ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2005 Справа N 36/353
Виший господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. –головуючого у засіданні
(доповідач),
Панченко Н.П. , Плахотнюк С.О.
розглянувши Малого спільного підприємства “Б.Н.В”
касаційну скаргу
рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2005р.
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
26.05.2005р.
у справі № 36/353 господарського суду м. Києва
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Гран
Прі-1”
до 1. Малого спільного підприємства “Б.Н.В.”
2. Київської міської ради
Про визнання недійсним п. 28 рішення Київської міської ради від
03.02.2000р. № 10/731 “Про надання і вилучення земельних ділянок”
за участю представників:
- Позивача: Савощик Ю.Ю. (дов. від 26.11.2004р. б/н); Дудік Ф.Є.
(дов. від 24.06.2005р.)
- Відповідачів: Малого спільного підприємства “Б.Н.В.” –не
з’явилися;
- Київська міська рада: Вдовиченко Н.І. (дов. від 21.02.2005р.
№ 225-КР-147).
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Гран Прі-1” (надалі
–“Позивач”) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом
про визнання недійсним п. 28 п. 28 рішення Київської міської
ради від 03.02.2000р. № 10/731 “Про надання і вилучення
земельних ділянок” ( ra0010023-00 ) (ra0010023-00)
.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на рішення
господарського суду м. Києва від 10.03.2004р. у справі № 24/152,
яким:
1) розірвано договір генерального підряду від 16.12.2002р.
№ 16-12 (надалі –“Договір”) в частині обов'язків замовника
(товариства з обмеженою відповідальністю “Б.Н.В.” (надалі
–“Товариство”)), передбачених п. 2.3. ст. 5 та п. 6 1 Договору;
2) визнано право власності Позивача на результат його участі в
інвестиційній діяльності по будівництву автозаправної станції та
торгово-сервісного комплексу, що знаходиться за адресою:
м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, проспект Науки, 5 у вигляді
частки в цьому будівництві (надалі –“Спірне майно”), що складає
2867339,71 грн.
Під час судового розгляду Товариством заявлено клопотання про
зупинення провадження у даній справі до закінчення проведення
експертизи Договору Київським науково-дослідним інститутом
судових експертиз.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.04.2005р. у справі
№ 36/353 Товариству відмовлено в задоволенні вищезазначеного
клопотання.
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.04.2005р. у справі
№ 36/353 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим у справі вищезазначеними судовим
рішенням Товариство звернулось до Київського апеляційного
господарського суду зі скаргою, в якій просило скасувати ухвалу
господарського суду м. Києва від 06.04.2005р. та рішення
господарського суду м. Києва від 21.04.2005р. у справі № 36/353,
провадження у справі припинити.
Постановою Київського апеляційного господарського суду
апеляційна скарга Товариства залишена без задоволення, а ухвала
господарського суду м. Києва від 06.04.2005р. та рішення
господарського суду м. Києва від 21.04.2005р. у справі № 36/353
залишені без змін.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного
господарського суду від 26.05.2005 року у справі № 32/353,
Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову
Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2005р.
повністю та прийняти нове рішення, яким Позивачу відмовити в
позові.
В обґрунтування касаційної скарги Товариство посилається на
порушення Київським апеляційним господарським судом ст. ст. 4,
5, 34, 38, 43, 77, 99, 101, 105 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(надалі – “ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
”), ст. 120 Земельного кодексу України від
25.10.2001р. № 2768-ІІІ ( 2768-14 ) (2768-14)
(надалі –“ЗК України”), ст.
331 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
від 16.01.2003р. №
435-IV з огляду на наступне (надалі –“ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
”).
Судова колегія Вищого господарського суду України, заслухавши
суддю доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет
повноти їх встановлення судом першої і апеляційної інстанцій та
правильності застосування норм матеріального та процесуального
права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників
сторін, та керуючись ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
дійшла
висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та
залишення в силі постанови Київського апеляційного
господарського суду від 26.05.2005р. у справі № 36/353 з
наступних підстав.
Згідно статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої та апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій
під час розгляду справи встановлено, що рішенням господарського
суду м. Києва від 10.03.2004р. у справі № 24/152 Договір
розірвано в частині обов'язків замовника (Товариства),
передбачених у п. 2.3., ст. 5 та п. 6.1. даного Договору та
визнано право власності Позивача на результат його участі в
інвестиційній діяльності по будівництву Спірного майна у вигляді
частки в будівництві, що складає 2867339,71 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
03.06.2004р. у справі № 24/152 рішення господарського суду
м. Києва від 10.03.2004р. у справі № 24/152 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2005р. у
справі № 24/152 постанова Київського апеляційного господарського
суду від 03.06.2004р. у справі № 24/152 залишена без змін.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суди попередніх
інстанцій дійшли правильного висновку, що Позивач на підставі
вищезазначених судових актів набув права власності на результат
його участі в інвестиційній діяльності по будівництву Спірного
майна у вигляді частки в будівництві, що складає 2867339,71 грн.
Щодо твердження Товариства про необхідність перевірки судами
попередніх інстанцій фактів, встановлених під час розгляду
справи № 24/152 в зв'язку з її переглядом за нововиявленими
обставинами, то колегія суддів вважає його таким, що не
заслуговує на увагу, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 112 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
за заявою сторони
господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення,
яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що
мають істотне значення для справи і не могли бути відомі
заявникові.
Водночас, за змістом ст. 114 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
прийняття
заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими
обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни
рішення, що переглядається. Крім того, чинним ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не передбачено зупинення виконання судового рішення
у зв'язку з його переглядом за нововиявленними обставинами.
Отже, колегія суддів вважає правомірним застосування судами
попередніх інстанцій під час розгляду справи та її перегляду в
апеляційному порядку положень ч. 1 ст. 35 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої факти, встановлені рішенням
господарського суду під час розгляду однієї справи, не
доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть
участь ті самі сторони.
З матеріалів справи також вбачається, що п. 28 рішення Київської
міської ради від 03.02.2000р. № 10/731 ( ra0010023-00 ) (ra0010023-00)
затверджений проект відведення Товариству земельної ділянки для
будівництва, обслуговування та експлуатації
торговельно-сервісного комплексу “Б.Н.В.” та авто заправ очної
станції на перетині вул. Саперно-Слобідській та просп. Науки у
Печерському районі (надалі –“Рішення”).
Крім того, відповідно до Рішення, за умови виконання п. 28.1.
Рішення Товариству надано в оренду строком на 50 років земельну
ділянку площею 1,00 га для будівництва, обслуговування та
експлуатації торговельно-сервісного комплексу “Б.Н.В.” та
автозаправочної станції на перетині вул. Саперно-Слобідській та
просп. Науки у Печерському районі за рахунок земель міської
забудови.
Водночас, 14.08.2000р. Київським міським головою прийнято
розпорядження № 508-МГ “Про питання продажу земельних ділянок в
м. Києві” ( ra0508050-00 ) (ra0508050-00)
, п. 1 якого Головному управлінню
земельних ресурсів доручено забезпечити відведення земельних
ділянок для будівництва та експлуатації автозаправних станцій
виключно на умовах продажу земельних ділянок.
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено,
що у зв'язку з вищенаведеним, а також тим, що Товариство не
набуло права користування на земельну ділянку на перетині вул.
Саперно-Слобідській та просп. Науки, Товариству було
запропоновано викупити земельну ділянку.
Не погоджуючись із зазначеною пропозицією Товариство звернувся
до господарського суду м. Києва з позовом про спонукання
Київські міську раду до укладення договору оренди земельної
ділянки на перетині вул. Саперно-Слобідській та просп. Науки в
м. Києві та спонукання Головне управління земельних ресурсів
Київської міської державної адміністрації підготувати технічну
документацію на передачу зазначеної земельної ділянки в оренду
Товариству і забезпечити державну реєстрацію договору оренди
даної земельної ділянки.
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.06.2004р. у справі
№ 20/777-39/1-7 позов Товариства задоволений. Проте, постановою
Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2004р.
рішення господарського суду м. Києва від 21.06.2004р. у справі
№ 20/777-39/107 скасоване та прийняте нове рішення у справі,
яким Товариству відмовлено в позові до Київської міської ради та
Головного управління земельних ресурсів Київської міської
державної адміністрації.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2004р.
постанова Київського апеляційного господарського суду від
22.07.2004р. у справі № 20/777-39/107 залишена без змін.
Під час розгляду справи господарським судом м. Києва також
встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від
21.12.2004р. у справі № 44/398 Товариству відмовлено в позові до
Головного управління земельних ресурсів Київської міської
державної адміністрації про зобов'язання підготувати висновок
про можливість державної реєстрації Товариством договору
довгострокової оренди (50 років) земельної ділянки площею 0,7049
га, на перетині вул. Саперно-Слобідській та просп. Науки у
Голосіївському районі м. Києва, для будівництва, обслуговування
і експлуатації торгове - сервісного центру “Б.Н.В.” та
автозаправочної станції, та передати матеріали реєстраційної
справи, разом з договором оренди і вказаним висновком до
Київської міської державної адміністрації для вирішення питання
укладення договору оренди цієї земельної ділянки.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
24.03.2005р. рішення господарського суду м. Києва від
21.12.2004р. у справі № 44/398 залишено без змін.
Згідно зі ст. 125 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
право власності та
право постійного користування на земельну ділянку виникає після
одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує
право власності чи право постійного користування земельною
ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду
земельної ділянки, відповідно, виникає після укладення договору
оренди і його державної реєстрації.
Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності,
судова колегія вважає правильним висновок господарського суду
м. Києва та Київського апеляційного господарського суду, що
Товариство не є орендарем або користувачем земельної ділянки на
перетині вул. Саперно-Слобідській та просп. Науки у
Голосіївському районі м. Києва в розумінні ст. 125 ЗК України
( 2768-14 ) (2768-14)
.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
, при
переході права власності на будівлю і споруду право власності на
земельну ділянку або її частину може переходити на підставі
цивільне - правових угод, а право користування - на підставі
договору оренди.
Таким чином, приймаючи до уваги все вищенаведене, а також той
факт, що Позивач є власником незавершеного будівництва
автозаправної станції та торгово-сервісного комплексу за
адресою: м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, проспект Науки, 5,
судова колегія вважає, що господарський суд м. Києва дійшов
правильного висновку, що п. 28 Рішення перешкоджає Позивачу в
реалізації його права на оформлення зазначеної земельної
ділянки.
Водночас, колегія суддів вважає необґрунтованим твердження
Товариства, що судами попередніх інстанцій неправомірно
застосовано до спірних відноси положення ст. 120 ЗК України
( 2768-14 ) (2768-14)
замість ст. ст. 331 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
, земельні
відносини в Україні регулюються Конституцією України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
цим Кодексом ( 2768-14 ) (2768-14)
, а також прийнятими
відповідно до них та спеціальними нормативно-правовими актами,
тоді як згідно зі ст. 1 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
цивільним
законодавством регулюються особисті немайнові та майнові
відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності,
вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Отже, колегія суддів вважає, що правове регулювання земельних
відносин нормами ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
можливе лише за умови,
якщо спірні відносини не врегульовані спеціальними
нормативно-правовими актами законами.
Колегія суддів також вважає такими, що не заслуговують на увагу
посилання Товариства на порушення Київським апеляційним
господарським судом під час перегляду справи № 36/353 положень
ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо форми оскаржуваної
постанови з огляду на наступне.
Дійсно, відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставою для скасування судового рішення місцевого чи
апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або
неправильне застосування норм процесуального права. Проте
судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке
порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення.
Водночас, ані в касаційній скарзі, ані під час судового розгляду
Товариство не довело, що порушення форми апеляційної постанови
призвело до прийняття Київським апеляційним судом неправильного
судового рішення.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова
колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи Київським
апеляційним господарським судом фактичні обставини справи
встановлено на основі всебічного, повного і об'єктивного
дослідження поданих доказів, висновок суду відповідають цим
обставинам і їм надана правильна юридична оцінка.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,111-9, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу товариства малого спільного підприємства
“Б.Н.В.” залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
26.05.2005р. у справі № 36/353 залишити без змін.
Суддя, головуючий у засіданні І. Плюшко
Судді: Н. Панченко
С. Плахотнюк