягнуто з відповідача на користь позивача 2059601,82 грн.,
судові витрати та витрати на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
09.03.2005 року (судді: Зеленін В.О., Рєпіна Л.О., Синиця О.Ф.)
постанову Київського апеляційного господарського суду від
27.08.2002 року залишено без змін, а заяву ДАК “Хліб України”
про перегляд постанови Київського апеляційного господарського
суду від 27.08.2002 року за нововиявленими обставинами –без
задоволення.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції
відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського
апеляційного господарського суду від 09.03.2005 року скасувати,
справу направити на новий розгляд. В обґрунтування своїх вимог
заявник посилається на те, що судом апеляційної інстанції
неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело
до прийняття незаконного судового акту.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального
права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає,
що рішення або постанова господарського суду прийняті з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Матеріали справи свідчать про те, що суд апеляційної інстанції в
порядку ст. ст. 43, 47, 43, 101, 114 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
повно та об’єктивно розглянув в судовому процесі обставини
справи в їх сукупності, дослідив докази, якими сторони
обгрунтовують свої вимоги і заперечення, зокрема: платіжні
відомості банку (т.2, а.с. 195-202), копії платіжних доручень
(т.2, а.с. 10-32) та листа № 555 від 05.12.1995 р. (т.2, а.с. 9)
і дійшов правомірного висновку про те, що зазначені документи не
підтверджують здійснення відповідачем розрахунків за договором
від 14.03.1995 року про проведення маркетингових робіт та
здійснення послуг з пошуку іноземних партнерів (далі –договір
від 14.03.1995 року), оскільки Головне управління
Мінсільгосппроду України, правонаступником якого є позивач,
обумовило платежі як відшкодування витрат згідно договору
комісії по бартеру № 22 від 18.04.1995 року, а не як спірну
винагороду за договором від 14.03.1995 року.
Враховуючи наведене, судова колегія прийшла до висновку про
правомірність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, яка
відповідає положенням ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду
України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями.
Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не
знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для її
зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу державної акціонерної компанії “Хліб України”
залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
09.03.2005 року у справі № 4/245 залишити без змін.
Головуючий, суддя С.Щотка
С у д д і Н.Мележик
О.Подоляк