20-2/095 Про стягнення 5779,32 грн., - Текст документа

Відкрите акціонерне товариство “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (далі –ВАТ ЕК “Севастопольенерго”) звернулось в господарський суд з повозом до товариства з обмеженою відповідальністю “АРО” (далі –ТОВ “АРО”) про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у зв’язку з перевищенням відповідачем встановленого ліміту її споживання.

Рішенням господарського ссуду міста Севастополь від 26.04.05 в позові ВАТ ЕК “Севастопольенерго” відмовлено. Апеляційна скарга позивача постановою Севастопольського апеляційного господарського суду залишена без задоволення. Рішення господарського суду міста Севастополя від 26.04.05 залишено без змін.

У касаційної скарзі до Вищого господарського суду України ВАТ ЕК “Севастопольенерго” просить скасувати прийняті постанову та рішення господарських судів міста Севастополя, передати справу № 20-2/095на новий розгляд до місцевого господарського суду міста Севастополя, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права зокрема ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) , ст. 43 ГПК України (1798-12) , недослідженості умов договору.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача (відповідач правом сторони у судовому засіданні не скористався), обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав:

Судовими інстанціями встановлено.

Відносини електроенергетики в Україні регулюються Законом України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) , Порядком постачання електричної енергії споживачам (475-2002-п) , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 № 475 та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 в редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002 № 928 (z0903-02) .

Позовні вимоги мотивовані посиланням на наявність укладених між сторонами договорів № 544 від 01.12.98 та № 544 від 01.06.04, відповідно до умов яких сторони прийняли на себе зобов’язання додержуватись вимог законодавчих та директивних актів, регламентуючих питання енергопостачання та взаємовідносини сторін.

Зазначеними угодами передбачений обов’язок відповідача щомісячно у встановлений строк остаточно розраховуватись за спожиту електроенергію та право позивача на корегування договірних величин споживання електричної енергії в сторону зменшення у разі несвоєчасної оплати.

У зв’язку з несвоєчасною оплатою спожитої електроенергії у квітні та вересні 2003 року, у березні, травні, вересні 2004 року ВАТ ЕК “Севастопольенерго” здійснило стосовно ТОВ “АРО” корегування граничних величин до рівня фактично оплачених та нарахувало плату за перевищення ліміту споживання у зазначений період на загальну суму 5779,32 грн.

Посилаючись на те, що рахунки №№ 14530 від 17.04.03, 75405 від 22.09.03, 12418 від 22.03.04, 21373 від 24.05.04, 38301 від 21.09.04 ТОВ “АРО” не оплачені, позивач просив стягнути на його користь заборгованість у сумі 5779,32 грн. та судові витрати.

Відмовляючи в позові місцевий та апеляційний господарські суди міста Севастополя виходили з того, що оскільки позивачем не доведено до відповідача скорегованих лімітних повідомлень на квітень та вересень 2003 року, а вищезгаданий договір не містить умови щодо права позивача в односторонньому порядку змінювати угоди в частині обсягу граничних величин споживання електроенергії, не вбачається правових підстав для застосування до відповідача заходів, передбачених пунктом 2.1.4 договору від 15.12.1998 та ч. 5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) .

Судом не прийнято до уваги доводи позивача про те, що відповідно до пункту 3.1 зазначеного договору сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства за додержання умов договору, законодавчих та директивних актів, що регламентують питання енергопостачання і взаємовідносин сторін, оскільки саме статтею 26 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) передбачено, що споживання електроенергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником, тобто, договір постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником та споживачем електричної енергії, визначає зміст прав та обов’язків сторін.

З врахуванням вищенаведеного в частині стягнення заборгованості за рахунками № 14530 від 17.04.2003, № 75405 від 22.09.2003 № 12418 від 22.03.2004 № 21373 від 24.05.2004 в позові відмовлено.

Позовні вимоги в частині стягнення суми 2007,75 грн. за рахунком № 38301 від 21.09.2004 мотивовані тим, що відповідачем допущена несвоєчасна оплата спожитої у серпні-вересні 2004 року електроенергії, у зв’язку з чим зазначена сума є її п’ятикратною вартістю.

Сума 2007,75 грн., на яку позивачем був виставлений рахунок № 38301 від 21.09.2004 (арк. с.34), оплачена відповідачем 07.10.2004 безпосередньо у розрахунковий центр позивача, що підтверджується і наданим у судовому засіданні актом звірення розрахунків № 2377 станом на 22.04.2005.

За таких обставин місцевий господарський суд вважає, що підстави для покладення на ТОВ “АРО” відповідальності та стягнення суми 2007,75 грн. за перевищення ліміту граничної величини енергоспоживання за серпень-вересень 2004 року за договором від 01.06.2004 відсутні.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів, оскільки висновки не відповідають обставинам справи і чинному законодавству.

Відповідно до п. 6.1 Правил користування електричною енергією, які затверджені постановою НКРЕ від 22.08.2003 № 928 (z0903-02) договір про поставку електроенергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електроенергії і споживачем.

При укладенні договору № 544 сторони домовились про відповідальність за невиконання умов договору, а саме: відповідно до п. 2.1.4 стягувати з абонента плату в 5-ті кратному розмірі тарифу за перевищення об’єму споживання електроенергією і перевищення договірної величини. Пунктом 2.1.1 договору передбачено право позивача доводити відповідачу розмір договірної величини, а також проводити корегування договірної величини шляхом направлення повідомлень.

У зв’язку з несвоєчасною оплатою за квітень, вересень 2003 р., березень, травень, вересень 2004 р. споживачу було проведено коригування договірної величини до рівня фактично проплаченої. Як повідомляє позивач і вбачається з матеріалів справи копії листів-повідомлень про коригування договірних величин за квітень, вересень 2003 р. з доказами їх отримання є в матеріалах справи, але вони судом не взяти до уваги.

Крім того, помилковим є висновок суду про те, що оплата на суму 2007,75 грн. по рахунку № 38301 від 21.09.2004 р. проведена безпосередньо у розрахунковий центр позивача і тому є своєчасною. Позивач пояснював суду, що коли відомості про призначення платежу відсутні, платіж відноситься в рахунок оплати за поточний період споживання електроенергії. Ці обставини справи залишились судом не перевіреними.

Споживання електричної енергії понад граничні величини є правопорушенням в електроенергетиці, що відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

Закони, які б відповідно до ст. 92 Конституції України (254к/96-ВР) визначали дії щодо споживання електричної енергії понад граничну величину скориговану відповідно до п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачем (475-2002-п) злочином або адміністративним правопорушенням і встановлювали кримінальну чи адміністративну відповідальність за такі дії відсутні.

Таким чином, передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) санкція, про що зазначається і у ст. 27 цього Закону (575/97-ВР) є господарсько-правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і за своєю природою є штрафною.

Застосовуючи таку санкцію суд повинен врахувати, що згідно ст. 233 ГК України (436-15) , у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо ж порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід виправити вказані недоліки, врахувати зазначені норми процесуального та матеріального права і прийняти рішення відповідно до норм законодавства.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ВАТ “ЕК “Севастопольенерго” на постанову від 23.06.2005 Севастопольського апеляційного господарського суду та рішення від 26.04.2005 господарського суду міста Севастополя у справі № 20-2/095 задовольнити.

Постанову від 23.06.2005 Севастопольського апеляційного господарського суду та рішення від 26.04.2005 господарського суду міста Севастополя у справі № 20-2/095 скасувати. Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.