ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2005 Справа N 16/259-04-6722
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
ТзОВ “Істок”
на постанову від 31.01.05 Одеського апеляційного
господарського суду Тернопільської області
у справі № 16/259-04-6722 господарського суду Одеської
області
за позовом ТзОВ “Істок”
до Приватного підприємства “Альтаїр-К”, м.
Іллічівськ
3-тя особа, яка не Новобілярська селищна рада
заявляє
самостійних вимог
на стороні
відповідача
Про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та
відшкодування шкоди в сумі 40 656,80 грн.
У справі взяли участь представники сторін:
від позивача: не з’явилися
від відповідача: Грабовський О.І., довір. від 05.0.05, Клебанова
Л.Г., довір. від 05.01.05,
3-тя особа: Налисник О.В.- голова сільради посв.№ 426
Рішенням господарського суду Одеської області від 15.11.2004
року у справі (суддя Желєзна С.П.) в задоволенні позовних вимог
відмовлено. Рішення мотивовано тим, що відповідно до вимог ст.
125 чинного Земельного кодексу ( 2768-14 ) (2768-14)
право власності та
постійного користування на земельну ділянку виникає після
одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує
такі права, за умови його державної реєстрації. При цьому,
чинним законодавством України забороняється приступати до
використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі,
одержання документа, що посвідчує право на неї, а також
державної реєстрації такого документа. Право власності на
нерухоме майно не може виникати лише на підставі документів,
підтверджуючих правонаступництво, тому у ТОВ „Істок" відсутні
правові підстави для пред'явлення вимог з посиланням на
порушення його прав як власника..
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
31.01.05 рішення господарського суду від 27.10.04 залишено без
змін з тих же підстав ( колегія суддів у складі: Михайлова М.В.-
головуючого, суддів Тофана В.М., Журавльова О.О.)
В поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення та
постанову попередніх інстанцій частково у частині відшкодування
шкоди у сумі 40656,80 грн., судових витрат і прийняти нове
рішення. Скаржник посилається на те, що судами порушені вимог
ст.ст. 27,28,93 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, згідно
яких ТОВ “Істок”, як правонаступник АТЗТ “Істок”, користувався
земельною ділянкою –полем № 7 згідно з Державним актом на право
колективної власності на землю і сертифікатів на право володіння
і користування земельними ділянками пайщиків. З пайщиками
земельних ділянок АТЗТ “Істок” перебувало в договірних
відносинах і орендувало їх земельні ділянки. Новобілярська
селищна рада не мала права укладати договір оренди спірної
земельної ділянки з ПП “Альтаїр-К”, оскільки не була її
власником, чим перевищила свої повноваження. Згідно п. 6
перехідних положень Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
продовжено строк на переоформлення права власності на земельні
ділянки громадянам та фізичним особам до 01.01.08.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Попередні судові інстанції встановили наступне.
Відповідно рішення Комінтернівської районної ради народних
депутатів від 16.03.1999 № 45-ХХІІІ АТзТ “Істок” було видано
Новобілярською селищною радою Комінтернівського району Одеської
області 03.09.1996 державний акт на право постійного
користування земельною ділянкою –поле № 7.
19.03.02 АтзТ “Істок” було реорганізоване у ТзОВ “Істок”, яке
згідно з п. 2 Статуту є правонаступником АТЗТ “Істок” та
засновано на базі пайової власності фізичних осіб (а.с.17).
07.08.03 Новобілярською селищною радою Комінтернівського району
Одеської області було прийнято рішення № 107-ХХІУ “Про надання в
оренду земельної ділянки (масив № 7) ПП “Альтаїр” (а.с.62).
12.08.2003р. спірна земельна ділянка була передана в оренду ПП
“Альтаїр-К” строком на 1 рік.
Ініціатива на укладення договору оренди від 12.08.03 виходила
від Ново-Білярської селищної ради у зв’язку з відмовою ТОВ
“Істок” від обробки поля № 7. Мотивом відмови було заперечення
ТОВ “Істок” проти видання державного акта на право приватної
власності на землю колишнім членам АТЗТ “Істок” по схемі
розпаювання земель, яка пройшла державну експертизу в липні 2002
року.
Власники земельних ділянок, розташованих на полі № 7 після
розпаювання земель не отримали Державних актів на право
власності на ці ділянки і не винесли їх в натурі, однак це не
суперечить п 6 Перехідних положень Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
(зі змінами, внесеними законом України № 2059-ІУ від
06.10.05 ( 2059-15 ) (2059-15)
), яким продовжено строк на переоформлення
права на земельні ділянки громадянам і юридичним особам до
01.01.08.
Відповідач користувався спірною землею на підставі договору
оренди землі від 12.08.2003 до 12.08.2004. Цей договір у
встановленому законом порядку недійсним не визнавався. В серпні
2004 року відповідач спірну земельну ділянку звільнив.
За таких обставин попередні судові інстанції дійшли
обгрунтованого висновку, що відповідач користувався землею
правомірно. Тобто протиправна поведінка відповідача відсутня, а
звідси і склад цивільного правопорушення. Таким чином, судові
інстанції правомірно на законних підставах відмовили у стягненні
пред’явленої позивачем суми шкоди. Відповідно встановленим
обставинам суди також правильно вказали, що позивач у справі не
є власником спірної земельної ділянки, оскільки не мав права
приступати до її використання до отримання документу, що
посвідчує право на неї та до встановлення меж в натурі. В свою
чергу, згідно зі ст. 13 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
“Про порядок
виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок земельних
часток (паїв) нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки за
рішенням відповідної сільської ради чи районної державної
адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за
цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх
власниками державних актів на право власності на земельну
ділянку. На підставі викладеного не приймаються до уваги
твердження позивача, що він є власником спірної земельної
ділянки як правонаступник АТзТ “Істок”.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до недослідженості
доказів по справі, до надання переваги одним доказам над іншими
і відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не розглядаються в касаційній інстанції.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що справа
розглянута відповідно вимогам діючого законодавства і підстави
для скасування прийнятих у справі рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,111-9,111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТзОВ “Істок” залишити без задоволення, рішення
господарського суду Одеської області від 27.10.04 та постанову
Одеського апеляційного господарського суду у справі № 16/259-04-
6722 господарського суду Одеської області –без змін.
Головуючий В. Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун