ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.09.2005 Справа N 33/62-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В.
Михайлюка М.В.
розглянув Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз
касаційну України”
скаргу
на постанову від 24.05.2005
Харківського апеляційного господарського
суду
у справі № 33/62-04
господарського суду Харківської
області
за позовом Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз
України”
до відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації “Харківміськгаз”
про стягнення 25 035 079,84 грн.
та по
зустрічному визнання договору та додаткових угод до нього
позову про недійсними
за участю представників сторін:
від позивача Насвіщук С.В. дов. № 165/102 від 10.06.2005
від відповідача Кундіус Є.В. дов. № 06/326 від 04.02.2005
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2004 року Дочірня компанія “Газ України” Національної
акціонерної компанії “Нафтогаз України”, як правонаступник
реорганізованої ДК Торговий дім “Газ України” НАК “Нафтогаз
України”, пред’явила в суді позов до відкритого акціонерного
товариства “Харківміськгаз” про стягнення 25 035 079,84 грн., з
яких 17 847 626,15 грн. основний борг за поставлений природний
газ, 2 488 493,35 грн. пеня, 1 249 333,83 грн. штраф, 2 160
283,01 грн. інфляційні, 1 289 343,50 грн. три відсотки річних.
В обгрунтування позовних вимог зазначала, що на підставі
укладеного 21.02.2001 року між сторонами договору № 10/1-435 на
постачання природного газу поставило відповідачу протягом
листопада-грудня 2000 року та січня-серпня 2001 року природний
газ в об’ємі 54 502,643 тис.куб.м. на загальну суму 18 067
625,15 грн., за якій останній розрахувався частково в сумі 220
000,00 грн. У зв’язку з несвоєчасною оплатою у відповідача
виникла заборгованість та нараховані позивачем штрафні санкції.
В березні 2004 року відкрите акціонерне товариство по
газопостачанню та газифікації “Харківміськгаз” пред’явило в суді
зустрічний позов до ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, як
правонаступника реорганізованої ДК “Торговий дім “Газ України”
НАК “Нафтогаз України”, про визнання договору на постачання
природного газу № 10/1-435-66/1 від 21.02.2001 з усіма
додатковими угодами неукладеним.
При цьому просило провадження у справі в частині стягнення
заборгованості та штрафних санкцій за отриманий природний газ по
оскаржуваному договору припинити.
В обгрунтування зустрічного позову зазначало, що між сторонами
не було досягнуто згоди по всім істотних умовах, що відповідно
до ст. 245 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
є необхідними для договору
поставки, а саме:
оскаржуваний договір з усіма додатками до нього підписані
неналежною особою, тобто не Г.Г. Крамаренко, який на момент
підписання договору займав посаду ген.директора;
між сторонами не досягнуто згоди щодо продовження строку дії
договору в частині поставки газу після 2000 року;
посадові особи сторін, що підписали оспорюваний договір фактично
намагались надати договору зворотної сили, тобто поширити дію
договору на події, що відбулися в минулому, оскільки договір
було підписано 21.02.2001 року, а перша поставка природного газу
відбулася в листопаді 2000 року.
В червні ВАТ по газопостачанню та газифікації “Харківміськгаз”
уточнило позовні вимоги і просило визнати оскаржуваний договір з
усіма додатковими угодами недійсним.
Уточнюючи зустрічні позовні вимоги в серпні 2004 року товариство
зазначало, що оскаржуваний договір з боку голови правління ВАТ
“Харківміськгаз” укладено з перевищенням своїх службових
повноважень в порушення вимог Закону України “Про господарські
товариства”, положення про Спостережну раду ВАТ “Харківмісьгаз”,
затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ Харківміськгаз”.
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.03.2005
(суддя Савченко А.А.) зустрічний позов задоволено.
Визнано договір № 10/1-435, укладений між ДК “Торговий дім “Газ
України” та ВАТ “Харківмісьгаз” 21.02.2001 року недійсним.
В задоволені первісного позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
24.05.2005 року (судді: Олійник В.Ф. –головуючий, Гончар Т.В.,
Істоміна О.А.) рішення залишено без змін.
Задовольняючи зустрічний позов та залишаючи рішення без змін
господарські суди виходили з того, що договір підписаний з
порушенням ч. 1 ст. 29 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
є підставою для
визнання його недійсним згідно з ч. 1 ст. 48 цього
Кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відмовляючи в задоволені первісного позову та залишаючи рішення
без змін господарські суди виходили з його необґрунтованості.
В касаційній скарзі Дочірньої компанії “Газ України” НАК
“Нафтогаз України” просить скасувати постанову апеляційного
господарського суду та рішення господарського суду в частині
відмови в задоволені позовних вимог ДК “Газ України”,
посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального
права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як було встановлено судами, 21.02.2001р. між Дочірньою компанією
Торговий дім "Газ України" НАК "Нафтогаз України",
правонаступником якої є Дочірня компанія "Газ України" НАК
"Нафтогаз України", та відповідачем було укладено договір № 10/1-
435 на постачання природного газу.
Відповідно до ст.ст. 76 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та 261 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
перебіг строку позовної давності починається з дня
виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли
особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого
права.
Статтею 71 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та ст. 257 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачений загальний строк для захисту права за позовом особи,
право якої порушено, який становить три роки.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач дізнався про
порушення свого права 21.02.2001 в день підписання оскаржуваного
договору, а зустрічний позов подав 29.04.2004 року, отже ВАТ
“Харківміськгаз” подало зустрічний позов пропустивши строк
позовної давності.
Відповідно до ст. 267 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
сплив строку
позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови
в позові.
Враховуючи наведене, посилання суду на те, що до позовів про
визнання недійсними угод строк позовної давності не
застосовується, суперечить вимогам чинного законодавства.
Задовольняючи зустрічний позов і визнаючи оскаржуваний договір №
10/1-435 на постачання природного газу недійсним, господарські
суди зазначали, що генеральний директор ВАТ “Харківмісьгаз”,
підписуючи останній перевищив свої службові повноваження.
Проте, цей висновок зроблено в порушення норм процесуального
права щодо повноти встановлення обставин справи.
Відповідно до ст. 63 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
угода, укладена від
імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди
або з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє
цивільні права і обов’язки для особи, яку представляють лише у
разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення
угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту
її укладення.
В порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарські суди не
звернули уваги на схвалення угоди з боку відповідача, що
підтверджується актами прийому-передачі, підписаними обома
сторонами, які свідчать про прийняття ВАТ “Харківміськгаз”
поставленого за договором газу.
Крім того, судовими інстанціями при розгляді справи не вжито
заходів щодо перевірки існування заборгованості ВАТ
“Харківміськгаз” перед постачальником та її розмір, і не
перевірено чи здійснювалася оплата за поставлений за договором №
10/1-435-66/1 природний газ і чи підтверджується остання
розрахунковими документами.
Відмовляючи Дочірній компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз
України” в задоволені первісного позову про стягнення з
відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та
газифікації “Харківміськгаз” заборгованості за поставлений
природний газ, згідно договору № 10/1-435-66/1, господарські
суди виходили з його необґрунтованості.
Проте, Вищий господарський суд з таким висновком судових
інстанцій погодитися не може, оскільки постановлені
господарськими судами рішення не відповідають вимогам постанови
Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.76 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
щодо його обґрунтованості і законності.
Позивачем виконані зобов'язання за даним договором повністю, а
відповідач розрахувався за газ частково в сумі 220 000 грн. В
зв'язку з наведеним Дочірня компанія звернулась до суду з
позовом про стягнення з ВАТ "Харківміськгаз" заборгованості за
поставлений за договором газ.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
, інших актів
цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -
відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що
звичайно ставляться.
Постановою НКРЕ від 12.07.2000 № 759 “Про затвердження алгоритму
розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки
газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії
“Нафтогаз України” за поставлений природний газ" ( v0759227-00 ) (v0759227-00)
на виконання постанови Кабінету Міністрів України і
Національного банку України від 27.05.2000 року N 840 “Про
внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України і
Національного банку України від 13.11.1998 року N 1785”
( 840-2000-п ) (840-2000-п)
було розроблено алгоритм, однак він визначає
послідовність дій підприємств та банків, що їх обслуговують, при
надходженні коштів на розподільні рахунки підприємств за
поставлений природний газ.
Цей алгоритм не впливає на домовленість сторін за договором щодо
строків оплати вартості поставленого газу, не припиняє
зобов'язання боржника по оплаті боргу кредитору, в тому числі
шляхом реалізації свого права на стягнення боргу з споживачів
природного газу.
Вимоги позивача не стосуються коштів, що надходили на
розподільчий рахунок від споживачів природного газу і не є
власністю ВАТ "Харківміськгаз", якими відповідач не має права
розпоряджатися.
Порушення вимог матеріального права, допущені судами при
розгляді справи, є підставою для скасування винесених судових
рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і
вирішити спір у відповідності з вимогами закону і обставинами
справи.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз
України” задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
24.05.2005 та рішення від 04.03.2005 господарського суду
Харківської області у справі № 33/62-04 скасувати, справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Н.Кочерова
Судді В.Рибак
М.Михайлюк