ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2005 р. № 2-19/10591-2004
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Щотки
С.О. , Мележик Н.І., По доляк О.А.,
розглянувши у Сімферопольського виробничого підприємства
відкритому судовому водопровідно-каналізаційного господарства
засіданні в м. Києві,
касаційну скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 09.03.2005 року
у справі № 2-19/10591-2004
за позовом Полтавського міжрайонного транспортного
прокурора в інтересах держави в особі
Міністерства транспорту України в особі
Державної адміністрації залізничного
транспорту “Укрзалізниця”, статутного
територіально-галузевого об’єднання
“Південна залізниця” в особі відособленого
структурного підрозділу Полтавської
дирекції залізничних перевезень
до Сімферопольського виробничого підприємства
водопровідно-каналізаційного господарства
за участю 3-іх осіб: ВАТ “Балаклавське рудоуправління ім. О.М.
Горького”,
Світловодський завод силікатних виробів
Про стягнення 32435,00 грн.,
за участю представників :
позивачів:
Міністерство транспорту -не з’явились,
України
Укрзалізниця -не з’явились,
Південна залізниця
Полтавська дирекція
залізничних перевезень не з’явились,
відповідача: - Водяницький К.А.,
прокуратури: - не з’явились,
3-іх осіб: - не з’явились,
ВАТ “Балаклавське
рудоуправління ім. О.М. - не з’явились,
Горького”,
Світловодський завод - не з’явились,
силікатних виробів
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду АР Крим від 16.12.2004 року у
справі № 2-19/10591-2004 (суддя Мокрушин В.І.) позов
Полтавського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах
держави в особі Міністерства транспорту України в особі
Державної адміністрації залізничного транспорту “Укрзалізниця”,
статутного територіально-галузевого об’єднання “Південна
залізниця” в особі відособленого структурного підрозділу
Полтавської дирекції залізничних перевезень до Сімферопольського
виробничого підприємства водопровідно каналізаційного
господарства про стягнення 32435,00 грн. штрафу за договором
перевезення вантажу відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 09.03.2005 року (судді: Плут В.М., Горошко Н.П. , Прокопанич
Г.К.) рішення господарського суду АР Крим від 16.12.2004 року
скасоване, позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь
позивача штраф у розмірі 32435,00 грн., державне мито та витрати
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з постановою у даній справі відповідач звернувся
до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій
просить постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 09.03.2005 року скасувати, рішення господарського суду
АР Крим від 16.12.2004 року у справі № 2-19/10591-2004 залишити
без змін. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на
те, що апеляційним господарським судом неправильно застосовані
норми матеріального права та порушені норми процесуального
права, що призвело до прийняття незаконної постанови.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши
пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
від 29.12.76 р. № 11 із змінами,
внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 р. № 4 від 25.12.92
p. № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги
процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,
вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх
відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини,
або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом
обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і
відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна
частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші
нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено
права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду
стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні
висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин
викладених у його мотивувальній частині, та відповідати
застосованим до спірних відносин нормам права.
Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова зазначеним вимогам
не відповідають, з наступних підстав.
Пунктом 2 ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
на
прокуратуру України покладається представництво інтересів
громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст. 361 Закону України “Про прокуратуру” підставою
представництва в суді держави є наявність порушень або загрози
порушень економічних, політичних та інших державних інтересів
внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або
юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх
заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах
держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому
саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує
необхідність їх захисту(ч. 2 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 р. (далі
–рішення КСУ) визначив, що прокурор чи його заступник у кожному
конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на
законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме
відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших
інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх
захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси
держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися
зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та
організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою
державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати
свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності
приватних підприємств, товариств. Пунктом 2 резолютивної частини
рішення КСУ визначено, що під поняттям “орган, уповноважений
державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”,
зазначених в ч. 2 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, треба розуміти
орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який
законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.
В пункті 5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що
орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у
спірних відносинах, фактично є позивачем у справі, порушених за
позовною заявою прокурора і на підставі ч. 1 ст. 2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
є стороною в арбітражному процесі, цей орган
здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст. 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Тобто, прокурор може бути представником сторони у справі тільки
у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної влади
або орган місцевого самоврядування, наділені повноваженнями
виконавчої влади.
Заявляючи позов про стягнення штрафу за невірно зазначене в
накладних найменування вантажу на користь статутного
територіально-галузевого об’єднання “Південна залізниця” в особі
відособленого структурного підрозділу Полтавської дирекції
залізничних перевезень Полтавський міжрайонний транспортний
прокурор необґрунтовано визначив Міністерство транспорту України
та Укрзалізницю, як органи, уповноважені державою здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах, оскільки суб’єктами
вказаних спірних правовідносин є статутне територіально-галузеве
об’єднання “Південна залізниця” в особі відособленого
структурного підрозділу Полтавської дирекції залізничних
перевезень та Сімферопольське виробниче підприємство
водопровідно-каналізаційного господарства. Статутне
територіально-галузеве об’єднання “Південна залізниця” в особі
відособленого структурного підрозділу Полтавської дирекції
залізничних перевезень є самостійним господарюючим суб'єктом,
управління господарською діяльністю здійснює через свої органи
та посадові особи (ст. 122 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
) і не є органом
державної влади чи органом місцевого самоврядування.
Таким чином, Полтавським міжрайонним транспортним прокурором
пред'явлено позов не в інтересах держави, а в інтересах
самостійного суб'єкта господарської діяльності.
Відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду або
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, незаконні судові акти підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції зі
стадії порушення справи у господарському суді.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Сімферопольського виробничого підприємства
водопровідно-каналізаційного господарства задовольнити частково.
Рішення господарського суду АР Крим від 16.12.2004 року та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
09.03.2005 року у справі № 2-19/10591-2004 скасувати, справу
передати на новий розгляд господарському суду АР Крим зі стадії
порушення справи у господарському суді.
Головуючий, суддя С.Щотка
С у д д і Н.Мележик
О.Подоляк