35/328 Про укладання договору в редакції постачальника - Текст документа

У липні 2004 року відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” звернулося до дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціального побутового призначення “Екос” холдингової компанії “Київміськбуд” в особі житлового управління “Південне” з позовом про укладення договору № 03958/2-09 від 15.03.2004 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі в редакції постачальника.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.10.2004 у справі № 35/328 позов задоволено. Визнано договір № 03958/2-09 від 15.03.2004 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі між ВАТ “Акціонерна компанія “Київводоканал” та Дочірнім підприємством по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціального побутового призначення “Екос” АТ ХК “Київміськбуд” в особі Житлового управління “Південне” укладеним в редакції постачальника.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2005 вищезазначене рішення суду скасовано та прийнято нове рішення, яким визнано договір № 03958/2-09 від 15.03.2004 укладеним в редакції постачальника з відповідними змінами.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 16.03.2005 та залишити без змін рішення суду першої інстанції від 19.10.2004. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови порушив вимоги матеріального права, зокрема, ст.ст. 630, 714 ЦК України (435-15) , ст. 231 ГК України (436-15) , ст.ст. 19, 22 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” (2918-14) , ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” (1875-15) , ст. 23 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність” (113/98-ВР) , ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” (543/96-ВР) , п.п. 1.3, 1.5, 1.13-1.19, 4.18, 12.3а, 12.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 № 65 (z0165-94) , пп. 3 п. 2.4 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37 (z0403-02) .

Відзиву на касаційну скаргу відповідач до Вищого господарського суду України не надіслав.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування Київським апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 25.06.2004 відповідачем на адресу позивача було направлено протокол розбіжностей до договору № 03958/2-09 від 15.03.2004 на поставку питної води приймання стічних вод через приєднані мережі, згідно якого відповідач запропонував внести зміни до договору, а саме виключити з договору пункт 4.2, яким встановлено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та пункт 4.5, яким встановлено, що за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити, а пункт 4.6 договору викласти в такій редакції: “Постачальник несе відповідальність за неотримання абонентом послуг в кількості та якості, визначених даним договором, а також зобов'язаний відшкодувати абоненту всі витрати, понесені ним у разі пред'явлення до абонента обгрунтованих претензій з боку мешканців - кінцевих споживачів. Постачальник не несе відповідальності перед субабонентами, під'єднаними до мережі абонента, за постачання води в якості та кількості, передбаченій даним договором у разі, якщо він доведе в даному випадку відсутність своєї вини”.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та визнаючи договір № 03958/2-09 від 15.03.2004 укладеним в редакції постачальника з відповідними змінами, апеляційний суд виходив з того, що п. 4.2 договору слід змінити в частині розміру пені, оскільки Законом України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” (554-15) , передбачена пеня за невиконання умов договору про реструктуризацію заборгованості по комунальним платежам в розмірі 0,01%, а не у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, як зазначено в оспорюваному договорі, а також слід змінити зазначений пункт договору в частині строків нарахування пені, а саме замість одного року на 6 місяців. Крім того, виключаючи з договору п. 4.5, який передбачено нарахування штрафу, апеляційний суд виходив з того, що це питання передбачено чинним законодавством України і не потребує додаткового посилання на його умови в договорі. При цьому, апеляційним судом було внесено відповідні зміни до оспорюваного договору, які взагалі не заявлялися, як предмет розгляду в суді першої інстанції.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Порядок укладення договорів, що породжують майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання, з 01.01.2004 регулюються Господарським кодексом України (436-15) .

Відповідно до ч. 5 ст. 181 Господарського кодексу України (436-15) , сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його. В цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Порядок користування водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації запроваджено Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 65 від 01.07.1994 (z0165-94) , якими визначаються взаємовідносини між об'єднаннями, виробничими управліннями водопровідно-каналізаційного господарства або іншими експлуатаційними організаціями, комбінатами комунальних підприємств та абонентами міських, районних селищних водопроводів і каналізацій на території України.

Зазначеними правилами, а також Законом України “Про питну воду та питне водопостачання” (2918-14) , передбачено договірне формування відносин між водоканалом та абонентом.

Відповідно до Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (z0165-94) , у разі прострочення оплати за кожний день прострочення на суму рахунку нараховується пеня встановленого розміру.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції правомірно п. 4.2 договору, яким встановлено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу; нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, викладено в редакції позивача.

Відповідно до ст. 184 Господарського кодексу України (436-15) укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватись з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу (436-15) , не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документу, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього ж Кодексу (436-15) та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Додатком № 4 до Правил затверджено зразковий договір на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про задоволення вимоги позивача в частині того, що п. 4.5 договору необхідно викласти в його редакції, оскільки штраф за необгрунтовану відмову оплатити направлений рахунок передбачений у зразковому договорі на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації. Крім того, викладаючи п. 4.6 договору в редакції постачальника, згідно якої останній не несе відповідальності за неотримання абонентом послуг в кількості та якості, визначених даним договором, а також зобов'язаний відшкодувати абоненту всі витрати, понесені ним у разі пред'явлення до абонента обґрунтованих претензій з боку мешканців - кінцевих споживачів; постачальник не несе відповідальності перед субабонентами, під'єднаними до мережі абонента, за постачання води в якості та кількості, передбаченій даним договором у разі, якщо він доведе в даному випадку відсутність своєї вини, господарський суд м. Києва обгрунтовано виходив з того, що оскільки відповідно до вимог Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України (z0165-94) , внутрішньобудинкові водопровідні мережі знаходяться на балансі абонента, то водоканал експлуатує мережі холодного водопостачання лише до зовнішнього зрізу будівель і тому не може нести відповідальність за якість води, відсутність витоку тощо у внутрішніх мережах абонента, до яких приєднані субабоненти.

Відповідно до ст. 101 ГПК України (1798-12) , у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.