ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2005 Справа N 10/387
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій
В.М., за участю представника позивача М. Грищенко (дов. від
12.09.05), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу відкритого акціонерного товариства “ДніпроАЗОТ” на
постанову від 18.04.2005 року Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі № 10/387 за позовом відкритого
акціонерного товариства “ДніпроАЗОТ” до комунального виробничого
підприємства “Дніпродзержинськводоканал”
про стягнення 1 393 154, 33 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 29.12.2004 року господарського суду
Дніпропетровської області (суддя І. Кощеєв) позов задоволено
частково в сумі 597 010, 69 грн. з мотивів відшкодування шкоди,
в іншій частині в позові відмовлено з мотивів недоведеності
вимог.
Постановою від 18.04.2005 року Дніпропетровського апеляційного
господарського суду рішення частково скасовано і в позові
відмовлено.
Відкрите акціонерне товариство “ДніпроАЗОТ” просить постанову
скасувати з підстав неправильного застосування господарським
судом пункту 2 статті 1166 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, статті 35, частини 1 статі 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та залишити в силі
рішення.
Комунальне виробниче підприємство “Дніпродзержинськводоканал”
проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні
просить відмовити.
В судовому засіданні з 13 до 20.09.2005 року оголошувалася
перерва.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового
засідання, проте представник відповідача в судове засідання не
з’явився.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
з наступних підстав.
До господарського суду подано позов про відшкодування шкоди, яка
була завдана внаслідок бездіяльності відповідача і
господарськими судами встановлено, що 15.07.2004 року трапилась
аварія, причиною якої стало пошкодження трубопроводів напірних
колекторів відкритого акціонерного товариства “ДніпроАзот”.
Комісійним обстеженням місця аварії виявлено порив та деформацію
цих колекторів внаслідок вимивання з під них ґрунту, а також
виявлені сліди демонтажу прокладеного поруч трубопроводу, який
належить комунальному виробничому підприємству
“Дніпродзержинськводоканал”, про що складено Акт від 15.07.2004
року.
Відповідно до висновку спеціаліста Дніпропетровського науково-
дослідного інституту судових експертиз від 9.09.2004 року № 1071
основною причиною виникнення аварійної ситуації, яка призвела до
руйнування трубопроводів позивача, є порушення вимог пунктів
1.10, 1.11, 10.5 Державних будівельних норм України при
демонтажі трубопроводів, які належать комунальному підприємству
“Дніпродзержинськводоканал”, а саме: відсутність інженерно-
протиерозійних заходів по відводу зливових вод.
За заявою відкритого акціонерного товариства “ДніпрАзот”
органами внутрішніх справ була порушена кримінальна справа і
встановлено, що колектор комунального підприємства
"Дніпродзержинськводоканал” знаходився під арештом державного
виконавця і переданий на зберіганні власнику, проте частина його
була демонтована шляхом вилучення труб. За висновками перевірки
аварія спричинена відсутністю контролю з боку комунального
виробничого підприємства “Дніпродзержинськводоканал” за станом
та зберіганням ввіреного йому майна, що сприяло проведенню
земляних робіт та демонтажу колектора.
Зобов’язання по контролю за мережами водопостачання прямо
передбачені пунктом 2.1 Положення про безпеку та надійність
експлуатації зовнішніх мереж та споруд водопостачання та
каналізації, затверджених наказом від 3.04.2004 року №
69Державного комітету будівництва, архітектури та житлової
політики України, пунктами 12.2, 12.2.2., 12.2.3 Правил
технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації,
затверджених наказом від 5.07.1995 року № 30 ( z0231-95 ) (z0231-95)
Державного комітету України по житлово-комунальному
господарству.
Висновком від 11.03.2005 року за № 1764 Київського науково-
дослідного інституту судових експертиз також було визнано, що
причиною руйнування напірних колекторів стало вимивання основи
із під трубопроводів внаслідок проведення земляних робіт.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, а також
обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути
підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.
Під збитками розуміються витрати, пов’язані з виправленням
пошкодженого майна, а в разі неможливості виправлення (втрати) -
його дійсна вартість.
Витрати потерпілої особи по виправленню пошкодженого майна її
засобами і коштами визначаються, виходячи з реальних витрат
позивача.
За таких обставин господарський суд дійшов правомірного висновку
про задоволення позовних вимог в частині стягнення прямих
збитків, пов’язаних з ліквідацією аварії у період липень-жовтень
2004 року в розмірі 597 010, 69 грн.
За відсутності належних доказів про збитки, які понесені
позивачем у зв’язку із залученням підрядних організацій, про не
одержаний прибуток та товарну продукцію, висновок господарського
суду про відмову в позові в цій частині колегія суддів вважає
правомірним і обґрунтованим.
Висновки апеляційного господарського суду про те, що позивач
власними діями сприяв фізичному зносу колектора внаслідок спливу
терміну експлуатації, оскільки для трубопроводів Положенням про
безпечну та надійну експлуатацію зовнішніх мереж і споруд
водопостачання і каналізації, затвердженим наказом від 3.04.1998
року № 69 Державного комітету будівництва, архітектури та
житлової політики України, встановлена приблизна періодичність
проведення капітального ремонту у 15 років, а трубопроводи
колекторів на липень 2004 року знаходились в експлуатації 25
років, не ґрунтуються на відповідних доказах та спростовуються
матеріалами справи і призвели до неправильного застосування
судом статті 1166 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Враховуючи викладене, постанова апеляційної інстанції підлягає
скасуванню, а рішення місцевого суду залишенню в силі.
Судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на
відповідача.
Керуючись статтями 49, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
“ДніпроАЗОТ” задовольнити.
2.Постанову від 18.04.2005 року Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі № 10/387 скасувати, рішення від
29.12.2004 року господарського суду Дніпропетровської області
залишити в силі.
3.Стягнути з комунального виробничого підприємства
“Дніпродзержинськводоканал” (51931, м. Дніпродзержинськ
Дніпропетровської області, вул. Широка, 16, р/р 26004485471011 в
ДФ КБ “Приватбанк” м. Дніпродзержинська, МФО 305965, код ЄДРПОУ
03341322) на користь відкритого акціонерного товариства
“ДніпроАЗОТ” (51909, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської
області, віл. Горобця, 1, р/р 26008160400002 в ДФ КБ
“Приватбанк”, МФО 305965, код ЄДРПОУ 05761620) 850 (вісімсот
п’ятдесят) грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених на
оплату касаційної скарги державним митом.
Видати наказ.
Доручити видати наказ господарському суду Дніпропетровської
області.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя І. М. Васищак
Суддя В. М. Палій