Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Удовиченка О.С.

суддів: Панової І.Ю.

Яценко О.В.

розглянувши АТ „Рівневтормет”

касаційну скаргу

на постанову Львівського апеляційного господарського суду

від 06.04.2005р.

у справі № 2/Б-183

господарського суду Тернопільської області

за заявою Кременецької МДПІ

до Спілки власників земельних і майнових паїв

„Весна”

Про банкрутство

в судовому засіданні взяли участь представники:

кредитора: АТ Панасик Я.М., Мосійчук А.В. „Рівневтормет”

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 20.11.2002р. за заявою Кременецької МДПІ порушено провадження у справі про банкрутство Спілки власників земельних і майнових паїв „Весна”.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 14.03.2003р. АТ „Рівневтормет” визнано кредитором Спілки власників земельних і майнових паїв „Весна”.

18.11.2004 р. АТ „Рівневтормет” звернулось до господарського суду Тернопільської області з заявою про виключення з ліквідаційної маси Спілки власників земельних і майнових паїв „Весна” майнових активів, а саме: зерносховище, зерносховище-тік, вагу-будинок та вагу 30 тон.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 04.01.2005р. (суддя Колубаєва В.О.) встановлено, що АТ „Рівневтормет” не довів своє право власності на зерносховище, зерносховище-тік, вагу-будинок, вагу 30 тон., а отже арбітражним керуючим правомірно віднесено зазначені майнові активи до ліквідаційної маси.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.2005р. (судді: Михалюк О.В. –головуючий, Новосад.Ф., Мельник Г.І.) апеляційну скаргу АТ „Рівневтормет” залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Тернопільської області від 04.01.2005р. залишено без змін.

АТ „Рівневтормет” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.2005р. скасувати, виключити з ліквідаційної маси Спілки власників земельних і майнових паїв „Весна” майнові активи, а саме: зерносховище, зерносховище-тік, вагу-будинок та вагу 30 тон.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови порушені норми матеріального права, зокрема: ст. 346 Цивільного кодексу України (435-15) та ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) .

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між боржником та АТ „Рівневтормет” укладено договір лізингу за № 67, згідно якого АТ „Рівневтормет” передав в користування боржнику трактор Т-150А-06 вартістю 62850,00 грн. строком на 5 років зі сплатою лізингових платежів. Для забезпечення зобов‘язання по вищезазначеному договору зборами колективного сільськогосподарського підприємства „Весна” АТ „Рівневтормет” було прийнято рішення про передачу на відповідальне зберігання до погашення заборгованості основних засобів, а саме: зерносховище, зерносховище-тік, вагу-будинок, вагу 30 тон.

Згідно акту приймання-передачі основних засобів від 03.04.1999р. КСГП „Весна” на виконання зазначеного рішення передало на відповідальне зберігання вищевказані основні активи.

Відповідно до вимог ст. 413 ЦК УРСР (1540-06) за договором схову одна сторона (охоронець) зобов'язується зберігати майно, передане їй другою стороною, і повернути це майно в цілості.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи ухвалу господарського суду Тернопільської області від 04.01.2005р. без змін, дійшов вірного висновку стосовно того, що посилання АТ „Рівневтормет” на рішення зборів КСГП „Весна” як на підставу права власності на вищезазначені майнові активи є необґрунтованим, оскільки вищезазначеним рішенням було фактично надано згоду на передачу основних активів на відповідальне зберігання.

У даному випадку скаржник не довів ті обставини на які він посилається, зокрема, скаржником не надано суду будь-яких доказів права власності на вищезазначені основні активи.

Крім того, слід зазначити, що АТ “Рівневтормет” внесено до реєстру вимог кредиторів на суму 78342,11 грн., який ухвалою господарського суду Тернопільської області від 14.03.2003р. визнано таким, що відповідає вимогам ст. 15 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) . Таким чином, борг, визнаний зборами уповноважених КСГП “Весна” увійшов в суму, на яку АТ “Рівневтормет” визнаний кредитором боржника.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.2005 р. прийнята з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9–111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу АТ „Рівневтормет” залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.2005 р. по справі № 2/Б-183 залишити без змін.