ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2005 Справа N 36/252
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф.- головуючий, Козир Т.П. , Рибака В.В. розглянув касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Українське
борошно” на рішення господарського суду м. Києва від 29.04.2005
р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від
01.06.2005 р. у справі № 36/252 за позовом Товариства з
обмеженою відповідальністю “Авантаж-Груп” до Товариства з
обмеженою відповідальністю “Українське борошно”
про стягнення 57 627,19 грн.
за участю представника відповідача –Петиченко В.С..
Рішенням господарського суду м. Києва від 29.04.2005 р. позов
задоволено частково; стягнуто з ТОВ “Українське борошно” на
користь ТОВ “Авантаж-Груп” 47978,58 грн. збитків, 3 406,25 грн.
неотриманого прибутку, 6 237,25 грн. пені, 16 000 грн. витрат на
послуги адвоката; в решті позовний вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
01.06.2005 р. рішення господарського суду м. Києва від
29.04.2005 р. залишене без змін.
У касаційній скарзі ТОВ “Українське борошно” просить скасувати
рішення господарського суду м. Києва від 29.04.2005 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
01.06.2005 р., посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням
норм законодавства, та прийняти нове рішення про відмову в
позові.
Відзив на касаційну скаргу від ТОВ “Авантаж-Груп” до суду не
надходив.
У справі з 06.09.2005 р. оголошувалась перерва.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представника відповідача,
суд встановив наступне.
У квітні 2004 р. ТОВ “Авантаж-Груп” звернулося до господарського
суду з позовом про стягнення з ТОВ “Українське борошно” 57
627,19 грн. збитків за невиконання умов договору купівлі-продажу
№ 04-П від 03.12.2004 р., 16 000 грн. витрат на послуги
адвоката.
Верховний Суд України в ч. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму від
29.12.1976 р. № 11 з наступними змінами “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
роз’яснив, що рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на
підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із
загальних засад і змісту законодавства України, а обґрунтованим
визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які
мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені
обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають
дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими
в судовому засіданні.
Місцевий та апеляційний суди при вирішенні спору не дотримались
наведених роз’яснень Верховного Суду України, не виконали вимог
відповідно п. 3 ст. 84, п. 7 ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та
в порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не забезпечили
повного, об’єктивного та всебічного розгляду справи.
Так, суди погодились з вимогами позивача про стягнення з
відповідача пені за прострочку виконання зобов’язань та завданих
збитків. Зокрема, судами зазначено, що з вини відповідача
позивач не зміг продати куплену у відповідача продукцію і
отримати прибуток. З цієї ж причини позивач сплатив санкції ТОВ
“Укрзернохолдинг”, якому не поставлена продукція згідно
укладеного з ним договору від 04.12.2004 р.
Місцевий суд в порушення вимог ст. ст. 42, 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо здійснення правосуддя у господарський
судах на засадах змагальності та рівності перед законом і судом
беззаперечно визнав достовірними лише доводи позивача. Суд не
звернув увагу на те, що зміст позовної заяви фактично не містить
обґрунтувань з посиланням на докази, що саме продукція
відповідача передбачалась до продажу позивачем третій особі. Суд
не аналізував твердження в позовній заяві про те, що позивач
згідно укладеного з ТОВ “Укрзернохолдинг” договору зобов’язався
продати товариству пшеницю ”з тотожною якістю, як і за
договором, укладеним між позивачем і відповідачем” (редакція
позову).
Необхідність з’ясування достовірності доводів позивача викликана
тим, що згідно укладеного сторонами договору від 03.12.2004 р. №
04-П відповідач повинен здійснити до 07.12.2004 р. поставку
пшениці залізничним транспортом за реквізитами отримувача:
станція призначення Сорока Одеської залізниці, код станції
420703, отримувач вантажу ТОВ “Константа-Груп”. Наряду з цим, за
змістом договору від 04.12.2004 р. № 43 Х-01/0412/04 позивач в
свою чергу здійснює до 10.12.2004 р. поставку пшениці ТОВ
“Укрзернохолдинг” також залізничним транспортом за тими самими
реквізитами, що і відповідач за договором № 04-П.
В даному випадку суд повинен був з урахуванням вище наведеного
встановити наявність безпосереднього причинного зв’язку між
невиконанням відповідачем договірних зобов’язань та збитками,
які спричинені позивачу. Встановлення цього факту має
здійснюватись з урахуванням тверджень позивача в договорі (п.
8.4) про те, що при укладенні договору купівлі-продажу від
04.12.2004 р. він є добросовісним власником товару, який продає
ТОВ “Укрзернохолдинг”. В рішенні суду відсутнє обґрунтування
висновку про те, що позивач мав намір продати пшеницю, власником
якої він є, чи іншу, зокрема, ту, яку він купував у відповідача.
Окрім того, вирішуючи спір, суд зазначив, що підтвердженням
невиконання відповідачем договірних зобов’язань є постачання
неякісної продукції. При цьому суд послався лише на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2005 р. у
справі № 16/100 за позовом ТОВ «Українське борошно»до ТОВ
“Авантаж-Груп” про стягнення боргу, в якій встановлено, що
якість поставленої відповідачем пшениці не відповідає
обумовленим в договорі № 04-П якісним показникам. Суд вважав, що
відповідно до приписів ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти,
встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який
вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не
доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть
участь ті самі сторони. Водночас, такого змісту висновок
потребує вирішення питання про те, чи є мотивація постанови
апеляційного суду у справі № 16/100 лише юридичною оцінкою
наданих суду доказів, а не фактом, який не потребує доведення в
цій справі.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені за
прострочку виконання зобов’язань, суд не вказав період
прострочки, не навів розрахунків розміру пені. В позовній заяві
також відсутнє обґрунтування початку строку нарахування пені та
зазначений лише строк (120 днів), за який нарахована пеня. Судом
не враховано те, що позивач телеграмою від 30.12.2004 р.
повідомив відповідача про розірвання договору сторін в
односторонньому порядку (сторінка 3 постанови Київського
апеляційного господарського суду від 31.03.2005 р. у справі №
16/100).
Апеляційний суд наведені недоліки суду першої інстанції не
виправив.
Відповідач звертався до апеляційної інстанції з клопотанням про
відкладення розгляду справи, однак суд не обговорив це
клопотання та розглянув справу у відсутності відповідача.
Фактично відповідач був позбавлений права на участь у розгляді
своєї справи, що є порушенням ч. 4 ст. 6 Закону України “Про
судоустрій України” ( 3018-14 ) (3018-14)
.
Враховуючи викладене, ухвалені у справі судові рішення
підлягають скасуванню, а справа –передачі для розгляду місцевому
суду.
При новому розгляді справи господарському суду належить
врахувати викладене в цій постанові, вжити заходів щодо повного,
об’єктивного, всебічного з’ясування обставин справи, дійсних
прав та обов’язків сторін і залежно від установленого прийняти
законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-9-111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Українське борошно” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 29.04.2005 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
01.06.2005 р. у справі № 36/252 скасувати.
3. Справу № 36/252 передати для розгляду господарському суду м.
Києва.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Авантаж-
Груп” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю
“Українське борошно” 288,11 грн. державного мита.
5. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ.
Головуючий, судді О. Шульга
Т. Козир
В. Рибак