ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2005 Справа N 26/284(05-5-26/7068)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій
В.М., за участю представника позивача Н. Коновалової (дов. від
31.08.05), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу акціонерного товариства “Наш банк” на рішення від
22.04.2005 року господарського суду м. Києва у справі № 26/284 за
позовом акціонерного товариства “Наш банк” до відкритого
акціонерного товариства “Всеукраїнський акціонерний банк”
про стягнення 14 457 грн. 89 коп. ,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 22.04.2005 року господарського суду м. Києва (суддя
В.Пінчук) в позові відмовлено з мотивів пропуску строку позовної
давності.
Акціонерне товариство “Наш банк” просить рішення скасувати з
підстав неправильного застосування господарським судом статті 76
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, статей 258, 264
та пункту 6 “Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та ухвалити нове рішення, яким позов
задовольнити.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового
засідання, проте відкрите акціонерне товариство “Всеукраїнський
акціонерний банк” право на подання відзиву на касаційну скаргу
не використало і його представник в судове засідання не
з’явився.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з наступних підстав.
До господарського суду подано позов про стягнення пені і
господарським судом встановлено, що 18.12.1997 року сторони
уклали Генеральну угоду за № 16/97 про порядок проведення
міжбанківських операцій, а також кредитні угоди, на підставі
яких 29.05.2003 року акціонерне товариство “Наш банк” надало
відкритому акціонерному товариству “Всеукраїнський акціонерний
банк” кредити в розмірі 1 540 000 грн. та 349 000 дол. США і
строк їх повернення та сплати відсотків за користування
грошовими коштами наступив 28.07.2003 року, проте відповідач
порушив зобов’язання в цій частині і розмір пені за період
прострочення - з 28.07.до 8.08.2003 року, яку боржник відповідно
до пункту 6.2. Генеральної угоди про порядок проведення
міжбанківських операцій має сплатити дорівнює 14 457 грн. 89
коп. , що підтверджується актом звірки від 14.10.2003 року.
Водночас господарський суд дійшов висновків про закінчення
скороченого тривалість в шість місяців строку позовної давності
і, застосувавши до спірних правовідносин правило статті 72
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та пункту 4
“Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, відмовив в позові.
Колегія суддів такий висновок вважає помилковим, оскільки
господарський суд дійшов його без врахування правила статті 76
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та співвідношення
правил пунктів 4 і 6 “Прикінцеві та перехідні положення”
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до статті 76 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
перебіг строку позовної давності починається з дня
виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли
особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого
права і, застосовуючи до спірних правовідносин позовну давність,
господарський суд мав встановити початок його перебігу. Водночас
доводи позову про те, що право на позов у позивача виникло
8.08.2003 року і відносини сторін щодо стягнення пені
продовжуються й після 1.01.2004 року, а тому згідно з пунктами 4
і 6 “Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
до спірних правовідносин мають бути
застосовані правила Цивільного кодексу про позовну давність,
судом спростовані не були.
Не встановлення господарським судом початку перебігу строку
позовної давності позбавляє суд касаційної інстанції надати
належну юридичну оцінку обставинам справи та застосуванню
господарським судом норм матеріального права, у тому числі щодо
позовної давності в контексті суттєвого оновлення законодавчого
регулювання цього правового інституту, у зв’язку з чим рішення
підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд, при
якому суду слід урахувати викладене, вжити всіх передбачених
законом заходів до всебічного, повного й об’єктивного з’ясування
обставин справи, дійсних прав та обов’язків сторін і залежно від
установленого ухвалити відповідне рішення.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу акціонерного товариства “Наш банк” задовольнити
частково.
Рішення від 22.04.2005 року у справі № 26/284 скасувати, справу
передати до господарського суду м. Києва.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя І. М. Васищак
Суддя В. М. Палій