ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.09.2005 Справа N 291/17-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В.
Михайлюка М.В.
розглянув товариства з обмеженою відповідальністю
касаційну “Бучанський завод склотари”
скаргу
на постанову від 21.04.2005
Київського міжобласного апеляційного
господарського суду
у справі № 291/17-04 господарського суду Київської області
за позовом комунального підприємства “Ірпіньводоканал”
до товариства з обмеженою відповідальністю
“Бучанський завод склотари”
Про стягнення 68712,20 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Пронько С.П. дов. № 1575 від 17.12.2004
Пономаренко Н.О. дов. № 440 від 19.04.2005
від відповідача Жлобін В.М. дов. № 90 від 24.01.05
Небога В.В. дов. від 22.07.2005
В С Т А Н О В И В:
В липні 2005 року Ірпінське виробниче управління водопровідно-
каналізаційного господарства пред’явило в суді позов до
товариства з обмеженою відповідальністю “Бучанський завод
склотари” про стягнення боргу за надані послуги з водопостачання
і водовідведення в сумі 65383,07 грн. та пеню в сумі 3329,13
грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначало, що відповідно до
укладеного між сторонами 01.11.2002 року договору № 81 з.12.2002
року по червень 2004 року надало відповідачу послуги з
водопостачання та водовідведення на суму 160 752,80 грн., з яких
95 369,73 грн. погашено відповідачем в т.ч. заліком 73 208,39
грн. У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на
себе зобов’язань щодо своєчасного внесення платежів за надані
послуги станом на липень 2004 року утворилася заборгованість в
сумі 65 383,04 грн.
В жовтні 2004 року позивач збільшив свої вимоги і просив
стягнути основний борг за період з 01.12.2002 по 01.10.04 в сумі
109 862,65 грн. та пені 3751,62 грн. При розрахунку нової суми
позову позивачем було враховано сплата відповідачем 7000 грн. за
липень, серпень, вересень 2004 року.
В січні 2005 року позивач збільшив суму позовних вимог в частині
стягнення основного боргу до 190 490,55 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 07.02.2005
(суддя Суховий В.Г.) змінено назву позивача з “Ірпінське
виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”
на “Комунальне підприємство “Ірпіньводоканал”.
Позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ “Бучанський завод склотари” 190 490,55 грн.
основного боргу та судові витрати.
В частині позову про стягнення 3751,62 грн. пені відмовлено.
Задовольняючи позов в частині стягнення основного боргу
господарський суд виходив з його обґрунтованості та
документального підтвердження.
Відмовляючи в позові в частині стягнення пені господарський суд
виходив з його необґрунтованості.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 21.04.2005 року (судді: Сергейчук О.А. –головуючий,
Андрейцева Г.М., Зеленіна Н.І.) рішення залишено без змін з тих
же підстав.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю
“Бучанський завод склотари” просить скасувати постанову
апеляційного господарського суду та рішення господарського суду
і передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення
норм процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи 01.11.2002 року між Ірпінським
виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства
(правонаступником якого є комунальне підприємство
“Ірпіньводоканал”) та товариством з обмеженою відповідальністю
“Бучанський завод склотари” укладено договір № 81 про подачу
води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до
системи комунальної каналізації, відповідно до умов якого
позивач прийняв на себе зобов’язання по забезпеченню товариства
питною водою та прийманню від нього каналізаційних стоків в
об’ємах, зазначених в договорі.
Відповідно до п. 8 цього договору відповідач зобов’язувався
оплачувати надані послуги регулярно один раз на місяць до 5
числа місяця наступного за звітним. Форма і порядок розрахунків
була визначена сторонами у вигляді платіжних доручень на
розрахунковий рахунок Водоканалу.
Пунктом 9 договору передбачено, що розрахунки за використану
воду та прийняті стоки здійснюються відповідно до розділу 12
Правил користування системами комунального водопостачання та
водовідведення в містах, селищах України та чинним
законодавством України за затвердженими тарифами без будь-яких
додаткових узгоджень з відповідачем розмірів цих тарифів та
термінів їх введення.
Господарськими судами встановлено, що на виконання вказаного
договору комунальне підприємство “Ірпіньводоканал” в період
з.12.2002 року по жовтень 2004 року надало відповідачеві послуги
з водопостачання та водовідведення до 01.07.2003 року за
тарифами затвердженими рішенням сесії Ірпінської міської ради
від 27.04.2000 № 191-17-ХХІІІ, а з 01.07.2003 за тарифами
затвердженими рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської
ради від 10.06.2003 року № 140 на загальну суму 293 383,67 грн.
ВАТ “Бучанський завод склотари” розрахувалось частково в сумі
102 893,12 грн. Отже неоплаченими лишились 190 490,55 грн.
Факт заборгованості відповідача підтверджується щомісячними
довідками відповідача про обсяги готової продукції за якими
обраховувався обсяг водопостачання та водовідведення, виходячи з
щомісячних обсягів продукції, актом звірки розрахунків від
17.05.2004 за період з 01.10.2003 року по 01.05.2004 року,
актами обліку водопостачання за лічильниками води, складеними
відповідачем.
Враховуючи наведене, судові інстанції обґрунтовано виходили з
того, що ВАТ “Бучанський завод склотари” в порушення умов
договору та ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
і ст. 193 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
(відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних
положень ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ГК України ( 436-15 ) (436-15)
), не
виконало свої зобов’язання належним чином, оскільки
розрахувалось лише за частину отриманих послуг в сумі 102 893,12
грн., внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 190 490,55
грн. за період з.12.2002 року по жовтень 2004 року, включно, за
надані послуги.
Отже, господарські суди дійшли правильного висновку про
наявність боргу відповідача перед позивачем і підставно
застосували норми матеріального права, стягуючи борг за
користування послугами з водопостачання та водовідведення.
Судові інстанції правомірно відмовили в позові в частині
стягнення пені у зв’язку з необґрунтованістю, оскільки
розрахунок пені зроблено без врахування здійснених відповідачем
періодичних оплат наданих послуг і з розрахунку неможливо
встановити яку суму заборгованості, та за якій період позивачем
нараховано пеню.
Предметом договору № 81 від 01.11.2002 є подача води з
комунального водопроводу та приймання стічних вод до системи
комунальної каналізації.
Судовими інстанціями встановлено, а відповідачем не спростовано,
що позивачем надано послуги з водопостачання та водовідведення,
а останнім оплата їх не здійснена.
Посилання товариства з обмеженою відповідальністю “Бучанський
завод склотари” на рішення господарського суду Київської області
від 04.11.2004 по справі 186/18-04 обґрунтовано не прийнято
судовими інстанціями до уваги, бо відповідачем не доведено, яким
чином повернення артезіанської свердловини № 4 впливає на
заборгованість з оплати послуг водопостачання і водовідведення.
Предметом цієї справи було витребування майна з чужого
незаконного володіння, оскільки, останнє не пов’язане зі справою
щодо неналежного виконання товариством своїх зобов’язань за
договором № 81 від 01.11.2002.
Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції
передбачені ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий
господарський суд України погоджується з висновком попередніх
судових інстанцій щодо обґрунтованості вимог комунального
підприємства “Ірпіньводоканал”.
При цьому, господарськими судами правомірно не прийнято до уваги
рішення господарського суду Київської області по справі № 186/18-
04,
Матеріали справи свідчать про те, що господарські суди в порядку
ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об’єктивно
дослідили матеріали справи в їх сукупності і підставно
застосували норми процесуального та матеріального права.
Отже, доводи скаржника викладені в касаційній скарзі не
заслуговують на увагу і спростовуються викладеним.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
“Бучанський завод склотари” залишити без задоволення, а
постанову від 21.04.05 Київського міжобласного апеляційного
господарського суду та рішення від 07.02.05 господарського суду
Київської області у справі № 291/17-04 без змін.
Головуючий Н.Кочерова
Судді: В.Рибак
М.Михайлюк