ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2005 Справа N 05/2653
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши у відкритому засіданні матеріали
касаційної скарги колективного підприємства “Будівельник”,
с. Гельмязів, Черкаської області
(далі –КП “Будівельник”)
на постанову Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від
13.01.2005
у справі господарського суду Черкаської області
№ 05/2653
за позовом приватного підприємця Тягло Максима
Івановича, м. Київ (далі –ПП Тягло М.І.)
до КП “Будівельник”
Про стягнення 145 110,25 грн.
та зустрічним позовом КП “Будівельник”
до ПП Тягло М.І.
Про стягнення 115 975,94 грн.
за участю представників сторін:
від позивача –не з’явилися;
від відповідача –Зелений Ю.В.
ВСТАНОВИЛА:
ПП Тягло М.І. звернувся до суду з позовом до КП “Будівельник”
про стягнення 145 110,25 грн. заборгованості за поставлений
товар та згідно угод № № 1, 2 від 30.06.2004 щодо уступки права
вимоги.
В наступному позивач зменшив суму заборгованості на 57 731,54
грн. витрат, які понесені позивачем у зв’язку з виконанням умов
договору оренди та які було помилково включено до суми позову.
Водночас КП “Будівельник” також звернулося до суду з зустрічною
позовною заявою до ПП Тягло М.І. про стягнення 52 440 грн.
заборгованості за договором оренди цегельного заводу у зв’язку з
несплатою орендної плати та плати за землю, а також про
відшкодування збитків у сумі 63 535,94 грн.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 15.11.2004
(суддя Швидкий В.А.) позов задоволено частково, стягнуто з
відповідача на користь позивача 57 652,12 грн. боргу та судові
витрати, в іншій частині позову відмовлено, зустрічний позов
задоволено повністю, стягнуто з відповідача за зустрічним
позовом на користь позивача 115 975,94 грн. боргу та судові
витрати.
Рішення мотивовано тим, що позивачем за первісним позовом надано
суду накладні без наявності підпису відповідача про отримання
товару, а довіреність свідчить лише про наявність права на
отримання товару, а не про отримання товару, тому в частині не
підписаних накладних у позові відмовлено, а в решті позовні
вимоги задоволено у зв’язку з їх обгрунтованістю; зустрічний
позов також задоволено з мотивів його обгрунтованості.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 13.01.2005 (судді: Міщенко П. К. – головуючий, Яковлєв
М.Л., Федоров М.О.) апеляційна скарга ПП Тягло М.І. задоволена,
а рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким стягнуто з
відповідача за первісним позовом 87 734,54 грн. боргу та судові
витрати, в частині зустрічного позову відмовлено.
Постанова мотивована тим, що матеріали справи підтверджують
обгрунтованість вимог позивача у повному обсязі, а у задоволенні
зустрічного позову відмовлено, оскільки він не пов’язаний з
первісним тому, що після уточнення позовних вимог предметом
позову є стягнення заборгованості за поставлений товар, а
предметом зустрічного позову –орендні відносини.
КП “Будівельник” звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою на постанову апеляційного
господарського суду і вважає її такою, що прийнята з порушенням
законодавства у зв’язку з чим підлягає скасуванню, оскільки
деякі накладні не містять особистого підпису або інших даних, що
дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні
господарської операції, а тому не можуть підтверджувати факт
отримання скаржником товару, а також зміст даних накладних не
відповідає Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні” ( 996-14 ) (996-14)
.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність
застосування судом норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
У касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за
правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов’язаних із встановленням обставин справи
та їх доказуванням (стаття 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Судами встановлено, що в період з 29.11.2002 по 29.12.2002 між
ТОВ НВФ “Олма” (код ЄДРПОУ 21458559) та КП “Будівельник”
існували господарські відносини, за яких відповідачем було
отримано за накладними товар на загальну суму 30 082,42 грн.
При цьому, в період з 29.11.2002 по 01.09.2003 ТОВ НФВ “Олма”
(код 32106982) за накладними поставило, а відповідач прийняв
цеглу червону на загальну суму 26 106,6 грн., також у цей же
період ТОВ НВФ “Олма” (код 32106982) сплатило 16 228 грн. за
поставку відповідачем цегли паленої, але фактично було отримано
продукції на суму 14 028,28 грн., тобто різниця складає 21 99,72
грн.
Наявність заборгованості у сумі 26 106,6 грн. та 2 199,72 грн.
підтверджується актами звірки розрахунків.
Згідно угод № № 1, 2 про переуступку права вимоги ТОВ НВФ “Олма”
(код ЄДРПОУ 21458559) та ТОВ НВФ “Олма” (код ЄДРПОУ 32706982)
передали, а ПП Тягло М.І. прийняв та набув права вимоги
головного кредитора за зобов’язаннями.
В наступному ПП Тягло М.І. (03.11.2004) звернувся до суду першої
інстанції з уточненням позовних вимог про стягнення
заборгованості № 01/271 від 01.11.2004, в якій просить суд
зменшити розмір позовних вимог, заявлених позивачем за
накладними № № 5, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17 і просить
стягнути з КП “Будівельник” заборгованість за поставлені товаро-
матеріальні цінності у сумі 87 734,54 грн.
У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, та статті 33 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що господарський суд приймає
тільки ті докази, які мають значення для справи.
При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства
повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не
можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності зі статті 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
наявні докази підлягають оцінці у їх
сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду
заздалегідь встановленої сили.
Як зазначається в частині першій статі 32 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
доказами у справі є
будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у
визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність
обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а
також інші обставини, які мають значення для правильного
вирішення господарського спору.
Згідно частини першої статті 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
суб’єкти господарювання та інші учасники
господарських відносин повинні виконувати господарські
зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових
актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання
зобов’язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно
ставляться.
До виконання господарських зобов’язань застосовуються відповідні
положення Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням
особливостей, передбачених Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
.
Частиною сьомою цієї ж статті не допускається одностороння
відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених
законом. Судом першої інстанції встановлено, що ПП Тягло М.І. в
обгрунтування позовних вимог в частині стягнення 30 082,42 грн.
послався на накладні № 266 від 29.11.2002 та № 272 від
22.12.2002, проте дані накладні не можуть бути доказом отримання
КП “Будівельник” цегли, руберойду та блоків пористих, оскільки в
них відсутні печатка та підпис представника КП “Будівельник”,
який засвідчував би факт отримання вищезазначених товаро-
матеріальних цінностей.
Посилання на довіреності, видані на ім’я Шульги Г.С. на
отримання товаро-матеріальних цінностей, не можуть вважатись
таким доказом, тому що довіреність є документом, що дає право на
отримання матеріальних цінностей, а не який засвідчує факт їх
отримання.
За таких обставин та як підставно встановлено судом першої
інстанції, позов у частині стягнення 57 652,12 грн., що
становить вартість поставлених ПП Тягло М.І. КП “Будівельник”
товаро-матеріальних цінностей згідно з накладними, підлягає
задоволенню, оскільки у накладних є підписи представника КП
“Будівельник” про отримання товаро-матеріальних цінностей, і
завірено печаткою підприємства.
Відповідно до статті 60 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено право відповідача на подання
зустрічного позову з обов’язковою вимогою, що він повинен бути
взаємно пов’язаний з первісним.
Як обгрунтовано встановлено апеляційною інстанцією предметом
первинного позову, з урахуванням поданого позивачем уточнення, є
стягнення заборгованості за поставлені товаро-матеріальні
цінності, а предметом зустрічного позову є орендні
правовідносини, отже предмети первісного і зустрічного позовів
не пов’язані один з одним та носять самостійні індивідуально
визначені окремі вимоги, які можуть бути заявлені в окремому
провадженні.
Проте, апеляційний господарський суд помилково дійшов висновку
щодо відмови у зустрічному позові та того, що судом першої
інстанції помилково прийнято до розгляду зустрічний позов,
оскільки КП “Будівельник” звернулося до суду з зустрічним
позовом 26.10.2004, ухвала про прийняття зустрічного позову
винесена також 26.10.2004, а з уточненням позовних вимог ПП
Тягло М.І. звернувся 01.11.2004, тобто після винесення ували.
Крім того, після уточнення позовних вимог і виключення вимог,
пов’язаних з договором оренди, суди обох інстанцій повинні були
дійти висновку щодо повернення зустрічного позову, оскільки
відмова у позові позбавляє КП “Будівельник” звернутися до суду
за захистом своїх прав, пов’язаних з виконанням договору оренди.
У зв’язку з викладеним, постанова апеляційного господарського
суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського
суду частково залишенню в силі.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу колективного підприємства “Будівельник”
задовольнити частково.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 13.01.2005 у справі господарського суду Черкаської
області № 05/2653 скасувати.
Рішення господарського суду Черкаської області від 15.11.2004 в
частині стягнення з колективного підприємства “Будівельник” на
користь приватного підприємця Тягло Максима Івановича
заборгованості у сумі 57 652,12 грн. залишити в силі, а в іншій
частині рішення скасувати, з поверненням зустрічного позову
колективному підприємству “Будівельник” без розгляду.
Виконання даної постанови Вищого господарського суду України
покласти на господарський суд Черкаської області.
Головуючий суддя М.В. Кузьменко
Суддя І.М. Васищак
Суддя В.М. Палій