ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2005 Справа N 10/5
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О.,
суддів: Панченко Н.П. ,
Плюшка І.А.,
розглянувши ВАТ АБ “Приватінвест”
матеріали касаційної
скарги
на постанову від 28.02.2005 Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 10/5
за позовом ПП Леп’явко Валентина Миколаївна
до ВАТ АБ “Приватінвест”
Про стягнення 13504 грн.,
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача –не з’явився,
- відповідача –не з’явився,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням від 04.03.2003 господарського суду міста Києва (суддя
Пашкіна С.А.) у справі № 10/5 позов задоволено повністю.
Стягнуто з ВАТ АБ “Приватінвест” на користь ПП Леп’явко
Валентини Миколаївни 37641,93 грн. основного боргу, 376,41 грн.
державного мита, 69,00 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Постановою від 28.02.2005 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 10/5 рішення від 04.03.2003 господарського суду
міста Києва у цій справі залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою від 28.02.2005 Київського
апеляційного господарського суду у справі № 10/5, ВАТ АБ
“Приватінвест” подало до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначену постанову
апеляційного господарського суду та припинити провадження у
справі.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування
місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального
та процесуального права, судова колегія Вищого господарського
суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПП
Леп’явко Валентина Миколаївна платіжним дорученням № 44 від
22.09.1997 перерахував зі свого рахунку на рахунок АБ
“Чернігівбанк”, правонаступником якого є відповідач, грошові
кошти в сумі 13516,61 грн. для придбання валюти на витрати по
відрядженню:
Відповідно наданих документів грошові кошти позивача були
отримані відповідачем на рахунок “Купівля-продаж німецьких марок
в касі банку”.
За видатковим валютним ордером № 818 від 24.09.1997 відповідач
видав Леп'явко Олександру Федосіївичу 12800 німецьких марок.
Підставою для видачі в ордері вказана заявка —платіжне
доручення.
Відповідач платіжним дорученням № 45 від 25.09.1997 повернув на
розрахунковий рахунок позивача різницю в сумі 12,61 грн.
Відповідач не надав суду документів, які б підтверджували право
Леп'явко О.Ф. на отримання валютних коштів, вартість яких була
оплачена позивачем.
Відповідно законодавства, що діяло на момент виникнення спірних
дій, цивільні права та обов'язки особи, яку представляє інша
особа, створюються, змінюються і припиняються в силу
повноважень, що ґрунтуються на довіреності, законі або
адміністративному акті. Леп'явко О.Ф. отримав валютні кошти не
маючи на це повноважень від позивача, а відповідач видав
Леп'явко О.Ф. валютні кошти не перевіривши його повноважень.
Позивач за перераховані кошти в сумі 13516,61 грн., повинен був
отримати 12800 німецьких марок, що відповідно до “Тимчасового
положення про здійснення обміну національних валют країн-членів
Європейського валютного союзу на євро” становить 6544,536 євро.
На 01.03.2003 Національним банком України було встановлено такий
курс євро: 1 євро - 5,75 грн., отже суди попередніх інстанцій
дійшли вмотивованого висновку, що на користь позивача на день
вирішення спору підлягало стягненню 37641,93 грн.
Посилання скаржника на те, що підприємницька діяльність позивача
на момент винесення рішення господарським судом першої інстанції
була скасована, а тому вказаний спір не підлягає розгляду в
господарському суді не може бути взято до уваги, оскільки
скаржником не надано належних доказів на підтвердження своїх
вимог і заперечень у відповідності до ст. 33 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги,
що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України
дійшла висновку про те, що постанова від 28.02.2005 Київського
апеляційного господарського суду у справі № 10/5 прийнята з
дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому
підстави для зміни чи скасування вказаного судового рішення
відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ВАТ АБ “Приватінвест” на постанову від
28.02.2005 Київського апеляційного господарського суду у справі
№ 10/5 залишити без задоволення.
Постанову від 28.02.2005 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 10/5 залишити без змін.
Головуючий суддя С.Плахотнюк
Судді: Н.Панченко
І.Плюшко