ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2005 Справа N 1/62-64
Вищий господарський суд України у складі: суддя Москаленко В.С.
–головуючий, судді Джунь В.В. і Селіваненко В.П.
розглянув касаційну скаргу Волинського обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів, м. Вінниця (далі
–відділення ФСЗІ)
на рішення господарського суду Волинської області від 06.04.2005
та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
31.05.2005
зі справи № 1/62-64
за позовом відділення ФСЗІ
до колективного підприємства “Верес”, м. Ковель Волинської
області (далі –КП “Верес”)
про стягнення штрафних санкцій у сумі 16 110,16 грн. за
нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2003
році.
За результатами розгляду касаційної скарги ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Волинської області від 06.04.2005
(суддя Гончар М.М.), залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 31.05.2005 (колегія суддів
у складі: суддя Скрутовський П. Д. - головуючий, судді Онишкевич
В.В., Давид Л.Л.), у позові відмовлено. Зазначені рішення
судових інстанцій з посиланням на приписи статей 18 –20 Закону
України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”
( 875-12 ) (875-12)
(далі –Закон ( 875-12 ) (875-12)
), пунктів 3 та 5 Положення
про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування
інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 03.05.1995 № 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
(далі –Положення про робоче
місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів
( 314-95-п ) (314-95-п)
), мотивовано працевлаштуванням КП “Верес” у 2003
році 6 інвалідів, а отже відповідачем виконано встановлений
норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування
інвалідів, незважаючи на те, що інваліди працювали на його
підприємстві неповний звітний період.
У касаційній скарзі від 29.06.2005 до Вищого господарського суду
України відділення ФСЗІ просить скасувати рішення господарського
суду Волинської області від 06.04.2005 і постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 31.05.2005 та прийняти нове
рішення, яким задовольнити позов. Скаргу з посиланням на приписи
пунктів 3.3.1 - 3.3.3 Інструкції із статистики чисельності
працівників, зайнятих у народному господарстві, затвердженої
наказом Міністерства статистики України від 07.07.1995 № 171
( z0287-95 ) (z0287-95)
, мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції
неправильно обчислено кількість працюючих інвалідів на КП
“Верес” у звітному періоді, оскільки фактично у цей період на
підприємстві відповідача працювало лише 2 інваліда.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі –ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним
чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники відділення ФСЗІ, КП “Верес” в судове засідання не
з’явилися.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними
норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський
суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового
задоволення касаційної скарги.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- згідно із звітом КП “Верес” за формою державної статистичної
звітності № 10-ПІ поштова - річна "Звіт про зайнятість
інвалідів" на підприємстві відповідача у 2003 році
середньооблікова чисельність штатних працівників становила 138
осіб, норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування
інвалідів –6 осіб (138 чол. х 4 %); фонд оплати праці штатних
працівників –555, 8 тис. грн.; кількість працевлаштованих
інвалідів на підприємстві відповідача у звітному періоді - 6
осіб;
- за розрахунком відділення ФСЗІ, відповідач має сплатити 16
110, 16 грн. штрафних санкцій за 4 непрацевлаштованих інвалідів
у звітному періоді відповідно до встановленого нормативу робочих
місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про
правомірність стягнення з КП “Верес” штрафних санкцій,
передбачених статтею 20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
.
Відповідно до вимог чинного законодавства встановлено певні
вимоги до створення робочих місць інвалідів на підприємствах,
порядку працевлаштування інвалідів на підприємствах, а також
визначено порядок їх обчислення.
Обгрунтованими є доводи скаржника про порушення судовими
інстанціями зі справи норм матеріального права в обчисленні
кількості працевлаштованих інвалідів на КП “Верес” у звітному
періоді.
Попередні судові інстанції дійшли помилкового висновку про зміст
статті 19 Закону ( 875-12 ) (875-12)
та пунктів 3 та 5 Положення про
робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів
( 314-95-п ) (314-95-п)
. Приписи цих норм не містять методики обчислення
чисельності інвалідів, які працювали на підприємстві не на
протязі усього звітного періоду.
У Звіті про зайнятість інвалідів за формою державної
статистичної звітності № 10-ПІ поштова - річна, затвердженому
наказом Держкомстату України від 10.01.2002 № 49
( v0049202-02 ) (v0049202-02)
, що був чинним на час спірних правовідносин
сторін зі справи, передбачено, що чисельність штатних
працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних
комісій встановлена інвалідність, визначається в особах за
правилами пунктів 3.3.1 - 3.3.3 Інструкції із статистики
чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві,
затвердженої наказом Міністерства статистики України від
07.07.1995 № 171 ( z0287-95 ) (z0287-95)
. Згідно з підпунктом 3.3.3 розділу
ІІІ цієї Інструкції середньооблікова чисельність працівників за
період з початку року (в тому числі за квартал, півріччя, 9
місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування
середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи
підприємства, що минули за період з початку року до звітного
місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за
період з початку року, тобто відповідно на 2, 3, 4...12.
З огляду на викладені положення Інструкції ( z0287-95 ) (z0287-95)
касаційна інстанція не вважає коректною обчислену попередніми
судовими інстанціями кількість працюючих інвалідів на
підприємстві відповідача у звітному періоді.
Касаційна інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Тому рішення судових інстанцій зі справи підлягають скасуванню,
а ця справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції. За новим розглядом справи суд має з’ясувати фактичні
дані про кількість працевлаштованих інвалідів на КП “Верес” у
2003 році.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-7 - 111-12
ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів зі справи № 1/62-64 задовольнити
частково.
2. Рішення господарського суду Волинської області від 06.04.2005
і постанову Львівського апеляційного господарського суду від
31.05.2005 з цієї справи скасувати.
3. Справу № 1/62-64 передати на новий розгляд до господарського
суду Волинської області.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В. Селіваненко