ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2005 Справа N 28/75-05-1442
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.
–головуючий, судді Бенедисюк І. М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю “Бесарабія”, с. Лощинівка Ізмаїльського району
Одеської області (далі –ТОВ “Бесарабія”)
на рішення господарського суду Одеської області від 17.05.2005
зі справи № 28/75-05-1442
за позовом робочого органу виконавчої дирекції Фонду
загальнообов’язкового державного соціального страхування України
на випадок безробіття –Ізмаїльського міськрайонного центру
зайнятості, м. Ізмаїл Одеської області (далі –Центр зайнятості)
до ТОВ “Бесарабія”
про стягнення заборгованості зі страхових внесків у сумі 92
034,09 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача –Довгаля В.О. (за довіреністю Центру зайнятості),
відповідача –Черната П. С. (за довіреністю ТОВ “Бесарабія”).
За результатами розгляду касаційної скарги ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
В С Т А Н О В И В:
Позивачем до прийняття рішення зі справи збільшено розмір
позовних вимог в обчисленні заборгованості зі страхових внесків
до 97 143,74 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 17.05.2005
(суддя Гуляк Г.І.) позов задоволено: стягнуто з ТОВ “Бесарабія”
на користь Фонду загальнообов’язкового державного соціального
страхування на випадок безробіття (далі –Фонд) заборгованість в
сумі 97 143,74 грн. з відстрочкою виконання рішення на шість
місяців до 17.11.2005. Рішення суду першої інстанції мотивовано
тим, що у зв’язку з набранням чинності з 01.01.2001 Законом
України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування
на випадок безробіття” ( 1533-14 ) (1533-14)
встановлено новий порядок
сплати страхових внесків, і за цим порядком фіксований
сільськогосподарський податок не сплачується в рахунок страхових
внесків до Фонду.
У касаційній скарзі від 24.06.2005 до Вищого господарського суду
України ТОВ “Бесарабія” просить змінити рішення господарського
суду Одеської області від 17.05.2005 і частково задовольнити
позов на суму 47 023, 19 грн., в інший частині позову відмовити
і відстрочити виконання судового рішення на шість місяців у
зв’язку з форс-мажорними обставинами. Скаргу з посиланням на
приписи статей 1, 2, 5 та 6 Закону України “Про фіксований
сільськогосподарський податок” ( 320-14 ) (320-14)
мотивовано тим, що
страхові внески до Фонду включено до складу фіксованого
сільськогосподарського податку, платником якого є ТОВ
“Бесарабія”.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі
VГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин
справи та правильність застосування ним норм матеріального і
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної
скарги.
Судом першої інстанції зі справи встановлено, що:
- ТОВ “Бесарабія” зареєстроване 18.11.1997 як платник внесків до
Фонду та як платник фіксованого сільськогосподарського податку;
- Центром зайнятості проведено перевірку ТОВ “Бесарабія” щодо
правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування
страхових внесків з загальнообов’язкового державного страхування
на випадок безробіття за результатами якого складено акт від
05.11.2004;
- актом перевірки від 05.11.2004 зафіксовано наявність у
відповідача заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду
за період з 01.01.2001 по 30.10.2004 у сумі 92034,09 грн.;
- Центром зайнятості проведено перевірку ТОВ “Бесарабія” за
результатами якого складено акт від 16.03.2005 за періоди з
01.01.2001 по 31.12.2002 та з 01.01.2003 по 31.12.2004 на суму
92034,09 грн.;
- за даними актів перевірок заборгованість ТОВ “Бесарабія зі
сплати страхових внесків до Фонду сумарно становить 97 143,74
грн.;
- ТОВ “Бесарабія не виконано обов’язку зі сплати недоїмки за
страховими внесками та пені до бюджету Фонду.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про
застосування колізійних норм чинного законодавства України, які
регулюють співвідношення між сплатою фіксованого
сільськогосподарського податку та страхових внесків до Фонду.
Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від
17.12.1998 № 320-XIV ( 320-14 ) (320-14)
(далі –Закон № 320 ( 320-14 ) (320-14)
)
набрав чинності з 01.01.1999. Згідно з частиною другою статті 1
цього Закону ( 320-14 ) (320-14)
фіксований сільськогосподарський податок
сплачувався, зокрема, й у рахунок збору на обов'язкове соціальне
страхування.
Відповідно до пункту 4 статті 9 Закону № 320 ( 320-14 ) (320-14)
для
сільськогосподарських товаровиробників –платників фіксованого
сільськогосподарського податку було зупинено дію Закону України
від 25.06.1991 № 1251-XII “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ) (1251-12)
(далі –Закон № 1251 ( 1251-12 ) (1251-12)
) у частині сплати
сум податків і зборів (обов'язкових платежів), що включені до
складу фіксованого сільськогосподарського податку, та дію Закону
України від 26.06.1997 № 402/97-ВР “Про збір на обов'язкове
соціальне страхування” ( 402/97-ВР ) (402/97-ВР)
(далі –Закон № 402/97
( 402/97-ВР ) (402/97-ВР)
).
На час набрання чинності Законом № 320 ( 320-14 ) (320-14)
пункт 16
частини першої статті 14 Закону № 1251 ( 1251-12 ) (1251-12)
(в редакції
Закону України від 18.02.1997 № 77/97-ВР “Про внесення змін до
Закону України “Про систему оподаткування” ( 77/97-ВР ) (77/97-ВР)
(далі
–Закон № 77/97 ( 77/97-ВР ) (77/97-ВР)
) визначав збір на обов'язкове
соціальне страхування як загальнодержавний обов’язковий платіж,
тоді як Закон № 402/97 ( 402/97-ВР ) (402/97-ВР)
, в свою чергу, визначав
порядок справляння та використання збору на обов'язкове
соціальне страхування (в тому числі збору на обов'язкове
соціальне страхування на випадок безробіття).
Разом з тим, відповідно до пункту 2 розділу II “Порядок введення
в дію Закону України від 18.02.1997 № 77/97-ВР “Про внесення
змін до Закону України “Про систему оподаткування” ( 77/97-ВР ) (77/97-ВР)
дія цього Закону ( 77/97-ВР ) (77/97-ВР)
поширюється на відповідні
правовідносини у сфері соціального страхування щодо зборів на
соціальне страхування лише до прийняття законів України з питань
соціального страхування.
Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття” ( 1533-14 ) (1533-14)
(далі – Закон №
1533 ( 1533-14 ) (1533-14)
) набрав чинності з 01.01.2001. Цей Закон
( 1533-14 ) (1533-14)
визначає правові, фінансові та організаційні засади
загальнообов'язкового державного соціального страхування на
випадок безробіття.
Відповідно до статті 34 Закону № 1533 ( 1533-14 ) (1533-14)
забезпечення
збору страхових внесків, контроль правильності їх нарахування та
своєчасності сплати віднесено до обов’язків Фонду.
Стаття 35 названого Закону ( 1533-14 ) (1533-14)
передбачає обов’язок
роботодавця своєчасно та в повному обсязі сплачувати страхові
внески.
Частиною першою статті 38 Закону № 1533 ( 1533-14 ) (1533-14)
визначено
відповідальність роботодавця за несвоєчасність сплати та неповну
сплату страхових внесків: у разі несвоєчасної сплати страхових
внесків страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим
органом внесків (недоїмки), штраф та пеню; штраф накладається у
розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до цього
Закону ( 1533-14 ) (1533-14)
нараховуються страхові внески, а в разі
повторного порушення – у трикратному розмірі зазначеної суми;
пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки
Національного банку України, що діяла на момент сплати,
нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за
весь її строк.
Пунктом 2 розділу VIII “Прикінцеві положення” Закону № 1533
( 1533-14 ) (1533-14)
визначено, що до приведення законодавства України у
відповідність із цим Законом ( 1533-14 ) (1533-14)
закони та інші
нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не
суперечить цьому Закону.
З 01.01.2001 набрав чинності й Закон України від 11.01.2001 №
2213-II “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового
державного соціального страхування” ( 2213-14 ) (2213-14)
(далі –Закон №
2213 ( 2213-14 ) (2213-14)
), яким встановлено розміри внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням, а також –на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття.
Згідно з пунктом 5 статті 6 Закону № 2213 ( 2213-14 ) (2213-14)
з
01.01.2001 втратив чинність Закон № 402/97 ( 402/97-ВР ) (402/97-ВР)
.
Пункт 16 частини першої статті 14 Закону № 1251 ( 1251-12 ) (1251-12)
,
який передбачав збір на обов'язкове соціальне страхування,
виключено на підставі підпункту 2 пункту 9 Закону України від
16.01.2003 № 429-ІV “Про внесення змін до деяких законодавчих
актів України щодо загальнообов'язкового державного соціального
страхування” ( 429-15 ) (429-15)
.
Таким чином, з 01.01.2001 законодавцем встановлено новий порядок
сплати страхових внесків й, зокрема, внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття.
З огляду на викладені приписи чинного законодавства України суд
першої інстанції з цієї справи дійшов правильного висновку про
те, що страхові внески до Фонду не включаються до складу
фіксованого сільськогосподарського податку.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Одеської області від 17.05.2005 зі
справи № 28/75-05-1442 залишити без змін, а касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю “Бесарабія” - без
задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь