ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2005 Справа N 6/52
Вищий господарський суд України у складі: суддя Москаленко
В.С.–головуючий, судді Джунь В.В. і Селіваненко В. П.
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
“Лисичанськнафтооргсинтез”, м. Лисичанськ Луганської області
(далі –ВАТ “Лисичанськнафтооргсинтез”)
на постанову Луганського апеляційного господарського суду від
26.05.2005
зі справи № 6/52
за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в місті Лисичанську, м. Лисичанськ
Луганської області (далі - відділення виконавчої дирекції Фонду)
до ВАТ “Лисичанськнафтооргсинтез”
про відшкодування в порядку регресу 695,50 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача –не з’явилися,
відповідача - Пєскова В.Г. (за довіреністю ВАТ
“Лисичанськнафтооргсинтез”).
За результатами розгляду касаційної скарги ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Луганської області від 25.03.2005
(суддя Зюбанова Н.М.) у задоволенні позову відмовлено. Рішення
суду першої інстанції з посиланням на приписи статей 25, 36, 45,
46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності” ( 1105-14 ) (1105-14)
(далі –Закон ( 1105-14 ) (1105-14)
) мотивовано тим, що чинним
законодавством України про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування не передбачено відшкодування страховику в
порядку регресу витрат за страховими виплатами потерпілому від
нещасного випадку гр-ну Драннікову С.Л., а норми Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(далі –ЦК ( 435-15 ) (435-15)
) про
відшкодування шкоди не застосовуються до відносин суб’єктів
загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
26.05.2005 (колегія суддів у складі: суддя Семендяєва І.В. –
головуючий, судді Якушенко Р.Є., Парамонова Т.Ф.) задоволено
частково апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду,
рішення господарського суду Луганської області від 25.03.2005 з
цієї справи скасовано частково, позовні вимоги задоволено
частково: стягнуто з ВАТ “Лисичанськнафтооргсинтез” 648, 18 грн.
на користь відділення виконавчої дирекції Фонду. Постанову суду
апеляційної інстанції з посиланням на приписи статей 1166, 1172
та 1191 ЦК ( 435-15 ) (435-15)
, статей 2, 6, 13 Закону № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
мотивовано тим, що оскільки потерпілий Дранніков С.Л. є
працівником Рубежанського монтажного управління, то спірні
відносини між відділенням виконавчої дирекції Фонду та ВАТ
“Лисичанськнафтооргсинтез” не відносяться до сфери
загальнообов'язкового державного соціального страхування від
нещасного випадку, а регулюються нормами цивільного
законодавства.
У касаційній скарзі без дати та номера до Вищого господарського
суду України ВАТ “Лисичанськнафтооргсинтез” просить скасувати
постанову Луганського апеляційного господарського суду від
26.05.2005 та залишити рішення господарського суду Луганської
області від 25.03.2005 у цій справі без змін. Скаргу мотивовано
настанням нещасного випадку з потерпілим Дранніковим С.Л. на
виробництві, а отже звернення відділення виконавчої дирекції
Фонду з регресною вимогою на підставі статей 1166 та 1191 ЦК
( 435-15 ) (435-15)
не підлягає судовому захистові.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі –ГПК) належним чином
повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники відділення виконавчої дирекції Фонду в судове
засідання не з’явилися.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної
скарги.
Судовими інстанціями зі справи встановлено, що:
- Рубежанським монтажним управлінням
ВАТ“Південтеплоенергомонтаж” (підрядником) та ВАТ
“Лисичанськнафтооргсинтез (замовником) укладено контракт № 15 18-
142 на виконання робіт на підприємстві замовника;
- згідно з актом форми Н-1 від 17.08.1995 з гр. Дранніковим
С.Л., який є працівником підрядника, стався нещасний випадок на
території замовника під час виконання трудових обов’язків;
- вину ВАТ “Лисичанськнафтооргсинтез” у заподіянні травми гр.
Драннікову С.Л. підтверджено актом форми Н-1 від 17.08.1995;
- відділенням виконавчої дирекції Фонду з 21.01.2003 по
31.08.2003 потерпілому Драннікову С.Л. виплачено 648, 18 грн.
страхових виплат; цю суму заявлено у позові як витрати, що
підлягають відшкодуванню; крім того, заявлено до відшкодування
витрати у сумі 47, 32 грн. поштових послуг.
Причиною спору зі справи стало питання про наявність у
відділення виконавчої дирекції Фонду права зворотної вимоги
(регресу) до роботодавця за витратами зі страхових виплат
потерпілому від нещасного випадку гр-ну Драннікову С.Л.
Судовими інстанціями з достатньою повнотою встановлено
обставини, що входять до предмету доказування з цієї справи, та
цим обставинам судом апеляційної інстанції дано правильну
юридичну оцінку.
Окремим видом загальнообов'язкового державного соціального
страхування, згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 4
Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування є страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності.
Преамбулою Закону передбачено, що він визначає правову основу,
економічний механізм та організаційну структуру
загальнообов'язкового державного соціального страхування
громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі
застрахованих на виробництві.
У статті 6 Закону ( 1105-14 ) (1105-14)
визначено суб’єкти та об’єкти
страхування від нещасного випадку. Цією нормою встановлено:
“Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані
громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи,
страхувальники та страховик.
Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється
страхування (далі - працівник).
Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках -
застраховані особи.
Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків
на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд
соціального страхування від нещасних випадків).
Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя
застрахованого, його здоров'я та працездатність”.
Відповідно до статті 7 Закону ( 1105-14 ) (1105-14)
роботодавцем
відповідно до цього Закону ( 1105-14 ) (1105-14)
вважається власник
підприємства або уповноважений ним орган та фізична особа, яка
використовує найману працю.
Згідно з приписом статті 8 Закону ( 1105-14 ) (1105-14)
обов'язковому
страхуванню від нещасного випадку підлягають, зокрема, особи,
які працюють на умовах трудового договору (контракту).
Відповідно до обставин даної справи заподіювач шкоди ВАТ
“Лисичанськнафтооргсинтез” не є роботодавцем та, відповідно,
страхувальником застрахованої особи гр-на Драннікова С.Л. Тому
правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що
спірні відносини між відділенням виконавчої дирекції Фонду та
ВАТ “Лисичанськнафтооргсинтез” стосовно відшкодування шкоди за
наслідками нещасного випадку з потерпілим гр-ном Дранніковим
С.Л. не відносяться до сфери загальнообов'язкового державного
соціального страхування від нещасного випадку, а регулюються
нормами цивільного законодавства.
Згідно з приписом частини 1 статті 1166 ЦК ( 435-15 ) (435-15)
майнова
шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю
особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а
також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи,
відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК ( 435-15 ) (435-15)
юридична або
фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під
час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
А згідно з частиною 1 статті 1191 ЦК ( 435-15 ) (435-15)
особа, яка
відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної
вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого
відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
З огляду на викладені приписи ЦК ( 435-15 ) (435-15)
судом апеляційної
інстанції правильно надано судовий захист вимогам позивача у цій
справі, оскільки судами встановлено усі обставини, що необхідні
для покладення відповідальності на заподіювача шкоди.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від
26.05.2005 зі справи № 6/52 залишити без змін, а касаційну
скаргу відкритого акціонерного товариства
“Лисичанськнафтооргсинтез” - без задоволення.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В. Селіваненко