ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2005 Справа N 17/406
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши у відкритому засіданні матеріали
касаційної скарги сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю “Вугільник”, с. Покровське,
Луганської області (далі –СТОВ “Вугільник”)
на рішення господарського суду Луганської
області від 07.12.2004
у справі № 17/406
за позовом закритого акціонерного товариства “Троїцьке
Ремонтно-Технічне Підприємство”, смт.
Троїцьке, Луганської області (далі –ЗАТ
“Троїцьке Ремонтно-Технічне Підприємство”)
до СТОВ “Вугільник”
Про стягнення 21 512 грн.
за участю представників сторін:
від позивача –не з’явилися;
від відповідача –не з’явилися.
ВСТАНОВИЛА:
ЗАТ “Троїцьке Ремонтно-Технічне Підприємство” звернулося до суду
з позовом про стягнення з СТОВ “Вугільник” заборгованості, що
виникла в результаті прийняття на себе зобов’язань погасити
заборгованість за реструктуризоване КСП “Вугільник”, яке мало
заборгованість перед позивачем. При цьому, на 01.09.2003
заборгованість становить 19 556,36 грн., а з урахуванням 10 %
штрафу –21 512 грн., яку станом на час подання позову не
сплачено.
Рішенням господарського суду Луганської області від 07.12.2004
(суддя Лісовський Є.А.) позов задоволено, стягнуто з відповідача
на користь позивача 21 512 грн. боргу та судові витрати.
Рішення мотивовано тим, що строк сплати боргу минув 01.11.2003,
проте заборгованість не було сплачено.
СТОВ “Вугільник” звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою на рішення місцевого господарського
суду і вважає його таким, що прийнято з порушенням законодавства
у зв’язку з чим підлягає скасуванню, з прийняттям нового
рішення, яким договір від 09.09.2001 повинно бути визнано
недійсним та припинено провадження у справі, оскільки укладення
договору від 09.10.2001 між правонаступниками щодо виконання
зобов’язань, які виникли між попередніми особами, не потрібно.
зобов’язання за договорами від 09.09.2001, № 8 від 20.01.1998 та
№ 33 від 16.03.1999 не є дійсними; суду не надано доказів
виконання робіт та позивачем пропущено строк позовної давності.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність
застосування судом норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
У касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за
правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов’язаних із встановленням обставин справи
та їх доказуванням (стаття 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Як встановлено судом, між КСП “Вугільник” (замовник) та ВАТ
“Троїцьке РТП” (виконавець) було укладено договори № 8 від
20.01.1998 та № 33 від 16.03.1999.
У зв’язку з невиконанням замовником оплати виконаних робіт було
укладено договір від 09.10.2001, яким встановлено терміни сплати
боргу.
Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої
інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові
господарського суду (стаття 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його
виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом станом на 01.09.2003 не сплачено борг у
сумі 19 556,36 грн., тому суд обгрунтовано задовольнив позовні
вимоги в цій частині.
Позивач також просить стягнути з відповідача 10 % штрафу від
суми заборгованості, що передбачено пунктом 4.1 договору від
09.10.2001, тому судом також правомірно задоволені вимоги і в
цій частині.
Посилання скаржника на те, що позивачем пропущено строк позовної
давності на стягнення заборгованості не заслуговують на увагу,
оскільки відповідно до частини 3 статі 267 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
позовна давність застосовується судом лише за
заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення,
проте така заява ні позивачем ні відповідачем до прийняття
рішення до суду не подавалася.
Також твердження відповідача про те, що укладання договору від
09.10.2001 між правонаступниками щодо виконання зобов’язань, які
виникли між правопопередниками, не потрібно, є хибним, тому що
договори № 8 від 20.01.1998 та № 33 від 16.03.1999 укладено на
виконання замовлення, а у договорі від 09.10.2001 встановлено
терміни погашення заборгованості за цими договорами.
Решта доводів оскаржувача зводяться до намагань надати перевагу
його доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому
судовою колегією до уваги не приймаються.
У зв’язку з викладеним, постанова апеляційного господарського
суду прийнята з додержанням вимог законодавства та підстав для
її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення господарського суду Луганської області від 07.12.2004 у
справі № 17/406 залишити без змін, а касаційну скаргу
сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
“Вугільник” –без задоволення.
Головуючий суддя М.В. Кузьменко
Суддя І.М. Васищак
Суддя В.М. Палій