ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.09.2005 Справа N 23/21
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Є. Борденюк - головуючого,
Т. Козир,
Н. Мележик,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Комерційного
банку (ЗАТ КБ) “Надра” в особі філії в місті
Горлівці
на постанову від 24.05.2005 року
Донецького апеляційного господарського суду
у справі № 23/21
за позовом ВАТ КБ “Надра” в особі філії в місті Горлівці
до Відділу Державної виконавчої служби
Красноармійського районного управління юстиції
м. Красноармійськ Донецької обл.
Про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн. Та
відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 240 000,00 грн.
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача Захарченко Л.Б. (дов. від 17.01.2005 року)
Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представника
позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальної та
моральної шкоди обґрунтовуються бездіяльністю державного
виконавця з примусового виконання на користь позивача
нотаріального напису від 24.03.2003 про звернення стягнення на
заставлення ТОВ “Агрофірма “Преображение” майна, та
бездіяльністю державного виконавця з примусового виконання на
користь позивача рішення (наказу) господарського суду Донецької
області № 1/23 від 11.03.2004 про стягнення з ТОВ “Агрофірма
“Преображение” 240 362,51 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 28.03.2005
(суддя М.Забарющий) у позові відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
24.05.2005 (колегія суддів: О.Скакун, Ю.Гуреєв, С.Мирошниченко)
рішення у справі залишене без зміни.
Рішення та постанова суду мотивовані тим, що відповідач
08.04.2003 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження
щодо примусового виконання виконавчого напису від 24.03.2003 про
примусове стягнення коштів від реалізації заставленого майна
Агрофірми. У той же день була винесена постанова про арешт майна
боржника та оголошення заборони на його відчуження.
На підставі наказу господарського суду Донецької області від
22.03.2004 у справі № 1/23 відповідач виніс постанову про
відкриття виконавчого провадження від 12.05.2004. 27.05.2004
відповідач виніс постанову про арешт коштів боржника у сумі 112
300 грн., а 15.09.2004 ним складений акт описи й арешту майна
Агрофірми.
Зважаючи на те, що відповідач не надав до суду документів, які
підтверджують можливість або неможливість виконання рішень за
обома виконавчими провадженнями, суд дійшов висновку, що
відповідач припустився бездіяльності під час виконання
виконавчих проваджень на користь позивача, однак позивач не
зазнав реальних збитків, а можливість отримати доходи ще не
втрачено (ч. 2 ст. 22 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
), що є підставою для
відмови у задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди.
Докази про нанесення позивачу моральної шкоди, елементи якої
визначені ст. 23 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, судом не встановлені.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на
неправильне застосування судами при ухваленні оскаржуваних
рішень норм права.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає,
виходячи з такого.
Відповідно до положень ст. 1212 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
скарги на дії чи бездіяльність
органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень,
ухвал, постанов господарських судів розглядаються господарським
судом.
Мотивами заявлення позову про стягнення з органу Державної
виконавчої служби матеріальної та моральної шкоди є
бездіяльність цього органу з виконання виконавчого напису
нотаріуса та рішення господарського суду. Бездіяльність органу
Державної виконавчої служби у судовому порядку, як оскарження
дій, не встановлена, а тому є обставиною, яку суд оцінює при
вирішенні спору, що є предметом провадження. Зважаючи на те, що
до компетенції господарського суду віднесений спір про
оскарження дій або бездіяльність органу Державної виконавчої
служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських
судів, оцінка господарським судом дій або бездіяльності органу
Державної виконавчої служби щодо виконання виконавчого напису
нотаріуса, є неможливим. Зазначена обставина є такою, що не
доводить бездіяльність відповідача, наслідком якої стало
нанесення позивачу шкоди.
Висновок господарських судів при ухваленні оскаржуваних рішень
про те, що факт нанесення позивачу шкоди діяльністю відповідача
з виконання судового рішення, не встановлений, відповідає
правилам оцінки доказів, переоцінка яких не входить до меж
перегляду справи в касаційний інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ КБ “Надра” в особі філії у м. Горлівці
залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
24.05.2005 у справі № 23/21 залишити без зміни.
Головуючий, суддя М.Борденюк
Судді: Т.Козир
Н. Мележик