ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
20.09.2005                                     Справа N 08/451-04
 
  Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:
головуючого,  судді Кузьменка М.В., суддів Васищака  І.М.,  Палій
В.М.,  за  участю  представника позивача  М.  Приліпи  (дов.  від
17.08.05), розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну
скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Ла Кастеллана” на
рішення  від  22.02.2005  року  господарського  суду  Харківської
області   та   постанову   від   27.04.2005   року   Харківського
апеляційного господарського суду у справі № 08/451-04 за  позовом
товариства  з  обмеженою  відповідальністю  “Ла  Кастеллана”   до
товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Взуття-5”
 
про   стягнення 15 328, 18 грн.,
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Рішенням  від  22.02.2005 року господарського  суду  Харківської
області  (суддя Л.Ковальчук), залишеним без змін постановою  від
27.04.2005 року Харківського апеляційного господарського суду, в
позові відмовлено з мотивів недоведеності.
 
Позивач  просить  судові рішення в справі  скасувати  з  підстав
неправильного  застосування господарськими  судами  статей  525,
526,  530 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
        , статей 32,  36,
38,43,  84,  105  Господарського  процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
         та залишити позов без розгляду.
 
Товариство  з  обмеженою  відповідальністю  фірми  “Взуття-5”  у
відзиві  проти  доводів  касаційної  скарги  заперечує  і  в  її
задоволенні просить відмовити.
 
Колегія   суддів  вважає,  що  касаційна  скарга   не   підлягає
задоволенню з наступного.
 
До  господарського суду подано позов про стягнення з урахуванням
уточнення 5 305 грн. 24 коп. і судами встановлено, що 10.01.2001
року сторони уклали договір купівлі-продажу № 132/44, відповідно
до  умов  якого  позивач зобов’язався поставити  та  передати  у
власність відповідача товар, а відповідач зобов’язався  прийняти
товар та оплатити його вартість на умовах договору. Умови оплати
за отриманий товар обумовлені в додатках до цього договору.
 
З  матеріалів  справи  вбачається, що  в  накладних  №  243  від
21.11.2001 року, № 247 від 28.11.2001 року, № 105 від  4.10.2002
року,  №  104  від 4.10.2002 року, якими, як стверджує  позивач,
здійснювалася передача товару, відсутні посилання  на  укладений
між сторонами договір.
 
При  цьому,  господарськими судами встановлено, що в період  дії
спірного  договору  між сторонами існували й інші  позадоговірні
відносини купівлі-продажу, що підтверджується реєстром платіжних
документів    від   10.12.2004   року.   Водночас    апеляційний
господарський суд встановив, що відповідач сплатив  ціну  товару
відповідно  до  накладних  від 21.11.2001  року  №  243  та  від
28.11.2001 року № 247, про що свідчать надані відповідачем копії
платіжних документів.
 
За   таких  обставин  господарські  суди  дійшли  висновку   про
відсутність підстав вважати, що відпуск товару був здійснений за
умовами договору купівлі-продажу № 132/4 від 10.01.2001 року.
 
За  змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу
України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         кожна сторона повинна довести ті обставини,
на  які  вона посилається, як на підставу своїх вимог,  а  також
обставини  справи, які відповідно до законодавства повинні  бути
підтверджені   певними   засобами   доказування,    не    можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.
 
Оскільки,   позивачем   не  доведено  невиконання   відповідачем
зобов’язань  за  договором  купівлі-продажу,  господарські  суди
дійшли правомірного висновку про відмову в задоволенні позову.
 
Отже,  з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції
колегія  суддів вважає, що під час розгляду справи  фактичні  її
обставини  були  встановлені господарськими судами  на  підставі
повного  і  об’єктивного дослідження поданих  доказів,  висновки
судів  відповідають  цим обставинам і їм дана  належна  юридична
оцінка   з   правильним  застосуванням  норм   матеріального   і
процесуального права.
 
Інші  доводи  касаційної скарги зводяться до  намагань  позивача
надати  перевагу його доказам над іншими, що суперечить  вимогам
статті     111-7    Господарського    процесуального     кодексу
України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  тому  судовою  колегією  до  уваги   не
приймаються.
 
Керуючись  статтями  111-5, 111-7, 111-9, 111-11  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну  скаргу  товариства з обмеженою  відповідальністю  “Ла
Кастеллана”  залишити без задоволення, а рішення від  22.02.2005
року  господарського суду Харківської області та  постанову  від
27.04.2005 року Харківського апеляційного господарського суду  в
справі № 08/451-04 без змін.
 
Головуючий, суддя                 М.В. Кузьменко
 
Суддя                             І. М. Васищак
 
Суддя                             В. М. Палій