ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2005 Справа N 8/66
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О.
суддів: Панченко Н.П. ,
Плюшка І.А.,
розглянувши матеріали ЗАТ “Макіївкокс”
касаційної скарги
на рішення від 18.04.2005 господарського суду
Донецької області
у справі № 8/66
за позовом ЗАТ “Макіївкокс”
до ТОВ “Завод “Донстройдеталь”
Про стягнення 3000,00 грн.,
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача –не з’явився,
- відповідача –не з’явився,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням від 18.04.2005 господарського суду Донецької області
(суддя Ємельянов А.С.) у справі № 8/66 відмовлено повністю в
задоволенні позовних вимог ЗАТ “Макіївкокс” до ТОВ “Завод
“Донстройдеталь” про стягнення штрафу в сумі 3000,00 грн..
Не погоджуючись з рішенням від 18.04.2005 господарського суду
Донецької області у справі № 8/66, ЗАТ “Макіївкокс” подало до
Вищого господарського суду України касаційну скаргу, у якій
просить скасувати зазначене рішення місцевого господарського
суду та прийняте нове рішення про задоволення позовних вимог в
повному обсязі.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування
місцевим господарським судом норм матеріального та
процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанцій встановлено, що 09.01.2004 між позивачем
та відповідачем був підписаний договір підряду № 14, відповідно
до умов якого позивач доручив, а відповідач прийняв на себе
зобов'язання виконати ремонтні роботи на об'єктах позивача.
Згідно з додатковою угодою № 2 від 09.01.2004 до вказаного
договору сторонами було передбачено відповідальність за
порушення робітниками відповідача виробничої та трудової
дисципліни, пропускного та внутрішньо-об’єктного режимів
позивача.
ЗАТ “Макіївкокс” заявлені вимоги про стягнення з відповідача
штрафних санкцій в сумі 3000,00 грн. за порушення робітниками
відповідача трудової дисципліни, які виявились у знаходженні
останніх на території позивача в нетверезому стані, що на думку
позивача підтверджується протоколами про затримання № 20 від
18.01.2004 та № 140 від 21.07.2004. В обґрунтування позовних
вимог позивач посилається на підписану між сторонами додаткову
угоду № 2 від 09.01.2004.
Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 174 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
зобов'язання, тобто, правовідношення, в якому
одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої
сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші, передати майно
тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право
вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникають,
зокрема, з договору.
За змістом ст.ст. 546, 549 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
неустойкою
(штрафом, пенею) забезпечується виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 547 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
правочин щодо
забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій
формі.
Оскільки зі змісту умов додаткової угоди № 2 від 09.01.2004
вбачається, що сторонами не визначено, хто саме є платником
вказаних санкцій - відповідач, його робітники або будь-яка інша
особа, то господарський суд першої інстанції дійшов висновку
вмотивованого, що сторонами не було досягнено письмової згоди
щодо сплати саме відповідачем санкцій за порушення, обумовлені у
вказаній додатковій угоді, внаслідок чого у відповідача
відсутній відповідний цивільний обов'язок сплачувати такі
штрафи.
Також місцевим господарським судом встановлено, що посилання
похивача на факт затримання 21.07.2004 у нетверезому стані
робітника відповідача - Саприкіна В. М. не може бути взято до
уваги, оскільки згідно з наказом відповідача № 23-к від
19.07.2004 Саприкін В. М. був звільнений з роботи за власним
бажанням на підставі відповідної заяви.
Отже, господарський суд Донецької області дійшов обґрунтованого
висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача штрафу в
сумі 3000,00 грн. підлягають залишенню без задоволення оскільки
позивачем не доведено позовні вимоги відповідними засобами
доказування.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України
дійшла висновку про те, що рішення від 18.04.2005 господарського
суду Донецької області у справі № 8/66 прийняте з дотриманням
норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для
зміни чи скасування вказаного судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ЗАТ “Макіївкокс” на рішення від 18.04.2005
господарського суду Донецької області у справі № 8/66 залишити
без задоволення.
Рішення від 18.04.2005 господарського суду Донецької області у
справі № 8/66 залишити без змін.
Головуючий суддя С.Плахотнюк
Судді: Н.Панченко
І.Плюшко