Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги О.Ф. - головуючий, Семчука В.В., Чабана В.В. розглянув касаційну скаргу Української державної інноваційної компанії на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2005 р. у справі № 18/306-(18/215)-34/240 за позовом Української державної інноваційної компанії до Відкритого акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” в особі філії в м. Луганську

про стягнення 396 251,72 грн.

за участю представників позивача –Сікорського С.М., Сакевич Н.В., відповідача –Цупренко М.П. , Войтовича М.П, прокурора –Макогона Ю.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2005 р. відмовлено Українській державній інноваційній компанії у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду м. Києва від 14.04.2005 р. (підписане 07.06.2005 р.).

У касаційній скарзі Українська державна інноваційна компанія просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2005 р., посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням норм чинного законодавства, та зобов’язати Київський апеляційний господарський суд порушити апеляційне провадження.

Відзив на касаційну скаргу від Відкритого акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” в особі філії в м. Луганську до суду не надходив.

Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, суд встановив наступне.

Вирішуючи питання про відмову у задоволенні клопотання про відновлення встановленого ст. 93 ГПК України (1798-12) процесуального строку на подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що клопотання скаржника є необґрунтованим.

При цьому, апеляційний суд залишив без відповідного аналізу та обґрунтованого юридичного висновку викладені позивачем у скарзі обставини поважності причин пропуску строку на подання апеляційної скарги.

Крім того, зазначений висновок суду апеляційної інстанції не ґрунтується на змісті ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та не відповідає матеріалам справи. Відповідно до ч. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) не пов’язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинило пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Необхідною умовою здійснення стороною права апеляційного оскарження рішення господарського суду, передбаченого ст. ст. 22, 91 ГПК України (1798-12) , є її обізнаність зі змістом рішення господарського суду, що дає можливість стороні викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення в апеляційному порядку, як це передбачено п. 3 ч. 1 ст. 94 ГПК України (1798-12) . Тому, застосовуючи приписи ст. 53 ГПК України (1798-12) щодо відновлення та продовження процесуальних строків, до поважних причин пропуску встановленого законом процесуального строку слід відносити, зокрема, отримання заявником судового рішення після закінчення процесуального строку на його оскарження.

Відмовляючи у відновленні процесуального строку на подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та не дав оцінки доводам Української державної інноваційної компанії про те, що її представник не був присутній при оголошенні резолютивної частини рішення господарського суду м. Києва від 14.04.2005 р., підписаного 07.06.2005 р., звернулася до суду з апеляційною скаргою на рішення тільки 23.06.2005 р. у зв’язку з тим, що оскаржуване рішення, відправлене судом на її адресу 09.06.2005 р., було отримане 13.06.2005 р.

За таких обставин, ухвалу апеляційного господарського суду не можна визнати законною та обґрунтованою, у зв’язку з чим вона підлягає скасуванню, а справа - передачі для розгляду суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Української державної інноваційної компанії задовольнити.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2005 р. у справі № 18/306-(18/215)-34/240 скасувати.

3. Справу № 18/306-(18/215)-34/240 передати для розгляду Київському апеляційному господарському суду.