Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко

В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І. М. і Джунь В.В.

розглянув касаційну скаргу Закарпатського державного

університету, м. Ужгород Закарпатської області (далі

–Університет)

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від

11.05.2005

зі справи № 3-11-16/186

за позовом Університету

до Тячівської міської ради, м. Тячів Закарпатської області (далі

- Тячівська міська рада)

про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в сумі 1 197

960,71 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,

на стороні відповідача – Дошкільний заклад ясла-садок № 5 у

м. Тячеві,

та

зустрічним позовом Тячівської міської ради

до Університету

про визнання неукладеним договору оренди нежилого приміщення

від 01.10.1999 № 1.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –Попової А.М., Дзендзелюк В.О. (за довіреністю

Університету),

відповідача - Хайнаса В.С., Візичканича В.І. (за довіреністю

Тячівської міської Ради),

третьої особи - не з’явилися.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський

суд України

В С Т А Н О В И В:

Постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2004 касаційну скаргу Університету задоволено частково: скасовано рішення господарського суду Закарпатської області від 30.12.2003 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2004, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 22.09.2004 (суддя Йосипчук О.С.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2005 (колегія суддів у складі: Зданкевич З.І. – головуючий, судді Краєвська М.В., Дух Я.В.), у задоволенні первісного позову відмовлено, за зустрічним позовом провадження зі справи припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі –ГПК (1798-12) ). Зазначені рішення судових інстанцій зі справи з посиланням на приписи статті 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (2269-12) та статті 153, 203 - 204, 272 Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) (далі – ЦК (1540-06) ) мотивовано відсутністю орендних відносин між сторонами спору, оскільки договір оренди нежилого приміщення від 01.10.1999 № 1 не можна вважати укладеним. Мотивом відмови у задоволенні первісного позову зазначено також недоведеність Університетом підстав для відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

У касаційній скарзі від 10.06.2005 до Вищого господарського суду України Університет просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2005 зі справи скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов. Скаргу з посиланням на вимоги статей 43 та 111-12 ГПК (1798-12) мотивовано невиконанням судовими інстанціями зі справи вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції щодо необхідності з’ясування фактичних даних про вартість ремонту нежилого приміщення.

Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК (1798-12) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. Представники Дошкільного закладу ясла-садок № 5 у м. Тячеві в судове засідання не з’явилися.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- рішенням Тячівської міської ради від 10.09.1999 № 23 передано Ѕ частину ясел –садка № 5 у місті Тячеві у довгострокове користування на умовах оренди Тячівському відділенню Університету строком до 2050 року;

- сторонами у справі укладено договір оренди нежилого приміщення від 01.10.1999 № 1 (далі –Договір), згідно з яким Тячівська міська рада зобов’язана передати, а Університет - прийняти у платне користування строком з 01.10.1999 включно по 31.12. 2050 нежилі приміщення площею 532, 5 кв. м. , що становить Ѕ частину ясел –садка № 5 у місті Тячеві;

- сторонами Договору не досягнуто згоди по умовах вартості та складу орендованого майна, розміру орендної плати, обов’язків сторін щодо забезпечення пожежної безпеки нежилого приміщення;

- рішенням Тячівської міської ради від 31.07.2002 № 49 було зупинено рішення від 10.09.1999 № 23 у зв’язку з порушенням Інститутом умов Договору;

- Університетом не доведено факту спричинення перешкод у правомірному користуванні нежилим приміщенням, а отже немає підстав для відшкодування позивачеві за первісним позовом витрат на проведений ремонт цього приміщення.

Причиною виникнення спору у справі стали питання про правомірність визнання Договору неукладеним та відшкодування шкоди у зв’язку з невиконанням договірних умов.

Попередні судові інстанції зі справи дійшли правильного висновку про те, що Договір не можна вважати укладеним.

Згідно зі статтею 153 ЦК (1540-06) :

“Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди”.

Відповідно до статті 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (2269-12) до істотних умов договору оренди відносяться, зокрема, об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації), орендна плата з урахуванням її індексації.

Проте, судом апеляційної інстанції неправильно припинено провадження зі справи у частині зустрічного позову. У постанові від 13.07.2004 зі справи №10/732 (v10_7700-04) Верховним Судом України викладено правову позицію, згідно з якою якщо предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження за її непідвідомчістю суду.

Обгрунтованим є довід скаржника про невиконання судами зі справи вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції, про необхідність з’ясування фактичних даних щодо вартості ремонту нежилого приміщення. Попередніми судовими інстанціями зі справи було правомірно встановлено, що Договір не містить усіх істотних умов, що вимагаються за законом, а, отже, його не можна вважати укладеним. З огляду на цей висновок у суду апеляційної інстанції не було підстав посилатись на приписи частини 2 статті 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (2269-12) , статей 203-204 та 272 ЦК (1540-06) в обгрунтування відмови у задоволенні первісного позову зі справи, оскільки у сукупності ці норми визначають правові наслідки припинення або розірвання договору оренди. Проте, саме цими приписами судами було обгрунтовано відмову у задоволенні вимоги Університету про відшкодування вартості ремонту нежилого приміщення та моральної (немайнової) шкоди.

Попередніми судовими інстанціями зі справи не досліджено питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення вимоги первісного позову на підставі статей 440 та 440-1 ЦК (1540-06) про позадоговірну відповідальність за заподіяння шкоди, а також на підставі статті 469 ЦК (1540-06) - про повернення безпідставно збереженого майна. У постанові від 14.12.2004 зі справи № 6/11 Верховним Судом України викладено правову позицію, відповідно до якої суд, визначаючи спосіб поновлення порушених прав та законних інтересів особи, має задовольнити позов шляхом, що визначений законом.

Згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. З огляду на викладене судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 111-7 – 111-12 ГПК (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Закарпатського державного університету зі справи № 3-11-16/186 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 22.09.2004 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2005 з цієї справи скасувати.

3. Справу № 3-11-16/186 передати на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.