ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2005 Справа N 2-23/5727-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищак І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційне подання заступника прокурора м.
Сімферополя
на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від
24.05.2005р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 05.07.2005р.
у справі № 2-23/5727-2005
за позовом прокурора міста Сімферополя в інтересах держави в
особі
Міністерства палива та енергетики України
Державного підприємства “Національна енергетична компанія
“Укренерго” в особі відокремленого підрозділу “Кримська
електроенергетична система”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будкомплект”
про стягнення 1700,0 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився,
від відповідача: не з’явився,
від Генеральної прокуратури України: Громадський С.О. –прокурор
відділу,
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від
24.05.2005р. (суддя Г.М.Іщенко), залишеною без змін постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду від
05.07.2005р. (головуючий, суддя Горошко Н.П. , судді Прокопанич
Г.К., Щепанська О.А.), позов прокурора м. Сімферополя в
інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики
України, Державного підприємства “Національна енергетична
компанія “Укренерго” в особі відокремленого підрозділу “Кримська
електроенергетична система” до Товариства з обмеженою
відповідальністю “Будкомплект” про стягнення 1700,0 грн.
залишено без розгляду на підставі п. 1 ст. 81 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Доповідач: Палій В.М.
Вказані ухвала та постанова мотивована тим, що прокурором
фактично заявлено позов не в інтересах держави, а в інтересах
самостійного суб’єкта господарської діяльності, що суперечить
вимогам ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, положенням
ст. 361 Закону України “Про прокуратуру” ( 1789-12 ) (1789-12)
. У випадку
неправильного визначення прокурором (його заступником) позивача,
тобто органа, уповноваженого здійснювати відповідні функції в
спірних правовідносинах, господарський суд на підставі п. 1 ст.
81 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
позов залишає без розгляду.
Не погоджуючись з вказаними ухвалою та постановою, заступник
прокурора м. Сімферополя вніс до Вищого господарського суду
України касаційне подання, в якому просить суд їх скасувати та
ухвалити рішення про задоволення позовних вимог.
У касаційному поданні заступник прокурора вказує на те, що суди
двох інстанцій дійшли невірного висновку про те, що позов подано
не в інтересах держави.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при ухвалені оскаржуваних судових актів, знаходить
касаційне подання таким, що підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, позовна заява
подається до господарського суду в письмовій формі і
підписується повноважною посадовою особою позивача або його
представником, прокурором чи його заступником, громадянином -
суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Прокурор чи його заступник, звертаючись до господарського суду з
позовом, зокрема, виконує функцію представництва інтересів
держави, що визначено ст. 121 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 361 Закону України “Про прокуратуру”
( 1789-12 ) (1789-12)
. При цьому, випадки такого представництва визначені
законом.
Згідно ст. 361 Закону України “Про прокуратуру” ( 1789-12 ) (1789-12)
,
представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у
здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших
дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках,
передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів
держави є наявність порушень або загрози порушень економічних,
політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних
дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у
відносинах між ними або з державою.
В силу ч. 5 ст. 361 Закону ( 1789-12 ) (1789-12)
, прокурор самостійно
визначає підстави для представництва у судах, форму його
здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії
судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Підставою для порушення справи, за змістом ч. 1 ст. 2 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, є позовні заяви прокурорів та їх
заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах
держави. Частина третя вказаної норми також визначає, що
прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах
держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає
порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх
захисту, а також вказує орган, уповноважений державою
здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Однак, вирішуючи питання про прийняття такої позовної заяви,
господарський суд повинен оцінювати правильність визначення
прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо
здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із
захистом інтересів держави.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від
08.04.99р. № 3рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого
арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України
щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного
процесуального кодексу України (справа про представництво
прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді),
прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови
саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ
і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
В силу пункту 2 резолютивної частини цього рішення під поняттям
“орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у
спірних відносинах”, зазначеним у частині другій статті 2
Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти
орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому
законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у
спірних відносинах, як вказано у зазначеному рішенні, фактично є
позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і
на підставі частини першої статті 21 Арбітражного процесуального
кодексу України є стороною в арбітражному процесі. Цей орган
вчиняє процесуальні дії (відповідні функції) згідно зі статтею
22 Арбітражного процесуального кодексу України.
Звертаючись до суду з даним позовом про стягнення заборгованості
за спожиту енергію, заступник прокурора м. Сімферополя визначив
державне підприємство “Національна енергетична компанія
“Укренерго”, як орган, уповноважений державою здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах. Між тим вказане
підприємство є самостійним господарюючим суб’єктом на
енергоринку України, управління господарською діяльністю
здійснює через свої органи та посадові особи відповідно до ст.
89 ГК України, у порядку, визначеному статтями 41-49 Закону
України “Про господарські товариства” і не є органом державної
влади чи органом місцевого самоврядування.
За таких обставин, суду першої інстанції у прийнятті позовної
заяви заступника прокурора міста Сімферополя слід було відмовити
на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки
позов фактично подано в інтересах самостійної особи, а у
прокурора відсутні повноваження на пред’явлення позову в
інтересах окремого господарюючого суб’єкта.
Утім, суд першої інстанції на зазначені обставини не звернув
уваги і в порушення ч. 1 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
безпідставно порушив провадження за позовом заступника прокурора
м. Сімферополя. Вказане порушення, допущене судом першої
інстанції, не усунуто судом апеляційної інстанції, у зв’язку з
чим оскаржувані ухвала та постанова підлягають скасуванню.
Враховуючи, що у суду касаційної інстанції відсутні повноваження
щодо ухвалення судового акта про відмову у прийнятті позовної
заяви, справа підлягає направленню до суду першої інстанції для
вирішення питання про прийняття позовної заяви з врахування
вимог ст.ст. 61, 62 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11, 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційне подання заступника прокурора м. Сімферополя
задовольнити частково.
2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від
24.05.2005р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 05.07.2005р. у справі № 2-23/5727-2005
скасувати.
3. Справу направити на розгляд до господарського суду Автономної
Республіки Крим зі стадії вирішення питання про прийняття
позовної заяви.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій