ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2005 Справа N 18/69
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Чабана В.В.,
розглянувши касаційні скарги Товариства з обмеженою
відповідальністю “Укрінвест” та Закритого акціонерного
товариства “Страхова компанія “Полемін” на рішення
господарського суду м. Києва від 25.03.2005р. та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2005р.
у справі № 18/69 господарського суду м. Києва
за позовом Акціонерного товариства “Рига Ре”
до відповідача Закритого акціонерного товариства
“Страхова компанія “Полемін”
про визнання недійсними договору, додаткових угод, додатку та
ковер-ноти
за участю представників:
АТ “Рига Ре” - Тучіна О.В. за доруч. № RR0220-041 від
02.01.2003р., Тучін М.М. за дов. № 18608 від 08.12.2004р.;
ЗАТ “Страхова компанія “Полемін” –Платонов С.В. за дов. від
18.09.2005р.;
ТОВ “Укрінвест” –Лебеда Н.М. за дов. № 029 від 19.09.2005р.
В С Т А Н О В И Л А :
Акціонерне товариство “Рига Ре” (Латвія) звернулося до
господарського суду м. Києва з позовом та просила визнати
недійсними:
- договір № 148 від 14.09.98р. про спіівробітництво щодо
факультативного перестрахування, який укладено між ним та
відповідачем у справі –Закритим акціонерним товариство “Страхова
компанія “Полемін”, з додатковими угодами № № 1-2,4 та додатком
№ 3 до нього;
- ковер-нот від 18.02.2003р. № 148-05-с/13.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що
спірний договір укладено внаслідок помилки, що має істотне
значення, та внаслідок обману. Зокрема, позивач вказує, що
відповідачем не було надано достовірної інформації щодо об’єкта
страхування –товарно-матеріальних цінностей та умов їх
зберігання. Зазначені обставини мають значення для визначення
ступеня ризику та прийняття рішення щодо перестрахування (т.1
а.с.2-7).
До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивачем в особі
його представників уточнено підстави заявленого позову. АТ “Рига
Ре” просить визнати недійсним спірний договір, додаткові угоди
до нього та ковер-нот на підставі ст. 57 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(т.3 а.с.148).
Відповідач у справі – Закрите акціонерне товариство “Страхова
компанія “Полемін” у відзиві на позов заявлені вимоги відхилило,
посилаючись на те, що при укладенні спірного договору та ковер-
ноти позивачу надана достовірна інформація (т.2 а.с.1-4).
Рішенням господарського суду м. Києва від 25.03.2005р. позов
задоволено. Відповідно до рішення суду:
- визнано недійсними укладені сторонами: договір № 148 від
14.09.98р. про співробітництво по факультативному
перестрахуванню; додаткові угоди до вказаного договору № 1 від
05.02.2000р.; № 2 від 04.01.2002р.; додаток № 3 від
10.10.2002р.; додаткова угода № 4 від 01.09.2003р.; ковер-нот №
148-050с/13 від 18.02.2003р.;
- зобов’язано АТ “Рига Ре” повернути на користь ЗАТ “Страхова
компанія “Полемін” 34 320грн. перестрахувальної премії (т.3 154-
162).
Прийняте рішення мотивовано судом першої інстанції тим, що
спірний договір, додаткові угоди та додаток, а також ковер-нота
укладені позивачем внаслідок обману його відповідачем у вигляді
навмисного замовчування обставин, а саме неподання повної та
достовірної інформації про перестраховий ризик.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
11.05.2005р. рішення господарського суду м. Києва від
25.03.2005р. залишено без змін (т.4 а.с.81-86).
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ЗАТ “Страхова
компанія “Полемін” звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне
застосування ст.ст. 48,57 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
; порушення вимог
ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
; неповне з’ясування обставин
справи. Крім того, ЗАТ “Страхова компанія “Полемін” вказує на
те, що судами не залучено до участі у справі ТОВ “Укрінвест”,
інтереси якого порушуються.
Також, до Вищого господарського суду України звернулося ТОВ
“Укрінвест”, яке вважає, що судовими актами порушується його
право на отримання страхового відшкодування. Скаржник
посилається на те, що він не був залучений до участі у справі
судами.
Позивач –АТ “Рига Ре” у відзиві на касаційні скарги, вважаючи їх
доводи безпідставними, просить рішення господарського суду м.
Києва від 25.03.2005р. та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 11.05.2005р. залишити без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу ЗАТ “Страхова компанія “Полемін” такою, що
підлягає частковому задоволенню, а касаційне провадження за
скаргою ТОВ “Укрінвест” таким, що підлягає припиненню з
наступних підстав.
Як встановлено судами під час розгляду даної справи та перегляді
прийнятого рішення в апеляційному порядку, між сторонами –АТ
“Рига Ре” та ЗАТ “Страхова компанія “Полемін” укладено договір №
148 від 14.09.98р. про співробітництво по факультативному
перестрахуванню, у який у подальшому сторонами вносились зміни.
Предметом договору, що визначено його п. 1.1, є співробітництво
сторін щодо факультативного перестрахування ризиків. При цьому,
пп. 2.3, 2.4 договору встановлено, що характер ризику, який
підлягає перестрахуванню, ліміти відповідальності сторін
визначаються по кожному конкретному випадку факультативним
договором перестрахування або ковер-нотом, що є невід’ємною
частиною договору.
04.02.2003р. відповідачем - ЗАТ “Страхова компанія “Полемін” та
ТОВ “Укрінвест” укладено договір № 05-с/13 добровільного
страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних
явищ. Відповідно до умов договору об’єктом страхування є майнові
інтереси ТОВ “Укрінвест”, пов’язані з володінням та
користуванням майном (визначеним додатком № 1 до договору), яке
перебуває у його власності та знаходиться за адресою: Черкаська
обл., смт.Мошни, вул. Леніна.
Ризик виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником
за зазначеним договором ЗАТ “Страхова компанія “Полемін”
перестрахувало у позивача – АТ “Рига Ре” шляхом укладення
сторонами ковер-нота № 148-05-с/13 від 18.02.2003р., у якому
відповідальність перестраховика визначена у розмірі 15 600
000грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, АТ “Рига Ре” просила
вищевказані договір № 148 від 14.09.98р. із змінами, що
вносились додатковими угодами та додатком, ковер-нот № 148-05-
с/13 від 18.02.2003р. визнати недійсними, посилаючись на їх
укладення внаслідок обману (з урахуванням заяви від 14.03.2005р.
про уточнення позовних вимог). Отже, позивач у подальшому не
підтримав позов в частині визнання їх недійсними з підстав,
визначених ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, у зв’язку з чим
апеляційна інстанція, переглядаючи рішення суду першої інстанції
в апеляційному порядку, допустила порушення ст. 101 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
На момент укладення зазначених договору та ковер-нота спірні
правовідносини були врегульовані нормами ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
який втратив чинність з 01.01.2004р. відповідно до п. 2
Прикінцевих та перехідних положень ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, що
набрав чинності з зазначеної дати.
Оскільки факт обману має місце на момент укладення угоди,
правові наслідки укладення такої угоди визначаються нормами, що
діяли на момент укладення угоди.
Так, відповідно до ст. 57 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, норми якої
правильно застосовані судом першої інстанції, угода, укладена
внаслідок обману, може бути визнана недійсною за позовом
потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.
Отже, із змісту даної норми вбачається, що факт укладення угоди
внаслідок обману обумовлює виникнення права на позов щодо
визнання її недійсною. Таким чином, право на позов виникає в
момент укладення такої угоди. При цьому, вказана норма обмежує
коло суб’єктів права на позов в матеріальному розумінні, тобто
осіб, яким належить суб’єктивне матеріальне право або
охоронюваний законом інтерес, які порушені.
Звертаючись до суду з даним позовом, АТ “Рига Ре” зазначила про
те, що відповідач замовчав про деякі обставини, які мають
значення для прийняття рішення про страхування ризику виконання
частини своїх обов'язків відповідачем, що виникли в силу
укладення договору від 04.02.2003р. № 05-с/13 добровільного
страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних
явищ.
Так, як встановлено судами під час вирішення спору по суті
заявлених вимог та перегляді прийнятого рішення в апеляційному
порядку, відповідач, звертаючись з пропозицією про укладення
спірного ковер-нота, надав недостовірні дані про об’єкт
страхування, внаслідок чого позивач був введений в оману щодо
ступеня ризику відповідача за договором страхування, укладеним з
ТОВ “Укрінвест”, та об’єкта страхування за цим договором.
Отже, АТ “Рига Ре” є особою, який належить право на позов
–належний позивач у даній справі, враховуючи, що воно є стороною
ковер-нота, який за своєю правовою природою є угодою, і судом
встановлений факт введення його в оману відповідачем при
укладенні ковер-нота. Таким чином, посилання ЗАТ “Страхова
компанія “Полемін” у поданій касаційній скарзі на те, що АТ
“Рига Ре” є неналежним позивачем безпідставні.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого
висновку щодо задоволення заявлених вимог в частині визнання
недійсним ковер-нота від 18.02.2003р. № 148-05-с/13 на підставі
ст. 57 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
В силу ч. 2 ст. 57 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо угода визнана
недійсною з підстав, зазначених у ч. 1 даної норми, потерпілому
повертається другою стороною все одержане нею за угодою, а при
неможливості повернення одержаного в натурі - відшкодовується
його вартість.
При цьому, суд касаційної інстанції не може погодитись з
висновком суду першої інстанції щодо недійсності договору № 148
від 14.09.98р. про співробітництво по факультативному
перестрахуванню з додатковими угодами та додатком до нього з
наступних підстав.
Даний договір містить у собі лише загальні положення, які
визначають права та обов’язки сторін у зв’язку з
перестрахуванням. При цьому, права та обов’язки сторін щодо
перестрахування конкретного ризику виникають у зв’язку з
укладенням ковер-нота, який містить, зокрема: дані щодо об’єкта
перестрахування; відповідальності страховика та перестраховика;
тарифу перестрахування тощо.
Звертаючись до суду з даним позовом, АТ “Рига Ре” лише вказує на
введення його в оману відповідачем під час укладення конкретного
ковер-нота. Між тим, позивач не зазначає про наявність обставин,
які свідчать про введення його в оману під час укладення
основного договору - № 148 від 14.09.98р. про співробітництво по
факультативному перестрахуванню, а також додаткових угод до
нього та додатку.
Як вбачається з рішення суду, під час розгляду справи у суді
першої інстанції також не встановлено фактів введення позивача в
оману під час укладення вищевказаного договору, додаткових угод
та додатку до нього. Отже, судом першої інстанції у даному
випадку неправильно застосована ст. 57 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
підставою для застосування якої є, зокрема, факт введення
сторони угоди в оману під час її укладення.
На зазначене порушення, допущене судом першої інстанції,
апеляція не звернула увагу, безпідставно залишаючи за
результатами перегляду судовий акт без змін. При цьому, нею
також не встановлено обставин, які є підставою для застосування
ст. 57 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
щодо спірного договору, додаткових
угод та додатку до нього.
Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції в частині
визнання недійсними: договору № 148 від 14.09.98р. про
співробітництво по факультативному перестрахуванню; додаткових
угод № 1 від 05.02.2000р., № 2 від 04.01.2002р., № 4 від
01.09.2003р. та додатку № 3 від 10.10.2002р. до нього підлягає
скасуванню з прийняттям нового рішення у цій частині щодо
відмови у задоволенні заявлених вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в
резолютивній частині рішення вказується про розподіл
господарських витрат між сторонами.
В порушення вказаної норми, в рішенні господарського суду м.
Києва від 25.03.2005р. не зазначено про розподіл господарських
витрат між сторонами. Між тим, зазначене порушення може бути
самостійно усунуто судом першої інстанції в порядку,
передбаченому ст. 88 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Посилання ТОВ “Укрінвест” у касаційній скарзі на порушення його
права на отримання страхового відшкодування безпідставні.
Зокрема, право на отримання страхового відшкодування у ТОВ
“Укрінвест” визначено договором № 05-с/13 від 04.02.2003р., що
укладений між ним та відповідачем, і виникає у випадку настання
страхового випадку, тобто в порядку і на умовах, визначених
договором. При цьому, особою, яка зобов’язана виплатити страхове
відшкодування є ЗАТ “Страхова компанія “Полемін”.
Так, в силу ч. 4 ст. 12 Закону України “Про страхування”
( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
страховик, який уклав з перестраховиком договір про
перестрахування, залишається відповідальним перед
страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.
ТОВ “Укрінвест” не є стороною оспорюваних у даній справі угод та
ковер-нота. Зазначені угоди, а також ковер-нота не є підставою
для настання у ТОВ “Укрінвест” права на страхове відшкодування у
випадку настання страхового випадку, визначеного договором № 05-
q/13 від 04.03.2003р. Права та обов’язки, в силу факту укладення
спірних договору з внесеними у нього змінами і доповненнями та
ковер-нота, виникають лише у сторін цих угод.
Необґрунтовані і посилання скаржника –ТОВ “Укрінвест” щодо
прийняття рішення у цій справі щодо його прав та обов’язків.
Прийнявши рішення у даній справі щодо визнання недійсним спірних
договору, додаткових угод та додатку до нього, а також ковер-
нота, суд визначився щодо прав та обов’язків сторін договору та
ковер-нота, які і є учасниками судового процесу, а саме
встановив, що:
- вони не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків,
визначених зазначеними договором, додатковими угодами, додатком
та ковер-нотом, в силу їх недійсності;
- породжують права та обов’язків, визначені ч. 2 ст. 57 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідно до ст. 107 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
правом касаційного
оскарження судового акта у касаційному порядку наділені сторони,
прокурор, а також особи, яких не було залучено до участі у
справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх
прав і обов'язків.
Враховуючи зазначене, касаційне провадження за скаргою ТОВ
“Укрінвест” було порушено помилково і підлягає припиненню.
В силу ч. 1 ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з позивача на
користь відповідача підлягає стягненню 42,50грн. в рахунок
часткового відшкодування судових витрат, понесених у зв’язку з
оплатою апеляційної та касаційної скарг державним митом.
Також, у відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету
Міністрів України “Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
, ЗАТ “Страхова
компанія “Полемін” з державного бюджету підлягає поверненню
9грн. державного мита, внесеного в рахунок оплати касаційної
скарги державним митом, оскільки державне мито відповідачем
перераховано понад встановлений розмір.
Перераховане ТОВ “Укрінвест” в рахунок оплати касаційної скарги
державне мито у розмірі 51,50грн. підлягає поверненню з
державного бюджету на підставі ч. 1 ст. 8 Декрету ( 7-93 ) (7-93)
.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47,49, 111-5, 111-7,
111-9- 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Страхова
компанія “Полемін” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 25.03.2005р. у
справі № 18/69 господарського суду м. Києва в частині визнання
недійсними договору № 148 від 14.09.98р. про співробітництво по
факультативному перестрахуванню, додаткових угод № 1 від
05.02.2000р., № 2 від 04.01.2002р., № 4 від 01.09.2003р. та
додатку № 3 від 10.10.2002р. та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 11.05.2005р. щодо залишення
зазначеного рішення у вказаній частині без змін скасувати.
3. У задоволенні позову в частині визнання недійсними договору №
148 від 14.09.98р. про співробітництво по факультативному
перестрахуванню, додаткових угод № 1 від 05.02.2000р., № 2 від
04.01.2002р., № 4 від 01.09.2003р. та додатку № 3 від
10.10.2002р. відмовити.
4. В іншій частині постанову Київського апеляційного
господарського суду від 11.05.2005р. та рішення господарського
суду м. Києва від 25.03.2005р. у цій справі залишити без змін.
5. Стягнути з Акціонерної компанії “Рига Ре” на користь
Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Полемін” в
рахунок часткового відшкодування понесених судових витрат
42,50грн.
6. Повернути Закритому акціонерному товариству “Страхова
компанія “Полемін” з державного бюджету 9грн. в рахунок
повернення частини державного мита, перерахованого в рахунок
оплати касаційної скарги державним митом.
7. Касаційне провадження в частині розгляду касаційної скарги
ТОВ “Укрінвест” припинити.
8. Повернути ТОВ “Укрінвест” з державного бюджету 51,50грн.,
внесених в рахунок оплати касаційної скарги державним митом.
9. Доручити видати наказ на виконання п. 5 та довідки на
виконання пп. 6,8 резолютивної частини постанови господарському
суду м. Києва.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Чабан В.В.