ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2005 Справа N 9/478
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.
–головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за
цінами в Донецькій області, м. Донецьк (далі –Інспекція)
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
07.06.2005
зі справи № 9/478
за позовом Інспекції
до товариства з обмеженою відповідальністю “Новгородський
комбінат комунального господарства”, с. Новогородське м.
Дзержинськ Донецької області (далі –ТОВ “Новгородський ККГ”)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на
предмет спору, на стороні відповідача –Новогородського
територіального медичного об’єднання міської лікарні № 2, с.
Новогородське м. Дзержинськ Донецької області (далі –Лікарня),
про стягнення 5428,14 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
Інспекція звернулося до господарського суду Донецької області з
позовом про стягнення з відповідача 5428,14 грн. економічних
санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Рішенням названого суду від 06.04.2005 (колегія суддів у складі:
Арсірій Р.О. –головуючий, судді Ломовцева Н.В., Татенко В.М.),
залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 07.06.2005 (колегія суддів у складі:
суддя Старовойтова Г.Я. –головуючий, судді Калантай М.В.,
Кондратьєва С.І.), позов задоволено частково: з
ТОВ “Новогородський ККГ” в доход місцевого бюджету стягнуто
466,69 грн. необґрунтовано одержаної виручки та 933,38 грн.
штрафу, а в іншій частині позову відмовлено. Зазначені судові
акти попередніх інстанцій мотивовано неправомірним завищенням
відповідачем законодавчо врегульованих тарифів за послуги з
водопостачання при проведенні розрахунків з населенням, у той
час коли стягнення з Лікарні додаткової плати внаслідок
збільшення встановлених норм водопостачання не є питанням
ціноутворення, що виключає можливість застосування до
відповідача заходів майнової відповідальності в порядку статті
14 Закону України “Про ціни і ціноутворення” ( 507-12 ) (507-12)
(далі
–Закон ( 507-12 ) (507-12)
) за назване правопорушення.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Інспекція просить скасувати постанову апеляційного
господарського суду з даної справи та прийняти нове рішення по
суті спору, посилаючись на неправильне застосування судовими
інстанціями норм матеріального права та невідповідність
висновків судів дійсним обставинам справи. Зокрема, за
твердженням скаржника, стягнення ТОВ “Новгородський ККГ” з
Лікарні плати за послуги з водопостачання, виходячи із завищених
норм водоспоживання, призвело до включення відповідачем у
вартість відповідних послуг фактично не виконаних послуг, що є
підставою для застосування до ТОВ “Новгородський ККГ”
економічних санкцій відповідно до статті 14 Закону ( 507-12 ) (507-12)
.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі
- ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду скарги.
Представники сторін у судове засідання не з’явилися.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи та правильність
застосування ними норм матеріального і процесуального права,
Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність
правових підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням
такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- за результатами проведеної Інспекцією перевірки додержання
ТОВ “Новгородський ККГ” державної дисципліни цін за період з
01.01.2002 по 27.05.2004 було виявлено факт порушення позивачем
рішення Новгородської селищної ради від 14.01.2002 № 23/26-3
“Про затвердження норм водопостачання питної води”, рішень
виконавчого комітету Дзержинської міської ради від 20.02.2002 №
72 “Про затвердження лімітів питного водопостачання
підприємствам міста на 2002 рік та норм водоспоживання для всіх
категорій споживачів”, від 15.01.2003 № 40 “Про затвердження
норм водопостачання та водовідведення для всіх категорій
споживачів” та від 17.03.2004 № 102 “Про затвердження лімітів
питного водопостачання підприємствам міста на 2004 рік та норм
водоспоживання для всіх категорій споживачів” (далі –Рішення
виконкому) шляхом:
- застосування завищеного тарифу при розрахунках за питну воду з
населенням, що призвело до необґрунтованого одержання 466,69
грн.;
- завищення законодавчо встановлених норм водоспоживання шляхом
додаткового включення витрат води для обслуговуючого персоналу
при проведенні розрахунків за відповідні послуги з Лікарнею,
внаслідок чого відповідачем було додаткового отримано 1342,69
грн.;
- виявлені правопорушення зафіксовані в акті від 27.05.2004 №
662;
- за наслідками перевірки Інспекцією було прийнято рішення від
21.06.2004 № 89 про застосування до ТОВ “Новгородський ККГ”
штрафних санкцій, а саме: вилучення в доход державного бюджету
1809,38 грн. необґрунтовано одержаної виручки та 3618,76 грн.
штрафу;
- Лікарня користується послугами з водопостачання, які надає
відповідач, без наявності водовимірювальних приладів;
- при проведенні розрахунків за послуги з водопостачання
фактичні обсяги спожитої води визначалися відповідачем на
підставі укладених з Лікарнею договорів, виходячи із норм
водоспоживання, узгоджених у рахунках-заявках.
Причиною спору в даній справі стало питання про правомірність
застосування до відповідача економічних санкцій на підставі
статті 14 Закону за порушення дисципліни ціноутворення під час
стягнення плати за послуги з водопостачання.
Пунктом 11.3 Правил користування системами комунального
водопостачання та водовідведення в містах і селищах України,
затверджених наказом Державного комітету України по житлово-
комунальному господарству від 01.07.1994 № 65 ( z0165-94 ) (z0165-94)
(далі
–Правила ( z0165-94 ) (z0165-94)
) визначено, що в окремих випадках (сезонне
водоспоживання, незначні витрати води, недоцільність установки
водолічильника тощо) розрахунок витрат води абонентами, що не
мають вимірювальних приладів, за узгодженням з Водоканалом
виконується згідно з нормами водоспоживання, затвердженими
місцевими органами виконавчої влади - за кількістю календарних
днів користування водопроводом за цей період.
Згідно ж з пунктом 1.11 Правил ( z0165-94 ) (z0165-94)
ліміти
водоспоживання, водовідведення та графіки подачі води з
комунальних водопроводів визначаються та затверджуються
місцевими органами виконавчої влади або уповноваженим ними
органом залежно від технічного стану і пропускної здатності
(продуктивності) водопровідних та каналізаційних споруд,
водопровідної й каналізаційної мережі, але не вище обсягів,
узгоджених технічними умовами на приєднання абонента, та
встановленої потужності каналізаційних очисних споруд. На
планове збільшення водоспоживання та обсягів водовідведення
абонент зобов'язаний одержати додаткові технічні умови
Водоканалу.
Так, Рішеннями виконкому було затверджено норми водоспоживання
для різних категорій споживачів, у тому числі для поліклініки та
амбулаторії –на рівні 15 л/добу на 1 хворого, причому, як
визначено, зокрема, у примітках до названих нормативно-правових
актів, зазначені норми встановлені для основних споживачів та
включають усі додаткові витрати води для обслуговуючого
персоналу, душових для обслуговуючого персоналу, відвідувачів,
прибирання приміщень тощо.
Отже, з урахуванням наведених приписів законодавства та з огляду
на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи
в даному разі стягнення з Лікарні плати за послуги з
водопостачання повинно було здійснюватись відповідачем, виходячи
з розміру затверджених тарифів за нормами, встановленими
Рішеннями виконкому.
Відтак визначення ТОВ “Новгородський ККГ” розміру плати за
надані послуги з урахуванням додаткових витрат води Лікарні для
обслуговуючого персоналу, тобто понад законодавчо встановлені
норми водоспоживання, фактично призвело до включення у вартість
відповідної послуги, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично
не виконаних послуг, що відповідно до пункту 1.4 Інструкції про
порядок застосування економічних та фінансових (штрафних)
санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої
спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської
інтеграції України та Міністерства фінансів України від
03.12.2001 № 298/519 ( z1047-01 ) (z1047-01)
, є підставою для застосування
до відповідача економічних санкцій за порушення державної
дисципліни цін.
Водночас, обґрунтовуючи часткову відмову у задоволенні позову,
суд апеляційної інстанції послався на договори, укладені ТОВ
“Новгородський ККГ” та Лікарнею, за якими сторонами було
визначено інший, ніж передбачений Правилами, порядок визначення
розміру плати за спожиту воду. Проте, на думку Вищого
господарського суду України, зазначена обставина не може бути
взята до уваги у вирішенні даного спору з огляду, зокрема, на
частину четверту статті 179 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, за змістом якої умови договору не повинні суперечити
законодавству.
З урахуванням наведеного Вищий господарський суд України вважає
за необхідне з огляду на досліджені попередніми інстанціями
фактичні обставини справи повністю задовольнити позовні вимоги
про стягнення з ТОВ “Новгородський ККГ” 5428,14 грн. економічних
санкцій за порушення державної дисципліни цін, змінивши
відповідним чином рішення місцевого та апеляційного
господарських судів.
Керуючись статтями 111-7 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в
Донецькій області задовольнити.
2. Рішення господарського суду Донецької області від 06.04.2005
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
07.06.2005 зі справи № 9/478 скасувати частково.
3. Позов задовольнити. Стягнути з товариства з обмеженою
відповідальністю “Новгородський комбінат комунального
господарства” в доход державного бюджету 1342,69 грн.
необґрунтовано одержаної виручки, 2685,38 грн. штрафу, 41,13
грн. державного мита, що підлягає сплаті за розгляд справи у
суді першої інстанції, 51 грн. –з апеляційної скарги та 51 грн.
–з касаційної скарги.
4. В іншій частині рішення господарського суду Донецької області
від 06.04.2005 та постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 07.06.2005 зі справи № 9/478 залишити
без змін.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь