ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2005 Справа N 37/434-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю
“Аероміст-Харків”
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 19.05.2005р.
у справі № 37/434-04
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський
металургійний
комбінат ім. Ілліча”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аероміст-Харків”
про стягнення 766 084,23 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився,
від відповідача: не з’явився,
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство “Маріупольський металургійний
комбінат ім. Ілліча” звернулося до господарського суду
Харківської області з позовом і просило суд стягнути з
Товариства з обмеженою відповідальністю “Аероміст-Харків”, з
врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, 766084,23 грн.
заборгованості за договором оренди повітряного судна Ан-140-100
від 05.05.2004р. за № 4025.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне
виконання відповідачем своїх зобов’язань за даним договором в
частині оплати орендної плати.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує,
посилаючись, зокрема на те, що даний договір суперечить вимогам
чинного законодавства, а тому господарський суд зобов’язаний
визнати його недійсним за власною ініціативою відповідно до ч. 1
ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Рішенням господарського суду Харківської області від
06.04.2005р. (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено повністю:
присуджено до стягнення з відповідача 766084,23 грн. та судові
витрати. Доповідач: Палій В.М.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
19.05.2005р. (головуючий, суддя Слюсарева Л.В., судді Білоконь
Н.Д., Фоміна В.О.) рішення суду першої інстанції змінено. Позов
задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача суму
основної заборгованості у розмірі 766083,23 грн. та судові
витрати. Провадження в решті позову припинено. Постанова суду
апеляційної інстанції в частині припинення провадження у справі
мотивована тим, що ухвалою господарського суду Харківської
області від 28.12.2004р. було порушено провадження у справі про
стягнення 1164470,21 грн., а ухвалою від 09.02.2005р. прийнято
до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог. Однак,
при ухваленні рішення місцевим господарським судом не вирішено
питання щодо припинення провадження у справі стосовно суми
398385,98 грн., на стягненні якої позивач не наполягав, і
провадження по якій слід було припинити за відсутністю предмету
спору згідно з п. 11 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, суди двох
інстанцій встановили, що 05.05.2004р. між сторонами укладено
договір № 4025 про оренду повітряного судна АН-140 (заводський
номер 365.253.05.029, бортовий номер UR-14007).
На виконання вказаного договору позивач передав, а відповідач
прийняв у тимчасове платне користування літак АН-140 та
використовував його згідно умов договору. Відповідно до п. 6.1.1
договору орендар зобов’язаний забезпечити гарантовану норму
нальоту 65 годин у місяць. Пункт 6.1.3. цього ж договору
передбачає фіксацію нальоту за місяць у довідці, яка у
п’ятиденний строк після закінчення звітного періоду складається
орендарем та відсилається орендодавцю з актом звірки
взаєморозрахунків. Пунктом 2 додаткової угоди до договору № 4025
від 05.05.2004р. передбачена вартість одного льотного часу у
сумі еквівалент 350 доларів США. Але 09.11.2004р. сторони уклали
додаткову угоду № 3, згідно якої вартість однієї льотної години
складає еквівалент 117 доларів США.
Позивач належним чином виконав договірні зобов’язання –передав
об’єкт оренди відповідачу. Однак, відповідач, використовуючи
об’єкт оренди, в порушення умов договору, орендну плату не
сплачував, в результаті чого утворилась заборгованість у сумі
766083,23 грн., що підтверджуються матеріалами справи, зокрема,
довідками про нальот орендованого літака та актами виконаних
робіт, складеними сторонами.
Враховуючи, що спірним договором строк розрахунку, протягом
якого повинно бути виконано грошове зобов’язання щодо сплати
позивачу орендної плати, не визначений, суди двох інстанцій,
застосувавши положення ст. 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, визнали
пред’явленні позивачем відповідачу рахунки-фактури, вимогами
виконати договірне зобов’язання у семиденний строк з дня їх
пред’явлення.
Оскільки вказані рахунки-фактури відповідач у семиденний строк з
дня їх пред’явлення позивачем не сплатив, то суди двох інстанцій
дійшли висновку про те, що позовні вимоги про стягнення
766084,23 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що
підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, відповідач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з
порушенням норм процесуального права, та передати справу на
новий розгляд. Зокрема, скаржник стверджує про неповне
встановлення обставин, що входять до предмету доказування у
даній справі, а саме ненадання належної оцінки доводам
відповідача, викладеним у його відзиві на позовну заяву,
стосовно того, що укладений між сторонами договір оренди № 4025
від 05.05.2004р. суперечить діючому законодавству України, а
тому має бути визнаний судом недійсним з власної ініціативі на
підставі ч. 1 ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи
застосування судами норм матеріального та процесуального права
при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.
В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
правосуддя у
господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх
учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та
інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої
вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення
ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин
справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми
предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права
та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав
позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти
позову.
Заперечуючи заявлений позов, відповідач у своєму відзиві (а.с.80-
86) посилається на те, що укладений між сторонами договір оренди
повітряного судна АН-140 № 4025 від 05.05.2004р., який є
підставою позову, протирічить діючому законодавству України.
Доводи відповідача безпідставно були відхилені судами двох
інстанцій без надання їм будь-якої правової оцінки.
В силу ч. 2 ст. 11 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, договір є підставою
виникнення цивільних прав та обов’язків. Вирішуючи переданий на
розгляд суду спір, який ґрунтується на договорі, суд має
насамперед дати йому юридичну оцінку на предмет відповідності
його вимогам чинного законодавства, оскільки недійсний правочин
не є юридичним фактом цивільного права, він не породжує будь-
яких прав та обов’язків. Для того, щоб правочин мав юридичну
силу, він повинен відповідати певним вимогам, які іменуються
умовами дійсності правочину. Недійсний правочин породжує не ті
права та обов’язки, яких бажали його учасники, а правові
наслідки, установлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, підставою
недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину
стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-
третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема,
частиною 1 ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, встановлено, що зміст
правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам
цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Частина 1 ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
наділяє господарський
суд правом визнати договір, пов’язаний з предметом спору,
недійсним.
Між тим, суди двох інстанцій не дали оцінку запереченням
відповідача щодо дійсності договору, на якому ґрунтується даний
позов, і безпідставно ухилились від з’ясування обставин
недійсності договору оренди повітряного судна АН-140 № 4025 від
05.05.2004р. Тому висновок судів двох інстанцій щодо наявності у
відповідача заборгованості по орендній платі саме у розмірі,
заявленому позивачем до стягнення, при неповному з’ясуванні
господарськими судами обставин, що мають значення для справи, є
передчасним.
Наведене свідчить про необґрунтованість оскаржуваних рішення та
постанови, необхідність їх скасування та направлення справи на
новий розгляд до суду першої інстанції в частині стягнення
766084,23 грн. основної заборгованості, з направленням справи в
цій частині на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід всебічно і повно з’ясувати всі фактичні обставини
справи, об’єктивно оцінити факти, що мають юридичне значення для
вирішення спору по суті, а саме дати належну правову оцінку
запереченням відповідача щодо дійсності договору оренди,
пов’язаного з предметом позову у даній справі, правильно
застосувати матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини
сторін і ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Аероміст-Харків” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Харківської області від
06.04.2005р. та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 19.05.2005р. у справі № 37/434-04 в
частині стягнення 766084,23 грн. основної заборгованості
скасувати, і справу в цій частині направити на новий розгляд до
господарського суду Харківської області.
3. В іншій частині постанову залишити в силі.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій