ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2005 Справа N 35/544-04(08/532-03,7134/4-10)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф.- головуючий, Козир Т.П. , Семчука В.В. розглянув касаційну
скаргу Республіканського унітарного підприємства “Гомельський
завод сільськогосподарського машинобудування “Гомсільмаш” на
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
22.06.2005 р. у справі № 35/544-04 за позовом Республіканського
унітарного підприємства “Гомельський завод
сільськогосподарського машинобудування “Гомсільмаш” до Спільного
підприємства “НОК” у формі товариства з обмеженою
відповідальністю, третя особа відкрите акціонерне товариство
“Тельманівський Райагроснаб” про стягнення 154 486,68 доларів
США та зустрічним позовом Спільного підприємства “НОК” у формі
товариства з обмеженою відповідальністю до Республіканського
унітарного підприємства “Гомельський завод
сільськогосподарського машинобудування “Гомсільмаш”
про стягнення 378 995,12 грн.
за участю представників позивача –Сіннера В.В., Ворочкіна Г.В.,
Косика В.В., відповідача –Смородінського В.С.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.02.2005
р. позов Республіканського унітарного підприємства “Гомельський
завод сільськогосподарського машинобудування “Гомсільмаш” до
Спільного підприємства “НОК” у формі товариства з обмеженою
відповідальністю про стягнення 154 486,68 доларів США
задоволено; в задоволенні зустрічного позову Спільного
підприємства “НОК” у формі товариства з обмеженою
відповідальністю до Республіканського унітарного підприємства
“Гомельський завод сільськогосподарського машинобудування
“Гомсільмаш” про стягнення 378 995,12 грн. відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
22.06.2005 р. рішення господарського суду Харківської області
від 24.02.2005 р. змінено; в частині задоволення позовних вимог
Республіканського унітарного підприємства “Гомельський завод
сільськогосподарського машинобудування “Гомсільмаш” про
стягнення зі Спільного підприємства “НОК” у формі товариства з
обмеженою відповідальністю 154 486,68 доларів США боргу та
судових витрат скасовано, в позові відмовлено; зустрічний позов
задоволено частково, стягнено з Республіканського унітарного
підприємства “Гомельський завод сільськогосподарського
машинобудування “Гомсільмаш” на користь Спільного підприємства
“НОК” у формі товариства з обмеженою відповідальністю 169 343
грн. боргу, 175 784 грн. інфляційних та судові витрати; в решті
рішення залишено залишене без змін.
У касаційній скарзі Республіканське унітарне підприємство
“Гомельський завод сільськогосподарського машинобудування
“Гомсільмаш” просить скасувати постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 22.06.2005 р., посилаючись
на те, що вона прийнята з порушенням норм чинного законодавства,
та залишити в силі рішення господарського суду Харківської
області від 24.02.2005 р.
У відзиві на касаційну скаргу Спільне підприємство “НОК” у формі
товариства з обмеженою відповідальністю просить постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 р.
залишити без змін, а скаргу –без задоволення.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив наступне.
У травні 2002 р. Республіканське унітарне підприємство
“Гомельський завод сільськогосподарського машинобудування
“Гомсільмаш” звернулося до господарського суду з позовом про
стягнення зі спільного підприємства “НОК” у формі товариства з
обмеженою відповідальністю 15448668 дол. США на підставі
договору про мирне врегулювання договірних відносин у досудовому
порядку, відповідно до якого відповідач отримав право вимоги
грошових зобов’язань за договором консигнації № 57-М-У від
16.04.1997 р. за поставку позивачем зернозбиральних комбайнів на
суму 363000 дол. США від ВАТ “Тельманівський Райагроснаб”.
У червні 2002 р. спільне підприємство “НОК” у формі товариства з
обмеженою відповідальністю звернулося до суду із зустрічною
позовною заявою про визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 48
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
договору № 172/98 про мирне врегулювання
спору у досудовому порядку від 27.08.1998 р., просив суд
відновити строк позовної давності про стягнення заборгованості
за контрактом № 29/98 від 18.02.1998 р. і стягнути з позивача на
користь відповідача заборгованість у сумі 424000,07 грн., в тому
числі 169343 грн. основного боргу, 235556,11 грн. інфляційних,
19100,96 грн. пені.
У доповненні до зустрічної позовної заяви спільне підприємство
“НОК” у формі товариства з обмеженою відповідальністю просить
договір № 172/98 про мирне врегулювання спору у досудовому
порядку від 27.08.1998 р. визнати недійсним на підставі того, що
він підписаний з боку позивача особою, яка не мала на це
відповідних повноважень, стягнути з Республіканського унітарного
підприємства “Гомельський завод сільськогосподарського
машинобудування “Гомсільмаш” заборгованість у сумі 404 899,11
грн., в тому числі 169 343 грн. основного боргу, 235 556,11 грн.
інфляційних, відмовившись від вимог про стягнення пені.
Справа неодноразово розглядалась господарськими судами.
Місцевий суд повно, всебічно дослідив доводи і докази сторін,
належно їх оцінив та дійшов обґрунтованих юридичних висновків
про задоволення позову Республіканського унітарного підприємства
“Гомельський завод сільськогосподарського машинобудування
“Гомсільмаш” та відмову в задоволенні зустрічного позову
Спільного підприємства “НОК” у формі товариства з обмеженою
відповідальністю.
При цьому суд виходив з того, що відповідно до ст. 1, п. п. 1, 5
ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов’язаних із
здійсненням господарської діяльності, укладеної 20.03.1992 р.
( 997_076 ) (997_076)
Урядами держав–учасників Співдружності Незалежних
Держав, первісний та зустрічний позови у даній справі підлягають
вирішенню в господарському суді України. Згідно п. є ч. 1 ст. 11
названої Угоди ( 997_076 ) (997_076)
права і обов’язки сторін в угоді
визначаються по законодавству місця вчинення, якщо інше не
передбачено угодою Сторін. Угода № 172/98 від 27.08.1998 р.
вчинена на території Республіки Білорусь без застережень
застосування законодавства іншої держави, окрім Республіки
Білорусь.
Судом першої інстанції встановлено, що Республіканське унітарне
підприємство “Гомельський завод сільськогосподарського
машинобудування “Гомсільмаш” здійснювало поставку
сільськогосподарської техніки в Україну на умовах відстрочки
платежу. Зокрема, на підставі договору від 16.04.1997 р. № 57-М-
У на адресу ВАТ “Тельманівський Райагроснаб” було поставлено 10
кормозбиральних комбайнів КДП-3000 на суму 363 000 дол. США, в
свою чергу отримано згідно договору від 18.02.1998 р. № 29/98
від Спільного підприємства “НОК” у формі у формі товариства з
обмеженою відповідальністю на умовах відстрочки платежу
підшипники на суму 169349 грн. Оплата підшипників своєчасно
первісним позивачем не проведена, однак, претензія Спільного
підприємства “НОК” на суму еквівалентну 224 662,27 дол. США була
визнана.
Матеріалами справи доведено, що на підставі укладеного сторонами
договору про мирне врегулювання спору в досудовому порядку від
27.08.1998 р. № 172/98 позивач передав, а відповідач прийняв
право стягнення з ВАТ “Тельманівський Райагроснаб” оплати за
комбайни КДП-3000 в сумі, еквівалентній 363 000 дол. США, з яких
Спільне підприємство “НОК” повинно відшкодувати свої грошові
вимоги до позивача в сумі 224 662,27 дол. США, перерахувавши
останньому решту грошових коштів або здійснивши додаткову
поставку підшипників.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що договір
про мирне врегулювання спору в досудовому порядку від 27.08.1998
р. № 172/98 не суперечить вимогам ст. ст. 187-192 Цивільного
кодексу Республіки Білорусь, ст. ст. 197-202 Цивільного кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, за змістом є договором уступки права вимоги,
на виконання якого позивач передав відповідачу документи на
підтвердження права вимоги боргу з ВАТ “Тельманівський
Райагроснаб”, про що повідомив останнього листом від 27.08.1998
р. № 3444/340.
Судом встановлено, що в силу приписів ст. 420 Цивільного кодексу
Республіки Білорусь договір про мирне врегулювання спору в
досудовому порядку від 27.08.1998 р. № 172/98 є чинним, права і
обов’язки по його виконанню продовжують існувати, оскільки обмін
сторонами листами № 380 від 15.09.1999 р. та № 3549/340 від
25.10.1999 р. не є угодою про розірвання договору, в судовому
порядку спірний договір також розірваний не був.
Ст. 188 Цивільного кодексу Республіки Білорусь та ст. 198
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачена відповідальність
первісного кредитора перед новим кредитором за недійсність
переданої йому вимоги, а не за невиконання цієї вимоги
боржником. Зазначені норми кореспондуються з положеннями п. 2.4
спірного договору про мирне врегулювання спору в досудовому
порядку від 27.08.1998 р. № 172/98.
Місцевий суд на підставі встановлених ним обставин справи дійшов
вірного висновку про те, що ВАТ “Тельманівський Райагроснаб”
фактично проведено розрахунки зі Спільним підприємством “НОК”, а
останнє мало підстави для своєчасного розрахунку з
Республіканським унітарним підприємством “Гомельський завод
сільськогосподарського машинобудування “Гомсільмаш”.
Матеріалами справи доведено, що з моменту укладення сторонами
договору про мирне врегулювання спору в досудовому порядку від
27.08.1998 р. № 172/98 первісний позивач повністю провів
розрахунки за отримані від Спільного підприємства “НОК” на
підставі договору від 18.02.1998 р. № 29/98 підшипники. Отже,
вимоги по зустрічному позову про стягнення боргу за підшипники є
необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Апеляційний суд, маючи в своєму розпорядженні ті ж докази, що і
суд першої інстанції, оцінив їх на свій розсуд та дійшов
помилкових висновків про часткове скасування законного рішення
місцевого суду, відмову в позові в частині вимог
Республіканського унітарного підприємства “Гомельський завод
сільськогосподарського машинобудування “Гомсільмаш” про
стягнення зі Спільного підприємства “НОК” у формі товариства з
обмеженою відповідальністю 154 486,68 доларів США боргу та
задоволення зустрічного позову в частині стягнення з
Республіканського унітарного підприємства “Гомельський завод
сільськогосподарського машинобудування “Гомсільмаш” 169 343 грн.
боргу.
Суд апеляційної інстанції погодився з встановленими місцевим
судом фактичними обставинами, однак дійшов помилкового висновку
про те, що при укладенні договору про мирне врегулювання спору в
досудовому порядку від 27.08.1998 р. № 172/98 сторонами фактично
підписано додаткову угоду про зміну порядку, способу і строку
виконання зобов’язань по контракту № 29/98 від 18.02.1998 р., а
сам договір від 27.08.1998 р. № 172/98 в частині, передбаченій
п. 2.1, є нікчемним, не тягне заміни кредитора в зобов’язанні по
контракту № 29/98 від 18.02.1998 р.
Крім того, не відповідає вимогам чинного законодавства і
висновок суду про те, що обмін сторонами листами № 380 від
15.09.1999 р. та № 3549/340 від 25.10.1999 р. є угодою про
розірвання договору на певних умовах, а саме повернення до
первісних зобов’язань по контракту № 29/98 від 18.02.1998 р.
Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції не
може залишатись в силі, тому підлягає скасуванню, а рішення суду
першої інстанції –залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 111-9-111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Республіканського унітарного підприємства
“Гомельський завод сільськогосподарського машинобудування
“Гомсільмаш” задовольнити.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
22.06.2005 р. у справі № 35/544-04 скасувати.
3. Рішення господарського суду Харківської області від
24.02.2005 р. у справі № 35/544-04 залишити в силі.
Судді, головуючий О. Шульга
Т. Козир
В. Семчук