ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2005 Справа N Б15/2/05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Яценко О.В. (доповідач у справі)
суддів : Бур’янової С.С.
Кравчука Г.А.
розглянувши касаційну Державного підприємства
скаргу “Рудоуправління імені Кірова”, м.
Кривий Ріг
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської
області від 05.01.2005р.
у справі № Б15/2/05 господарського суду
Дніпропетровської області
за заявою Державного підприємства “Національна
атомна енергогенеруюча компанія
“Енергоатом”, м. Київ
до Державного підприємства
“Рудоуправління імені Кірова”, м.
Кривий Ріг
про визнання банкрутом
В судовому засіданні взяли
участь представники сторін
від ДП “НАЕК”Енергоатом” Харченко Р.М. дов. № 87/19 від
від ДП “Рудоуправління імені 29.06.2004р
Кірова”, м. Кривий Ріг Балахнова О.С. дов.№ 778 від
від Спеціалізована ДПІ по 15.09.2005р.
роботі з підприємствами Солодовников А.В. дов. 12751/10/08-
гірничо-металургійного 10-034 від 19.09.2005р.
комплексу у м. Кривому Розі Бобченко А.Є. дов.12751/10/08-10-034
від 19.09.2005р.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
05.01.2005р.у справі № Б15/2/05 (суддя Петренко Н.Є.) порушено
справу про банкрутство Державного підприємства “Рудоуправління
імені Кірова”, м. Кривий Ріг за заявою Державного підприємства
“Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м.
Київ. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Заборонено боржнику та іншим особам вчиняти будь-які дії по
відчуженню майна боржника, де б воно не знаходилось та в якому б
вигляді воно не було, здійнсювати дії по реорганізації боржника,
внесенню майна та інших активів як внеску у підприємства чи
господарські товариства, що засновуються.
Не погоджуючись з даною ухвалою Державне підприємство
“Рудоуправління імені Кірова”, м. Кривий Ріг, подало до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить
скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області
від 05.01.2005р. в частині вжиття заходів до забезпечення вимог
кредиторів по даній справі, як прийняту з порушенням норм права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
судом першої інстанції норм процесуального та матеріального
права дійшла висновку, про наявність правових підстав для
часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Положеннями ст. 41 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, що господарські суди розглядають справи
про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим
кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
(далі –Закон ( 2343-12 ) (2343-12)
).
В силу ст. 12 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
господарський суд має право за
клопотанням сторін або учасників провадження у справі про
банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо
забезпечення вимог кредиторів.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 12 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
господарські
суди, крім передбачених заходів, також можуть вживати і інші
заходи для збереження майна боржника.
Отже, господарський суд у справі про банкрутство може вжити
заходи забезпечення, передбачені Законом “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом
( 2343-12 ) (2343-12)
та ст. 67 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та не позбавлений
можливості застосовувати інші заходи, які, за переконанням суду,
є необхідними у конкретній справі. Однак, такі заходи мають
відповідати цілям відновлення платоспроможності боржника та не
перешкоджати здійсненню фінансово-господарської діяльності
боржника.
Право вибору необхідних заходів належить суду з урахуванням
конкретних обставин справи.
При цьому слід враховувати, що заходи забезпечення відповідно до
вимог ст. 12 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
вживаються з метою забезпечення
вимог кредиторів та збереження майна боржника, і за своїм
характером не повинні унеможливлювати фінансово-господарську
діяльність боржника, оскільки його підприємницька діяльність не
припиняється у зв’язку з порушенням провадження у справі про
банкрутство.
Право господарського товариства самостійно на свій розсуд
володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном
передбачені ст. 43 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
та
ст. 12 Закону України “Про господарські товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
.
Таким чином, заборона “вчиняти будь-які дії по відчуженню майна
боржника, де б воно не знаходилось та в якому б вигляді воно не
було” здійснено з порушенням законодавства, оскільки позбавляє
можливості боржника проводити, передбачену статутом господарську
діяльність, здійснювати реалізацію виготовленої продукції тощо.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що
оскаржувана ухвала в частині заборони боржнику та іншим особам
вчиняти будь-які дії по відчуженню майна боржника, де б воно не
знаходилось та в якому б вигляді воно не було винесена з
порушенням вимог чинного законодавства, та підлягає скасуванню.
Що стосується посилання скаржника, щодо скасування ухвали в
частині заборони здійснювати дії по реорганізації боржника,
внесенню майна та інших активів як внеску у підприємства чи
господарські товариства, що засновуються, то в цій частині
ухвала господарського суду Дніпропетровської області від
05.01.2005р. не підлягає скасуванню виходячи з настуаного.
Згідно ст. 13 п. 1 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів
в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі
про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому
засіданні, вказується про введення процедури розпорядження
майном боржника і призначається розпорядник майна у порядку,
встановленому цим Законом ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Відповідно ст. 13 п. 11 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
після призначення розпорядника майна і до припинення
процедури розпорядження майном органи правління боржника не
мають права без згоди розпорядника майна приймати рішення про
реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення,
перетворення) і ліквідацію боржника; створення юридичних осіб
або про участь в інших юридичних особах; створення філій та
представництв; виплату дивідендів; проведення боржником емісії
цінних паперів; вихід із складу учасників боржника юридичної
особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника.
Отже, Справа N Б15/2/05 підлягає направленню на новий розгляд в
частині визначення заходів забезпечення.
Вживаючи заходи забезпечення при новому розгляді, суду слід
вказувати конкретні дії, які забороняється вчиняти боржнику,
визначати певне майно, на яке накладається заборона з
урахуванням призначення цього майна у господарській діяльності,
можливості боржника вести фінансово-господарську діяльність за
наявності заходів забезпечення.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9
- 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Державного підприємства “Рудоуправління імені
Кірова”, м. Кривий Ріг на ухвалу господарського суду
Дніпропетровської області від 05.01.2005р. у справі № Б15/2/05
задовольнити частково.
2.Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від
05.01.2005р. у справі № Б15/2/05 в частині заборони боржнику та
іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню майна боржника,
де б воно не знаходилось та в якому б вигляді воно не було б
скасувати. В частині щодо здійснення дій по реорганізації
боржника, внесенню майна та інших активів як внеску у
підприємства чи господарські товариства, що засновуються, ухвалу
господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2005р. у
справі № Б15/2/05 залишити без змін.
4.Справу № Б15/2/05 направити до господарського суду
Дніпропетровської області на новий розгляд в частині визначення
заходів забезпечення.
Головуючий О.В. Яценко
Судді С.С. Бур’янова
Г.А. Кравчук