ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.09.2005 Справа N 33/55
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, Дерепи В.І.,
судді
суддів Дунаєвської Н.Г., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
приватного підприємства “Суперіор”
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 01.06.2005 року
у справі № 33/55
за позовом приватного підприємства “Суперіор”
до товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпро-
Продукт”
Про стягнення 1 558,57 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився
відповідача: не з’явився
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
5.04.2005 року (суддя Т.Разіна) позов задоволено, стягнуто з
відповідача 1 558,57 грн. заборгованості з оплати поставленого
товару.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 1.06.2005 року (І.Науменко, О.Голяшкін, Л.Білецька) рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 5.04.2005 року
скасоване, в позові відмовлено через необґрунтованість.
В касаційній скарзі приватне підприємство “Суперіор”, не
погоджуючись з прийнятим по справі судовим актом апеляційної
інстанції, просить його скасувати, посилаючись на неправильне
застосування судом норм матеріального та процесуального права, а
рішення господарського суду Дніпропетровської області від
5.04.2005 року залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без
задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 1.06.2005 року –без змін.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги,
перевіривши правильність застосування господарським судом
Дніпропетровської області та Дніпропетровським апеляційним
господарським судом норм матеріального і процесуального права у
вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в
касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, між приватним
підприємством “Гревіті” та товариством з обмеженою
відповідальністю “Дніпро-Продукт” був укладений договір від
23.12.2003 року за № 0000116, відповідно до умов якого сторони
домовились про встановлення прямих довготермінових господарських
відносин на поставку товарів.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
, інших актів
цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -
відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що
звичайно ставляться.
За накладною від 22.12.2003 року № ГР 0000049 ПП “Гревіті”
передало ТОВ “Дніпро-Продукт” товар на загальну суму 3 310,27
грн.
В подальшому ПП “Гревіті” на підставі договору відступлення
права вимоги від 27.08.2004 року № 5 передало ПП “Суперіор”
право вимоги по договору купівлі-продажу від 23.12.2003 року за
9 0000116.
Як встановлено судами, відповідач за отриманий товар
розрахувався частково, сплативши 1 751,70 грн., і на момент
звернення до суду з позовом за отриманий товар на суму 1 558,57
грн. з позивачем не розрахувався.
Погоджуючись з висновками судових інстанцій про відсутність в
матеріалах справи беззаперечних доказів про отримання
відповідачем товару саме на підставі договору від 23.12.2003
року за № 0000116, колегія суддів вважає, що спірні
правовідносини виникли шляхом прийняття замовлення до виконання
на підставі статті 181 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
і факт часткової оплати за поставлений товар свідчить
про укладення між сторонами договору.
За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
боржник не звільняється від відповідальності за
неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке
припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи, що строк оплати за поставлений товар сторонами не
був встановлений, позивач звернувся з вимогою про його оплату
04.01.2005 року, і відповідач за правилами статті 530 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
повинен був розрахуватися в
семиденний термін з дня пред’явлення такої вимоги.
Таким чином, місцевий господарський суд правомірно дійшов
висновку про необхідність стягнення з відповідача 1 558,57 грн.
заборгованості за не оплату поставленого товару, тому колегія
суддів вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 1.06.2005 року, якою суд відмовив в
задоволенні позову, винесена з порушенням норм матеріального
права та підлягає скасуванню, а рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 5.04.2005 року залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9
–111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу приватного підприємства “Суперіор”
задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 1.06.2005 року у справі № 33/55 скасувати, залишивши без
змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від
5.04.2005 року.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпро-
Продукт” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Тверська, 7, кв. 114,
інд. код 32780963, п/р 26003050500538 в Кіровському відділенні
КБ “Приватбанк”, МФО 305299) на користь приватного підприємства
“Суперіор” (18005, м. Черкаси, бул. Шевченка, 389, інд. код
32180272, р/р 2600501309 в ЧФ АБ “Укргазбанк”, МФО 354842) 51
(п’ятдесят одну) грн. в рахунок відшкодування витрат зі сплати
державного мита.
Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати
наказ.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Суддя Н.Дунаєвська
Суддя Л.Стратієнко