ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2005 Справа N 3/116
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Щотки С.О.
суддів: Мележик Н.І.(доповідач), Подоляк О.А.
розглянувши у відкритому Товариства з обмеженою відповідальністю
судовому засіданні Спільне Україно-Литовське підприємство
касаційну скаргу “Нафта-Україна”
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 24.05.2005 року
у справі № 3/116
господарського суду м. Києва
за позовною заявою Управління освіти Дніпровської РДА у
м. Києві
до Товариства з обмеженою відповідальністю
Спільне Україно-Литовське підприємство
“Нафта-Україна”
про виселення з нежилого приміщення
а участю представників:
позивача –Моренко Ю.І
відповідача –Петраш М.М.
В С Т А Н О В И В
У січні 2005 року Управління освіти Дніпровської РДА у м. Києві
звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю
Спільне Україно-Литовське підприємство “Нафта-Україна” про
виселення з нежитлового приміщення. Позов обґрунтовувався тим,
що відповідач не звільнив орендоване приміщення після закінчення
дії договору оренди не дивлячись на відмову орендодавця
продовжити термін оренди.
Рішенням господарського суду м. Києва від 17.03.2005р. (суддя
В.В. Хілінська) залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 24.05.2005 р. позов
Управління освіти Дніпровської РДА у м. Києві задоволено в
повному обсязі, в зв’язку з тим, що позивач відповідно до ст. 17
Закону України “Про оренду державного та комунального майна”
( 2269-12 ) (2269-12)
позивач листом № 1-24/812 від17.06.2004 року
повідомив відповідача про те, що договір оренди нежитлового
приміщення по вул. Курнатовського, 4-в у м. Києві не може бути
продовженим на новий строк, оскільки відповідно до п.п. 5,6 ст
16 Закону України “Про дошкільну освіту” заборонено здавати в
оренду приміщення (будівлі) державного чи комунального
дошкільного навчального закладу.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва та
постановою Київського апеляційного господарського суду
товариство з обмеженою відповідальністю Спільне
Україно-Литовське підприємство “Нафта-Україна” звернулося з
касацій ною скаргою на згадані рішення та постанову. У скарзі
відповідач просить рішення господарського суду м. Києва та
постанову Київського апеляційного господарського суду по справі
№ 3/116 скасувати та прийняти нове рішення.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що
місцевим судом та апеляційною інстанцією неправильно застосовано
норми матеріального права та порушено норми процесуального
права, що призвело до прийняття судом незаконних судових рішень.
Зокрема скаржник посилається на, що в порушення положень ст. 4-3
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд не створив сторонам, які беруть
участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних
обставин справи і правильного застосування законодавства
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши
пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали
справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту
їх встановлення, дослідивши правильність застосування
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
25.06.2001 року між позивачем та відповідачем укладено договір
№ 15 оренди нежитлового приміщення, що знаходиться в дошкільному
навчальному закладі № 655 по вул. Курнатовського 4-в терміном до
25.06.2004 року, на підставі дозволу наданого розпорядженням
Дніпровської державної адміністрації № 552 від 20.06.2001 року.
Листом від 17.06.2004 року № 1-24/812 Управління освіти при
Дніпровській районній у м. Києві державній адміністрації було
повідомлено товариство з обмеженою відповідальністю Спільне
Україно-Литовське підприємство “Нафта-Україна” про неможливість
продовження договору оренди № 15 оренди нежитлового приміщення,
що знаходиться в дошкільному навчальному закладі № 655 в зв’язку
зі зміною діючого законодавства.
Скаржник стверджує, що вказаний лист Управління освіти не
свідчить про відмову в продовженні строку договору оренди,
оскільки не містить прямої відмови продовжити термін оренди, а
лише вказує на законодавчо встановлену заборону власникам
передавати даний об’єкт нерухомості в оренду. Крім того
наголошується на тому, що вказаний лист направлений на адресу
орендаря до закінчення строку дії договору оренди, що в свою
чергу, на думку скаржника, не підпадає під дію ст. 17 Закону
України “Про оренду державного та комунального майна”
( 2269-12 ) (2269-12)
.
Статтею 17 Закону України “Про оренду державного та комунального
майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
встановлено, що у разі закінчення строку, на
який було укладено договір оренди, за відсутності заяви однієї
із сторін про припинення, або зміну договору він вважається
продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були
передбачені договором.
З матеріалів справи вбачається, що орендодавець до закінчення
дії договору оренди повідомив орендаря про відсутність правових
підстав для продовження терміну дії цього договору.
Стаття 17 Закону України “Про оренду державного та комунального
майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
не встановлює заборони орендодавцю до
закінчення строку договору заявити про припинення договірних
стосунків з орендарем з моменту закінчення дії договору. Це, в
свою чергу, свідчить про те, що таку заяву заінтересована
сторона може також подати і до закінчення строку дії договору
оренди.
Суд приймає до уваги те, що предметом договору оренди є нежиле
приміщення, яке знаходиться в дошкільному навчальному закладі.
Дане приміщення має спеціальний правовий статус, оскільки
відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України “Про дошкільну освіту”
( 2628-14 ) (2628-14)
призначене для здобуття дітьми дошкільної освіти та
має використовуватися використовується виключно із зазначеною
метою.
З матеріалів справи вбачається, що орендар використовував спірне
приміщення виключно задля своїх господарських цілей, які не
пов’язані з виховною діяльністю, а отже подальше використання
даного приміщення не за призначенням призведе до порушення
чинного законодавства.
Крім того п. 6 ст. 16 Закону України “Про дошкільну освіту”
( 2628-14 ) (2628-14)
засновникам (власникам) державного чи комунального
дошкільного навчального закладу заборонено передавати приміщення
цього закладу в оренду.
Судом також встановлено, що на момент укладення договору оренди
Закон України “Про дошкільну освіту” ( 2628-14 ) (2628-14)
ще не набрав
законної сили, а тому договір оренди було укладено без порушень
діючого на той період законодавства.
З огляду на вище викладене та беручи до уваги діюче
законодавство суди першої та апеляційної інстанції дійшли
правильного висновку задовольнивши позовну заяву Управління
освіти Дніпровської РДА у м. Києві до товариства з обмеженою
відповідальністю Спільне Україно-Литовське підприємство
“Нафта-Україна” про виселення з нежитлового приміщення.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 108, 111-5, 111-7,
111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Спільне
Україно-Литовське підприємство “Нафта-Україна” залишити без
задоволення.
Рішення господарського суду м. Києва від 17.03.2005р. року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
24.05.2005 року по справі № 3/116 залишити без змін.
Головуючий, суддя С. Щотка
Судді: Н. Мележик
О. Подоляк