ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2005 Справа N 7/153-38
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючого, Козир Т.П. , Семчука В.В. за участю
представників сторін: позивача –Кондратюка В. В. дов. від
17.09.2005 року, відповідача –Черноти В. Л.,
розглянувши касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності
–фізичної особи Садового В.І. на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 25.05.2005 року у справі за
позовом Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи
Садового В.І. до приватного підприємства “Ківерцівський
деревообробний комбінат”
про стягнення боргу,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2004 року Суб'єкт підприємницької діяльності –фізична
особа Садовий В.І. звернувся до суду з позовом до приватного
підприємства “Ківерцівський деревообробний комбінат” про
стягнення 30960 гривень: 18000 гривень боргу по оплаті товарно-
матеріальних цінностей і 12960 гривень пені за невиконання
договірних зобов'язань.
Рішенням господарського суду Волинської області від 22.12.2004
року позов задоволено в повному обсязі.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
25.05.2005 року рішення суду скасовано. Розмір пені зменшено до
6480 гривень.
З відповідача на користь СПД Садового В. І. стягнуто 16000
гривень основного боргу, 6480 гривень пені.
В касаційній скарзі Суб'єкт підприємницької діяльності –фізична
особа Садовий В.І. просить скасувати постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 25.05.2005 року, а рішення
господарського суду Волинської області від 22.12.2005 року
залишити без змін.
Вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст.
616 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
і безпідставно зменшив розмір пені.
Заявник стверджує, що у спірних правовідносинах відсутні умови,
за яких суд має право зменшити розмір збитків.
Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 25.10.2004 року між сторонами було
укладено договір поставки, відповідно до якого позивач
зобов'язався поставити відповідачу пиловочник м'яколистяних
порід в кількості 150 куб. м. на загальну суму 18000 гривень.
Відповідач зобов'язався, відповідно до договору, провести оплату
за лісопродукцію не пізніше трьох банківських днів з моменту її
отримання.
Зобов'язання щодо поставки продукції позивачем були виконані у
повному обсязі і у встановлений строк, що підтверджено накладною
№ 14 від 28.10.2004 року.
В свою чергу зобов'язання щодо оплати за поставлену продукцію
відповідач не виконав.
Тому відповідно до умов договору позивачем була нарахована пеня
в розмірі 2% за кожен день прострочення оплати за період з
31.10.по 6.12.2004 року.
Згідно ст. 616 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
суд має право зменшувати
розмір збитків і неустойки, які стягуються із боржника, якщо
кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розмірів
збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів
щодо їх зменшення.
Судами встановлено, що відповідач своєчасно не розрахувався за
одержану продукцію, оскільки вказані у договорі банківські
реквізити позивача виявились невірними.
Суд апеляційної інстанції зменшив суму нарахованої пені до 6480
гривень з тих мотивів, що наведене сприяло несвоєчасній оплаті
продукції.
За таких обставин суд апеляційної інстанції прийшов до
обгрунтованого висновку, що відповідач сприяв збільшенню
збитків, і правильно застосував ст. 616 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції
законна і обгрунтована, а тому зміні не підлягає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної
особи Садового В.І. залишити без задоволення, а постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2005 року
–без змін.
Головуючий О. Шульга
Судді Т. Козир
В. Семчук