ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2005 Справа N 2/317-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
Бенедисюка І.М.
Розглянувши у Державного територіально-галузевого об’єднання
відкритому “Південно-Західна залізниця”
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 12.05.2005
У справі № 2/317-04 господарського суду Вінницької
області
За позовом Державного територіально-галузевого об’єднання
“Південно-Західна залізниця”
До Військової частини 2193 (Могилів-Подільський
прикордонний загін Державної прикордонної
служби України –24 прикордонний загін
Державної прикордонної служби України)
Про спонукання до укладення договору
В судовому засіданні взяли участь представники :
- позивача Кисіль Д.А.
- відповідача Макаров В.В.
встановив:
Рішенням від 19.01.2005 року у справі № 2/317-04 за позовом
Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна
залізниця" до військової частини № 2193 Могилів-Подільський
прикордонний загін про спонукання укласти договір на
користування електроенергією господарський суд Вінницької
області у позові відмовив.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
12.05.2005 р. залишено без змін вказане рішення суду.
Не погоджуючись з вказаною постановою апеляційного
господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського
суду України із касаційною скаргою, у якій просить її скасувати,
посилаючись на те, що судом неповно з’ясовано обставини справи
та невірно застосовано норми матеріального права.
Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
29.09.2003р. Жмеринським лінійним відділом структурного
підрозділу "Енергозбут" ДТГО "Південно-Західна залізниця" на
адресу Військової частини 2193 для підписання договору на
постачання електричної енергії направлено бланк угоди (лист №
238 від 29.09.2003р. - а.с.13).
У відповіді № 6/5-1195 від 09.10.2003р. на зазначений лист
начальник Могилів-Подільського прикордонного загону повідомив,
що згідно Постанов Кабінету Міністрів України від 03.03.2000р. №
1203, від 22.02.1994р. № 100 Міністерства та відомства, а також
підприємства, установи, організації, що належать до сфери
їхнього управління, майно чи окремі об'єкти яких розміщені
постійно у пункті пропуску, створюють належні умови для
діяльності усіх контрольних служб та у встановленому порядку
облаштовують і фінансують утримання службових приміщень та інших
місць, необхідних для здійснення усіх видів контролю, а також
встановлено, що проведення роботи, пов'язаної з обладнанням,
утриманням та ремонтом у пунктах пропуску через державний кордон
приміщень для виконання зазначених видів контролю та службових
приміщень для розміщення відповідних прикордонних розділів,
митних та інших установ, що здійснюють контроль на державному
кордоні, покладаються на Міністерство транспорту.
21.08.2004р. Державне територіально-галузеве об'єднання
"Південно-Західна залізниця" звернулося до господарського суду
Вінницької області з позовом про спонукання Військової частини
2193 Могилів-Подільського прикордонного загону до укладення
договору на користування електричною енергією, який прийнято до
провадження судом першої інстанції згідно ухвали від
25.08.2004р.
В ході розгляду даного спору позивачем у справі уточнено позовні
вимоги: згідно заяви № ЕЕ 2662 від 30.11.2004р. просив суд
прийняти рішення про спонукання відповідача укласти з ДТГО
"Південно-Західна залізниця" договір на користування електричною
енергією відповідно до типового, який затверджений чинними ПКЕЕ.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на відсутність правових
підстав для укладення договору та задоволення позовних вимог
(відзив № Ю-4395 від 21.09.2004р. на позовну заяву).
Відповідно до ст. 626 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договором є
домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення,
зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 6, 627 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що сторони є
вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні
умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів
цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог
розумності та справедливості.
Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін,
якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є
обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених
законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості
укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання
чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування
(ч. 3 ст. 179 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
).
З витягу з наказу № 016 від 11.08.2003р. адміністрації Державної
прикордонної служби України "Про затвердження та введення в дію
Переліку дійсних та умовних найменувань органів Державної
прикордонної служби України" вбачається, що дійсне найменування
двадцять четвертого прикордонного загону Державної прикордонної
служби України (м. Могилів-Подільський) має умовне найменування:
за територіальним принципом - Могилів Подільський прикордонний
загін Державної прикордонної служби України для адміністративно-
господарської діяльності –військова частина 2193.
Статтею 39 Положення про пункти пропуску через державний кордон,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
03.08.2000р. № 1203 ( 1203-2000-п ) (1203-2000-п)
, із наступними змінами, яке
визначає статус пунктів пропуску через державний кордон,
встановлює єдиний порядок їх відкриття, діяльності, закриття,
визначено, що проектування, будівництво (реконструкція) та
утримання пунктів пропуску здійснюється відповідно до
законодавства органами та установами, визначеними Кабінетом
Міністрів України.
Аналогічна норма закріплена й у Положенні про залізничну станцію
затвердженому наказом Державного залізничного транспорту України
від 05.12.2000р. № 555 із наступними змінами (п. 3.10).
Постановою Президента України від 22.02.1994р. № 100 "Про стан
виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання
вимог прикордонного і митного законодавства" ( 100-94-п ) (100-94-п)
встановлено, що проведення роботи, пов'язаної з обладнанням,
утриманням і ремонтом у пунктах пропуску через державний кордон
приміщень для виконання зазначених видів контролю та службових
приміщень для розміщення відповідних прикордонних підрозділів,
митних та інших установ, що здійснюють контроль на державному
кордоні, покладається на Міністерство транспорту (пункти
пропуску для залізничного, морського, річкового, паромного та
повітряного сполучення).
Частина 4 статті 275 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, на яку посилається
позивач як на підставу своїх вимог, передбачають, що виробники і
постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема
суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір
енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби
для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні
такого договору, врегульовуються відповідно до вимог ГК України
( 436-15 ) (436-15)
.
З довідки № 18/03 від 09.09.2003р. з Єдиного державного реєстру
підприємств та організацій України Адміністрації Державної
прикордонної служби Військова частина 2193 є організацією з
загальнодержавною формою власності. В листі № Ю/4910 від
26.10.2004р. Могилів-Подільського прикордонного загону
Південного регіонального управління Державної прикордонної
служби України зазначається про те, що кошторисом Державної
прикордонної служби на 2004р. витрати на облаштування та
утримання пунктів пропуску через державний кордон не
передбачені.
Наведене свідчить, що для відповідача у справі відсутні підстави
на укладення договору на постачання електричної енергії.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, господарський
суд Вінницької області правомірно дійшов висновку про не
аргументованість заявлених позовних вимог та обґрунтовано
відмовив в їх задоволенні.
Частина 2 статті 179 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
передбачає, що
Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої
влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні
умови господарських договорів (примірні договори), а у
визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін
майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити
істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила,
вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
).
Позивач же надіслав відповідачу незаповнений бланк типового
договору з незаповненими додатками (до того ж, в справі він не в
повному обсязі), який не може вважатися проектом (пропозицією) в
розумінні ст. 641 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Зазначена обставина має значення при вирішенні спорів, предметом
яких є спонукання до укладення договору, хоча, в даному випадку,
з огляду на вищенаведений аналіз законодавчих актів вона не може
вважатися суттєвою.
Твердження відповідача щодо помилкового застосування при
вирішенні даного спору Положення про пункти пропуску через
державний кордон, Постанови Президента України (а не Кабінету
Міністрів, як зазначено в скарзі) від 22.02.1994р. № 100 "Про
стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань
додержання вимог прикордонного і митного законодавства"
( 100-94-п ) (100-94-п)
у зв'язку з тим, що предметом спору є спонукання до
укладення договору на користування електричною енергією, а не на
проведення роботи, не визнаються судовою колегією
аргументованими, зважаючи на те, що зазначені акти регулюють
порядок утримання пунктів пропуску, який, на думку апеляційної
інстанції й полягає, зокрема, у забезпеченні електричною
енергією, тому, при вирішенні даного спору слід встановити, чи
повноважний відповідач укладати договори з постачальною
організацією на постачання електричної енергії, що й було
зроблено судом.
В скарзі відповідач також зазначає про вищу юридичну силу Закону
України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
(ст.ст. 1,26),
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
(ст. 275) по
відношенню до Положення про пункти пропуску через державний
кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
03.08.2000 р. № 1203 ( 1203-2000-п ) (1203-2000-п)
, Постанови Президента
України від 22.02.1994р. № 100 "Про стан виконання рішень
Президента України і Уряду з питань додержання вимог
прикордонного і митного законодавства" ( 100-94-п ) (100-94-п)
. Зазначений
довід не заслуговує на увагу, оскільки Закон України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
регулює відносини, пов'язані з
виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії,
забезпеченням електричної безпеки України, конкуренцією та
захистом прав споживачів і працівників галузі, ст. 275 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
- умови укладення договору на постачання
електричної енергії; наведені ж вище постанова та положення
визначають статус пунктів пропуску через державний кордон,
встановлюють порядок відкриття, діяльності, функціонування та
закриття пунктів пропуску через державний кордон, як спеціально
виділеної території, зокрема на залізничних станціях, що
свідчить про неможливість їх співвідношення.
Посилання ж у скарзі на те, що в видатках Державного бюджету
України для Міністерства транспорту України не передбачаються
кошти на оплату електроенергії, спожиту пунктами контролю на
державному кордоні, не є суттєвою обставиною з огляду на
вищенаведене законодавче врегулювання питань утримання цих
пунктів.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів Вищого господарського
суду України приходить до висновку про те, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню, а постанова Житомирського апеляційного
господарського суду є обґрунтованою та відповідає вимогам
чинного законодавства і тому підстав для її скасування не
вбачається.
Щодо доводів касаційної скарги, то вони не заслуговують на
увагу, оскільки спростовуються вищевикладеним, а в силу вимог
ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти їх.
Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої
та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального
права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
12.05.2005р. у справі № 2/317-04 залишити без змін, а касаційну
скаргу –без задоволення.
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська
І.Бенедисюк