4/1745-28/200 Про стягнення 212 347 грн. основного боргу та 58 933,40 грн. штрафних санкцій - Текст документа

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.12.2004 р. (суддя Морозюк А.Я.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 166357,13 грн. основного боргу, 23241,78 грн. пені, 8317,86 грн. штрафу, 15091,71 грн. відсотків річних, 33761,33 грн. інфляційних нарахувань; в задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2005 р. (судді: Мирутенко О.Л., Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.) рішення господарського суду Львівської області від 03.12.2004 р. змінено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 2128,94 грн. пені, 6344,33 грн. інфляційних нарахувань, 2675,43 грн. відсотків річних; в решті позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою, ДКП “Стрийводоканал” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 04.01.2001 р. між ДКП “Стрийводоканал” та КП “Моршинводоканал” укладено договір на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації, відповідно до умов якого позивач зобов'язався забезпе чувати відповідача питною водою, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати нада ні йому послуги (п. п. 1, 2 договору). Відповідно до п. 4 договору, розрахунки за використану відповідачем воду здійснюються згідно з главою 12 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України за затвердженими тарифами; у разі зміни тарифів, діючих на час укладення договору, оплата відповідачем наданих йому послуг здійснюється за новими цінами; у разі несвоєчасної оплати відповідач сплачує позивачу пеню в роз мірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день затримки; за необґрунтовану відмову повністю або частково оплатити платіжні вимоги відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 5% від суми, від сплати якої він відмовився.

В подальшому, 01.11.2003 р. між ДКП “Стрийводоканал” та КП “Моршинводоканал” укладено договір про надання послуг по постачанню питної води, згідно умов якого позивач зобов'язався здійснювати водопостачання відповідача питною водою, а відповідач зобов’язався своєчасно і повністю оплачувати надані йому послуги (п. п. 2.1, 4.2.7 договору). Відповідно до п. 5.2 договору, розрахунки за воду, використану відповідачем, здійсню ються згідно з главою 12 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України за затвердженими тарифами; у разі змін тарифів, діючих на час укладення договору, оплата відповідачем наданих йому послуг здійснюється за новими цінами. Відповідно до п. 7.2 договору, за несвоєчасну оплату по слуг по водопостачанню відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної обліко вої ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 12 Правил користування системами комунального водопостачан ня та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного Комітету України по житлово-комунальному господарству від 1.07.1994 р. № 65 (z0165-94) , розрахунки за воду з підприємствами здійснюються один раз на місяць (п. п. 12.3), рахунки або інші платіжні документи за воду підлягають оплаті абонентами у триденний строк (п. 12.9).

Як досліджено місцевим господарським судом та не спростовано судом апеляційної інстанції, за період з.08.2001 р. по травень 2004 р. відповідач отримав від позивача 3 541 400 м. куб. води. Основною причиною виникнення спору стала розбіжність у застосуванні позивачем і відповідачем тарифів. Сума боргу 166357,13 грн., по якій у сторін виникли суперечності за період серпень 2001 р. –травень 2004 р., складається з двох головних частин: 138 913,71 грн. - розбіжності у за стосуванні тарифів, та 27 443,42 грн. - решти розбіжностей. При цьому, розбіжність у 138 913,71 грн. склалася внаслідок застосування позивачем в період грудень 2001 р. –березень 2002 р. тарифу 1,10 грн. за м. куб. води до 180327 м. куб. води, поставленої позивачем КП “Моршинводоканал” понад показники засобів облі ку відповідача, що склало суму в 198 359,70 грн., та тарифу в 0,17 грн. до решти 300663 м. куб. води, що склало 51 112,71 грн. Всього, за відповідний період, позивач нарахував відповідачу 249472,41 грн. Відповідач же весь згаданий обсяг отриманої води провів за тарифом у 23 коп. за м. куб. води, що і склало відповідну роз біжність.

Додатком № 1 до Розпорядження голови Львівської облдержадміністрації № 13 від 10.01.2000 р. встановлено, що ДКП “Стрийводоканал” реалізує воду для підприємст ва “Моршинводоканал” за тарифом 0,23 грн. за м. куб. Розпорядженням голови Львівсь кої облдержадміністрації № 655 від 20.06.2001 р. із посиланням на ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (280/97-ВР) та Постанову КМУ від 25.12.1996 р. № 1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів місь ких рад щодо регулювання цін (тарифів)” (1548-96-п) встановлено, що після прийняття відповідного рішення виконкому Стрийської міської ради щодо встановлення тарифів на послуги з водопостачання і водовідведення для всіх груп споживачів, які надаються ДКП “Стрий водоканал”, визнаються такими, що втратили чинність тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення, встановлені для м. Стрия у додатку № 1 до Розпорядження голови Львівської облдержадміністрації № 13 від 10.01.2000 р.

Водночас, з урахуванням положень ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (280/97-ВР) , постанови КМУ від 25.12.1996 р. № 1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” (1548-96-п) , місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що повноваження щодо встановлення тарифів на послуги позивача (який є підприємством комунальної власності) віднесено законом до відома виконавчих комітетів місце вих рад.

Рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради № 295 від 29.10.2001 р. “Про тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення” було впроваджено нові та рифи на послуги з водопостачання та водовідведення, які надаються ДКП “Стрийводоканал”. Додатком до зазначеного рішення передбачено, зокрема, тарифи на послуги во допостачання та водовідведення для КП “Моршинводоканал” у розмірі 0,17 грн. за куб. м. , для інших підприємств, організацій незалежно від форми власності –1,10 грн. за куб. м. В даному рішенні передбачено, що реалізацію води понад показники засобів обліку, встановлених на артезіанські свердловини, що перебувають на балансі у КП “Моршинводоканал”, проводити по тарифу як для інших споживачів.

Приймаючи постанову апеляційний господарський суд виходив з того, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що повноваження щодо встановлення тарифів на послуги позивача (який є підприємством комунальної власності) віднесено законом до відома виконавчих комітетів місцевих рад. Водночас, позивач в односторонньому порядку та безпідставно змінив порядок обліку спожитої відповідачем води, тобто умови договору від 04.01.2001 р., що суперечить ст. 162 ЦК УРСР (1540-06) .

Вказаний висновок апеляційного господарського суду не відповідає фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права. Апеляційний господарський суд підставно не поставив під сумнів повноваження виконкому Стрийської міської ради щодо встановлення тарифів, проте ним не враховано, що відповідно до положень укладених сторонами договорів у разі зміни тарифів, діючих на час укладення договору, оплата відповідачем наданих йому послуг здійснюється за новими цінами.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про правильне застосування позивачем тарифів.

Також, як встановлено місцевим господарським судом та не спростовано судом апеляційної інстанції, розбіжності в сумі 27 443,42 грн. виникли між сторонами щодо відшкодування вартості електро енергії в серпні, листопаді та грудні 2001 р., а також різниці в оплаті за даними сторін на користь позивача в сумі 202,55 грн. за липень 2003 року.

Відповідно до ст. 33 ГПК України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України (1798-12) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Додатком до рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради № 188 від 17.07.2001 р., з 1.08.2001 р. встановлено тариф на послуги водопостачання для КП “Моршинводоканал” в розмірі 0,47 коп. за куб. м. Будь-якої вказівки на те, що з да ного тарифу підлягає виключенню вартість електроенергії, сплаченої відповідачем, дане рішення та додаток до нього не містить. В процесі розгляду справи відповідачем не доведені та не обґрунтовані твердження щодо обов'язку відшкодування йому позивачем вартості електричної енергії в зазначе ний період, заперечень обґрунтованих вимог позивача щодо цих розбіжностей не наведено, не доведено факту оплати суми 202,55 грн. за липень 2003 р.

В порушення ст. ст. 43, 99, 101, 104, 105 ГПК України (1798-12) , доводи апеляційного господарського суду, за якими він відхилив ті чи інші докази, які були предметом оцінки місцевого господарського суду, та доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції –не відповідають наявним матеріалам справи, зроблені з порушенням правил оцінки доказів, є необґрунтованими та безпідставними. Змінюючи рішення, апеляційний господарський суд висновків місцевого господарського суду не спростував та дійшов протилежних висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам законодавства. Крім того, здійснена апеляційним господарським судом неналежна юридична оцінка обставин справи призвела до неналежного з’ясування дійсних прав і обов'язків сторін, що унеможливило правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини. Як наслідок, постанова апеляційного господарського суду не відповідає положенням ст. 105 ГПК України (1798-12) та вимогам, які викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України“Про судове рішення” (v0011700-76) від 29.12.1976 р. № 11 із змінами та доповненнями.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України (1798-12) юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку ст. ст. 47, 43 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував правовідносини сторін; встановив та дослідив обставини належного виконання зобов’язань ДКП “Стрийводоканал”, а також обставини неналежного виконання зобов’язань КП “Моршинводоканал”, в порушення вимог чинного законодавства.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано задоволено позов частково. Як наслідок, прийняте судом рішення відповідає положенням ст. 84 ГПК України (1798-12) та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. В силу ч. 1 ст. 111-10 ГПК України (1798-12) підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У зв’язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а законне і обґрунтоване рішення місцевого господарського суду –залишенню в силі.