ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2005 Справа N 5/107
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю
представників сторін Н. Соболєвої (дов. від 4.01.05) та Д.
Колотовича (дов. від 15.03.05), розглянувши у відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
“Луганськобленерго” в особі відокремленого структурного
підрозділу “Луганські електричні мережі” на рішення від
21.04.2005 року господарського суду Луганської області у справі №
5/107 за позовом відкритого акціонерного товариства
“Луганськобленерго” в особі відокремленого структурного
підрозділу “Луганські електричні мережі” до закритого
акціонерного товариства “Дапко” стягнення 11 860, 65 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 21.04.2005 року господарського суду Луганської
області (суддя К.Бойченко) у позові відмовлено з мотивів
недоведеності.
Позивач просить рішення скасувати з підстав неправильного
застосування господарським судом статей 42, 43, 32, 36, 38
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
направити справу на новий розгляд.
Відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує і в її
задоволенні просить відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
До господарського суду подано позов про стягнення боргу за
постачання активної електроенергії в сумі 6 187, 12 грн., пені -
955, 23 грн. , екологічної складової тарифу - 2 816, 99 грн.,
інфляційних - 1 375, 40 грн. річних - 525, 91 грн. з підстав
невиконання договірних зобов’язань і господарським судом
встановлено, що 25.06.1996 року між Державною акціонерною
енергопостачальної компанії “Луганськобленерго” в особі
Луганських електричних мереж, правонаступником якої є позивач,
та закритим акціонерним товариством “Дапко” було укладено
договір № 282 на користування електричною енергією. Крім того,
правовідносини сторін з постачання електричної енергії
регулювалися також договором від 20.08.1996 року № 850.
Відповідачу за договором № 282 від 25.06.1996 року в березні
2002 року поставлялась електроенергія на суму 9 663,74 грн., що
підтверджується звітами відповідача і платіжним дорученням № 282
від 1.04.2002 року, який виставлений позивачем для оплати. При
цьому відповідач з посиланням на договір № 282 перерахував за
березень 2002 року 15 055 грн., що підтверджується платіжними
дорученнями.
Господарський суд дійшов висновку про те, що вказані платежі
здійснені відповідачем саме на виконання договору від 25.06.1996
року договору № 282, невиконання умов якого, як зазначає
позивач, є підставою позову. Отже, за електроенергію, яку
відповідач спожив у березні 2002 року відповідач розрахувався
згідно з умовами договору від 25.06.1996 року № 282 і борг за
цей період відсутній. За таких обставин господарський суд
правомірно відмовив в позові.
Також господарський суд правомірно відмовив у задоволенні
позовних вимог про стягнення екологічної складової тарифу з
період з.07.по грудень 2001 року в розмірі 2816,99 грн.,
оскільки відповідно до пункту 4 статті 267 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
сплив позовної давності, про застосування
якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у
позові.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, а також
обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути
підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції,
колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її
обставини були встановлені господарським судом на підставі
всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів,
висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна
юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань позивача
надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам
статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, тому судовою колегією до уваги не приймаються.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 21.04.2005 року господарського суду Луганської
області у справі № 5/107 залишити без змін, а касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства “Луганськобленерго” в особі
відокремленого підрозділу “Луганські електричні мережі” без
задоволення.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя І. М. Васищак
Суддя В. М. Палій