ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2005 Справа N 27/214
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.
–головуючий, судді Бенедисюк І. М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу Запорізького обласного відділення
Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя (далі
–відділення ФСЗІ)
на рішення господарського суду Запорізької області від
01.06.2005
зі справи № 27/214
за позовом відділення ФСЗІ
до державного підприємства “Запорізьке конструкторське бюро
“Прогрес” ім. академіка О.Г. Івченка, м. Запоріжжя (далі –ДП ЗКБ
“Прогрес”)
прo стягнення штрафних санкцій у сумі 49 687,80 грн. за
нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2004
році.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача –не з’явилися,
відповідача –Муравченко А. І., Дем’яненко М.І. (за довіреністю
ДП ЗКБ “Прогрес”).
За результатами розгляду касаційної скарги ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.06.2005
(суддя Дроздова С.С.) у задоволенні позову відмовлено. Рішення
суду першої інстанції з посиланням на приписи статті 19
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статей 19 –20 Закону України
“Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”
( 875-12 ) (875-12)
(далі –Закон ( 875-12 ) (875-12)
) та пункту 14 Положення про
робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів
( 314-95-п ) (314-95-п)
, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 03.05.1995 № 314 (далі –Положення про робоче місце
інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів
( 314-95-п ) (314-95-п)
), мотивовано тим, що:
обчислення відділенням ФСЗІ кількості працюючих інвалідів на ДП
ЗКБ “Прогрес” здійснено за помилковою методикою, оскільки
фактично у звітному періоді на підприємстві відповідача
працювало 177 інвалідів;
ДП ЗКБ “Прогрес” інформувало державну службу зайнятості та інші
органи працевлаштування про вільні робочі місця, на яких могла
використовуватися праця інвалідів на його підприємстві у
звітному періоді.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
відділення ФСЗІ просить скасувати рішення господарського суду
Запорізької області від 01.06.2005 та прийняти нове рішення,
яким задовольнити позов. Скаргу з посиланням на приписи статей
19-20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
та пункти 3.3.1 - 3.3.3 Інструкції із
статистики чисельності працівників, зайнятих у народному
господарстві, затвердженої наказом Міністерства статистики
України від 07.07.1995 № 171 ( z0287-95 ) (z0287-95)
, мотивовано тим, що:
судом неправильно обчислено кількість працюючих інвалідів на ДП
ЗКБ “Прогрес” у звітному періоді, оскільки середньооблікова
чисельність штатних працівників-інвалідів відповідача у цей
період становила лише 145 осіб;
висновок суду про інформування ДП ЗКБ “Прогрес” державної служби
зайнятості про вільні робочі місця, на яких могла
використовуватися праця інвалідів у звітному періоді,
грунтується виключно на твердженнях відповідача, а лист
Шевченківського центру зайнятості міста Запоріжжя від 01.12.2003
не може свідчити про наявність таких місць у 2004 році.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі –ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним
чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники відділення ФСЗІ в судове засідання не з’явилися.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин
справи та правильність застосування ним норм матеріального і
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної
скарги.
Судом першої інстанції зі справи встановлено, що
- згідно зі звітом ДП ЗКБ “Прогрес” за формою державної
статистичної звітності № 10-ПІ поштова - річна "Звіт про
зайнятість інвалідів" середньооблікова чисельність штатних
працівників на підприємстві відповідача у 2004 році становила
3718 осіб; середньооблікова чисельність інвалідів становила 145
осіб, хоча фактично працювало 177 інвалідів; норматив робочих
місць для працевлаштування інвалідів становив 149 осіб (3718 х 4
%);
- ДП ЗКБ “Прогрес” щомісячно подало до центру зайнятості та
інших органів працевлаштування звіти за формою № 3-ПН про
наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в
працівниках, проте органи працевлаштування у звітному періоді не
направляли інвалідів на підприємство відповідача для
працевлаштування.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про
правомірність стягнення з ДП ЗКБ “Прогрес” штрафних санкцій,
передбачених статтею 20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
.
Відповідно до чинного законодавства встановлено певні вимоги
щодо створення робочих місць інвалідів на підприємствах, порядку
працевлаштування інвалідів на підприємствах, а також визначено
порядок їх обчислення.
Обгрунтованими є доводи скаржника про неправильне обчислення
судом першої інстанції чисельності працевлаштованих інвалідів на
ДП ЗКБ “Прогрес” у звітному періоді.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зміст
статті 19 Закону ( 875-12 ) (875-12)
. Приписи цієї норми не виключають
застосування інших нормативних актів для обчислення чисельності
інвалідів, які працювали на підприємстві відповідача не на
протязі усього звітного періоду. У Звіті про зайнятість
інвалідів за формою державної статистичної звітності № 10-ПІ
поштова - річна, затвердженого наказом Держкомстату України від
10.01.2002 № 49, що був чинним на час спірних правовідносин
сторін зі справи, передбачено, що чисельність штатних
працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних
комісій встановлена інвалідність, визначається в особах за
правилами пунктів 3.3.1 - 3.3.3 Інструкції із статистики
чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві,
затвердженої наказом Міністерства статистики України від
07.07.1995 № 171 ( z0287-95 ) (z0287-95)
. Згідно з підпунктом 3.3.3 розділу
ІІІ цієї Інструкції ( z0287-95 ) (z0287-95)
середньооблікова чисельність
працівників за період з початку року (в тому числі за квартал,
півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування
середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи
підприємства, що минули, тобто відповідно на 2,3,4...12. З
огляду на викладені положення Інструкції ( z0287-95 ) (z0287-95)
касаційна
інстанція не вважає коректною обчислену судом першої інстанції
кількість працюючих інвалідів на підприємстві відповідача у
звітному періоді.
Проте, некоректність в обчисленні кількості працюючих інвалідів
на підприємстві відповідача у звітному періоді не впливає на
правильність резолютивної частини рішення суду першої інстанції
зі справи, оскільки судом з достатньою повнотою встановлено
обставини, що входять до предмету доказування з цієї справи, та
їм дано правильну юридичну оцінку.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону ( 875-12 ) (875-12)
в
редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин зі
справи, працевлаштування інвалідів здійснюється органами
центральним органом виконавчої влади з питань праці та
соціальної політики, органами місцевого самоврядування,
громадськими організаціями інвалідів.
Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про
порядок працевлаштування інвалідів ( 314-95-п ) (314-95-п)
підприємства
розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів,
включають їх до колективного договору, інформують центри
зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та
відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення
(пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
У пункті 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів ( 314-95-п ) (314-95-п)
визначено, що
підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві
органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та
вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
У постановах від 20.07.2004 зі справи № 2-23/9789-03, від
29.03.2005 зі справи № 13/403 та від 29.03.2005 зі справи №
3/118 Верховним Судом України викладено правову позицію, згідно
з якою суди мають з’ясовувати, зокрема, чи повідомляло
підприємство органи працевлаштування про створені робочі місця
для працевлаштування інвалідів; якщо названі органи були
повідомлені, то чи направлялись інваліди для працевлаштування і,
відповідно, з чиєї вини направлені не були працевлаштовані або
їм було відмовлено у працевлаштуванні на вакантні посади. Отже,
працевлаштування інвалідів може здійснюватись органами
працевлаштування інвалідів, визначеними у статті 18 Закону
( 875-12 ) (875-12)
, лише за наявності отриманої від підприємства
інформації про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких
може використовуватись праця інвалідів.
Скаржником заперечується висновок суду першої інстанції щодо
інформування відповідачем органів працевлаштування про вільні
робочі місця, на яких могла використовуватися праця інвалідів на
його підприємстві у звітному періоді, з посиланням на недостатню
доказову базу для такого висновку. Проте з такими доводами
скаржника не можна погодитись.
Судом першої інстанції з’ясовано, що ДП ЗКБ “Прогрес” щомісячно
подавав до центру зайнятості та інших органів працевлаштування
звіти за формою № 3-ПН про наявність вільних робочих місць
(вакантних посад) та потребу в працівниках у звітному періоді. У
матеріалах даної справи містяться примірники цих звітів за 2004
рік (а. с. № 33 –35, т. 1).
Відповідно до пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення державної
статистичної звітності за формами № 3-ПН "Звіт про наявність
вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в
працівниках", затвердженої наказом Державного комітету
статистики України від 06.07.1998 № 244 ( z0464-98 ) (z0464-98)
: звіт за
формою N 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм
власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа
щомісячно;; ... у графі 4 (з графи 2) проставляється наявність
вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні,
встановленої місцевими державними адміністраціями відповідно до
статті 5 Закону України "Про внесення змін до Закону України
"Про зайнятість населення", для працевлаштування громадян, які
потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах
конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів,
студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних
посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під
такими шифрами:... 14 - інваліди. Отже, звіти за формою
державної статистичної звітності № 3-ПН містять вичерпну
інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць
для працевлаштування інвалідів протягом звітного періоду.
Касаційна інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК,
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2005
зі справи № 27/214 залишити без змін, а касаційну скаргу
Запорізького обласного відділення Фонду України соціального
захисту інвалідів - без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь