Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Плюшка І.А

суддів: Панченко Н.П. , Черкащенка М.М.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Закритого акціонерного товариства

“Дельта –Сервіс”

на рішення господарського суду Херсонської

області

від 05.05.2005 року.

на постанову Запорізького апеляційного

господарського суду

від 04.08.2005 року.

у справі № 10/104-05

за позовом Відкритого акціонерного товариства

“Полтавський хлібокомбінат”

до Закритого акціонерного товариства

“Дельта –Сервіс”

Про стягнення збитків

За участю представників сторін:

від позивача –Василик В.В., Євстигнєєв А.С.

від відповідача –Крайнік Д.В., Скрицький Ю.О.

Дослідивши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення

представників сторін,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.05.2005 року в справі № 10/104-05 позовні вимоги ВАТ “Полтавський хлібокомбінат” (далі –Позивач) до ЗАТ “Дельта - Сервіс” (далі - Скаржник) про стягнення завданих збитків у зв’язку з порушенням умов договору доручення № 1 від 29.12.2004 року в розмірі 152 000 грн. задоволено в повному обсязі.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 04. 08. 2005 року у справі № 10/104-05, апеляційну скаргу ЗАТ “Дельта-Сервіс” на рішення господарського суду Херсонської області від 05.05.2005 року у справі № 10/104-05, залишено без задоволення, відповідне рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з мотивами викладеними в рішенні та постанові господарських судів першої та апеляційної інстанцій, Скаржник, звернувся з касаційною скаргою на відповідні рішення, в якій обґрунтовує, що відповідні судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, заслухавши суддю доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення судом першої і апеляційної інстанцій та правильності застосування норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, та керуючись ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Згідно статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою першої та апеляційної інстанцій.

При перегляді справи в касаційному порядку, колегією суддів Вищого господарського суд України, встановлено, що при прийнятті рішення господарського суду Херсонської області від 05.05.2005 року та постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 04..08.2005 року, відповідними судовими інстанціями було допущено порушення ст.ст. 83, 84 ГПК України (1798-12) , оскільки згідно п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України (1798-12) приймаючи судові рішення господарськими судами в мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази на підставі яких прийнято рішення; доводи на підставі яких прийнято рішення; доводи за якими господарський суд відхилив клопотання та докази сторін; законодавство яким господарський суд керувався, приймаючи рішення. Колегія суддів також дійшла висновку, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій всупереч ст. 43 ГПК України (1798-12) неповно оцінено всі обставини справи в результаті чого відповідні судові інстанції припустилися неправильного застосування норм матеріального права, з огляду на наступне.

Господарські суди першої та апеляційної інстанцій при провадженні у справі № 10/104-05 дійшла висновку, що спірний Договір доручення за своєю правовою природою є договором про надання послуг та виконання робіт. Мотивуючи обрану позицію господарські суди посилалися на положення ст.ст. 6, 213 Цивільного кодексу України (435-15) , які в свою чергу містять законодавчі положення щодо підстав породження цивільних правовідносин, а також положення щодо тлумачення змісту договору з огляду на наміри сторін договору та їхнє розуміння положень вчиненого правочину. Проте господарськими судами при встановленні намірів сторін та власних позицій щодо тлумачення змісту договору, було однобічно оцінено обставини справи, з огляду на позицію Позивача. Слід також відзначити, що судовими інстанціями було змінено зміст зобов’язання, та без наявної згоди сторін, вирішено питання, що в свою чергу не входило до предмету позову.

Таким чином, відповідні господарські суди припустилися порушень п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України (1798-12) , оскільки без наявної заяви сторін вийшли за межі позовних вимог не обґрунтувавши необхідності захисту прав та інтересів сторін. Відповідне порушення на думку колегії суддів полягає у створенні прав та обов’язків для сторін спору, які не охоплюються межами взятих сторонами на себе договірних зобов’язань.

Колегія суддів Вищого господарського суду України обґрунтовуючи прийняте рішення виходить також, з того, що в постанові апеляційного господарського суду встановлено - згідно договору доручення Відповідач зобов’язувався виконати роботи по організації подачі і забирання вагонів зі станції Херсон на комплекс ЗАТ “Дельта - Сервіс”. При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду не встановила коло прав та обов’язків, які виникають з договору доручення, який укладений між сторонами, а саме, відповідно до ст. 1003 Цивільного кодексу України (435-15) , коло юридичних дій, які належить вчинити повіреному (Відповідачеві), адже виходячи з того, що господарські суди першої та апеляційної інстанції прийшли до висновку, відносно змішаної природи спірного Договору, таким чином, окрім встановлення кола прав та обов’язків щодо виконання робіт та надання послуг, господарськими судами необхідно було становити і коло прав та обов’язків щодо виконання договору доручення, який власне і був укладений між сторонами, при цьому судами не встановлено обставин які вказували б на виконання (або не виконання) зобов’язань сторонами, як на підставу притягнення до цивільно-правової відповідальності. На неповноту встановлених обставин справи та на неправильність застосування норм закону, вказують також неправильне застосування господарськими судами норм законодавства, що регулює відносини в сфері виконання зобов’язань доручення та зобов’язань щодо перевезення вантажів залізничним транспортом. З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що на відповідні порушення вказують наступні обставини.

При визначенні правової природи договору укладеного між сторонами спору, господарські суди виходили з того, що Відповідач при оформлені вантажно-транспортної документації виступав від свого імені, що прямо суперечить правовій природі договору доручення. Проте, господарські суди не врахували положень законодавства що містяться в Статуті залізниць України (457-98-п) , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6.04.1998 р. № 457 (далі – Статут (457-98-п) ). Відповідно до ст. 23 Статуту (457-98-п) відправник (в конкретному випадку - Позивач) повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Згідно ст. 24 Статуту (457-98-п) вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Оскільки, заповнення комплекту перевізних документів, та відповідальність за правильність внесених відомостей покладається на вантажовідправника, тобто Позивача, в тому числі і зазначення інформації щодо вантажоодержувача, то Позивач, відмовляючись від умов договору доручення та посилаючись на дії Відповідача від власного імені, в односторонньому порядку змінює умови договору, що прямо суперечить вимогам ст. 651 Цивільного кодексу України (435-15) .

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертаючи увагу на положення ст. 6 Статуту (457-98-п) , яка зазначає, що вантажоодержувач (одержувач вантажу, вантажовласник) (тобто –Відповідач, згідно даних вантажо - транспортних накладних) - це зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж, приходить до висновку, що господарськими судами не правильно застосовано положення чинного законодавства України, а також неадекватно проведено тлумачення умов спірного договору, оскільки Відповідач відповідно до умов законодавства, діяв за дорученням Позивача, згідно укладеного договору доручення. При цьому, господарськими судами також не враховано, що у зв’язку з зазначенням Позивачем у перевізних документах в якості вантажоодержувача –Відповідача, на останнього згідно ст. 35 Статуту (457-98-п) покладається обов’язок повністю вивантажити вантаж та вжити заходів щодо прибирання вагонів, а також вжити заходів щодо перевірки вантажу за кількістю та якістю. Це в свою чергу свідчить про те, що зазначені дії Позивача в односторонньому порядку призвели до виникнення у Відповідача кола прав та обов’язків, які не виплавають з умов укладеного договору, з огляду на що, господарські суди прийшли помилкового висновку, відносно відступу від договірної природи договору доручення та не врахували, що Відповідач виступаючи від свого імені, діяв в інтересах Позивача, згідно умов договору доручення.

Судами першої та апеляційної інстанції, у відповідних судових рішеннях також встановлено, що Позивачем на адресу Відповідача було відвантажено 8 вагонів з кукурудзою, що поставлялися компанії “Carol Group LLC”, яка з огляду на матеріали справи встановлювала якісні критерії поставки та прийому кукурудзи.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 10 ГПК України (1798-12) підставою скасування судового рішення, є порушення норм процесуального права, в разі, коли господарський суд прийняв рішення чи постанову, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі в справі. Оскільки компанія “Carol Group LLC” виступала в якості покупця поставленого товару, згідно контракту № 7/FC від 20.12.2004 року, відносно виконання якого виникли права та обов’язки між сторонами спору, то, Колегія суддів Вищого господарського суду України, приходить до висновку, що прийняття судами першої та апеляційної інстанції судових рішень, впливає на права та обов’язки сторін зазначеного контракту, що спрямовані на ефективність виконання зобов’язань. З огляду на викладене, Колегія суддів, вважає, що при новому розгляді справи, судом першої інстанції необхідно залучити до участі в справі компанію “Carol Group LLC”.

Згідно роз’яснень пленуму Верховного Суду України викладених в п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) , обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

З огляду на вище викладене, касаційна інстанція на підставі ч. 2 ст. 111-5, ч. 1 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки, а також висновку про неправильне застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення господарського суду Херсонської області від 05.05.2005 року в справі № 10/104-05 та постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 04. 08. 2005 року у справі № 10/104-05. Відповідно до ст. 111-12 ГПК України (1798-12) вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов’язковими для суду першої інстанції під час судового розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 ,111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ЗАТ “Дельта-Сервіс” задовольнити частково.

2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 04.08.2005 року та рішення господарського суду Херсонської області від 05.05.2005 року у справі № 10/104-05 скасувати.

3. Справу № 10/104-05 передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.