ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.09.2005 Справа N 14/76Д
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів Дунаєвської Н.Г.
Стратієнко Л.В.
з участю представників: Павліченко Р.А., Лаврінець В.С.
позивача: не з’явився
відповідача:
розглянувши у акціонерного товариства закритого типу
відкритому судовому міжнародної торгової фірми “Інтермаркет”
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Житомирського апеляційного господарського
суду від 06.06.2005 р.
у справі № 14/76 Д
за позовом відкритого акціонерного товариства
“Житомирагрохім”
до акціонерного товариства закритого типу
міжнародної торгової фірми “Інтермаркет”
про розірвання договору та звільнення приміщення
та за зустрічним акціонерного товариства закритого типу
позовом міжнародної торгової фірми “Інтермаркет”
до відкритого акціонерного товариства
“Житомирагрохім”
про визнання угоди такою, що відбулася, про визнання права
власності на приміщення, визнання недійсним свідоцтва про право
власності
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2001 р. позивач звернувся в суд з позовом про
розірвання договору про спільну фінансово-господарську
діяльність від 01.11.1995 р., укладеного між ДКП
“Житомирагрохім”, правонаступником якого є ВАТ “Житомирагрохім”
та АТ “Інтермаркет” та виселення останнього з приміщення
магазину, розташованого за адресою м. Житомир вул. 1 Травня, 63,
посилаючись на невиконання відповідачем зобов’язань за
договором.
У вересні 2001 р. відповідач звернувся з зустрічним позовом про
визнання за ним права власності на майновий комплекс магазину,
розташованого за адресою м. Житомир вул. 1 Травня, 63.
В подальшому доповнив позовні вимоги та просив визнати таким, що
відбувся, договір купівлі-продажу від 17.11.1997 р., за яким ВАТ
“Житомирагрохім” продало АТЗТ міжнародна торгова фірма
“Інтермаркет” за 23 356,17 грн. частину приміщення магазину по
вул. 1 Травня,63 в м. Житомир, визнати недійсним свідоцтво про
право власності на вказаний магазин від 06.03.2001 р., видане
ВАТ “Житомирагрохім”.
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 01.12.2004
р. (суддя Тимошенко О.М.) первісний позов задоволено частково.
Розірвано договір про спільну фінансово-господарську діяльність
від 01.11.1995 р., який укладено між ДКП “Житомирагрохім” та АТ
“Інтермаркет”. В частині позовних вимог про звільнення АТЗТ
міжнародною торговою фірмою “Інтермаркет” приміщення магазину по
вул. 1 Травня,63 в м. Житомир відмовлено.
Зустрічний позов задоволено. Визнано таким, що відбувся договір
купівлі-продажу 17.11.1997 р., за яким позивач продав, а
відповідач купив частину приміщення магазину по вул. 1 Травня,63
в м. Житомир вартістю 23 356,17 грн. (з ПДВ) з відстрочкою
оплати за придбаний об’єкт на один місяць. Визнано за АТЗТ
міжнародною торговою фірмою “Інтермаркет” право власності на
ціле приміщення магазину по вул. 1 Травня,63 в м. Житомир.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на магазин по
вул. 1 Травня,63 в м. Житомир, яке видане 06.03.01 р. виконкомом
Житомирської міської ради відкритому акціонерному товариству
“Житомирагрохім”.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
06.05.2005 р. (головуючий - Вечірко І.О., судді –Зарудяна Л.О.,
Ляхевич А.А.) рішення господарського суду Житомирської області
від 01.12.2004 р. скасовано та постановлено нове, яким первісний
позов задоволено частково. Зобов’язано АТЗТ міжнародну торгову
фірму “Інтермаркет” звільнити приміщення магазину “Путятинський”
за адресою: м. Житомир вул. 1 Травня, 63.
Відмовлено ВАТ “Житомирагрохім” в частині позовних вимог до АТЗТ
міжнародної торгової фірми “Інтермаркет” про розірвання договору
про спільну фінансово-господарську діяльність від 01.11.1995 р.
В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне
застосування норм матеріального права та порушення норм
процесуального права, скасувати постанову Житомирського
апеляційного господарського суду від 06.05.2005 р., залишивши в
силі рішення господарського суду Житомирської області від
01.12.2004 р.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без
задоволення, а постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 06.05.2005 р. –без змін.
Заслухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом,
01.11.1995 р. м сторонами було підписано договір про спільну
фінансово-господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі на
базі торговельних площ за адресою: м. Житомир вул. 1 Травня,63.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ВАТ “Житомирагрохім”
про розірвання вказаного договору суд апеляційної інстанції
правильно виходив з того, що виходячи з приписів ст. 153 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
вказаний договір не можна визнати укладеним, тому
що, всупереч вимогам ст. ст. 430, 432 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
сторони договору не узгодили істотну умову –не визначили які
саме внески та у якому вигляді повинні бути внесені зі сторони
АТЗТ МТФ “Інтермаркет”, оскільки в порушення п. 3.1.2 договору
не підписали додаток № 2 до договору, в якому мали бути
визначені обігові кошти, товари народного споживання,
торгівельне обладнання, транспорті та інші засоби, що є внеском
відповідача. Також відсутній додаток № 1, який мав
конкретизувати яке обладнання в об’єкті незавершеного
будівництва вносить як внесок позивач.
Таким чином, висновок суду про неможливість розірвання договору,
який не був укладений та визнання на його підставі права
власності на спірне приміщення за відповідачем відповідає
зібраним у справі доказам і вимогам закону.
Також суд апеляційної інстанції дав належну, відповідно до вимог
ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
оцінку акту передачі –прийомки
частини незавершеного будівництвом приміщення магазину від
17.11.1997 р., який було підписано сторонами на підставі
вказаного договору про спільну фінансово-господарську
діяльність, та прийшов до правильного висновку про те, що акт не
може розглядатись як договір купівлі-продажу, укладений
відповідно до вимог ст. 224 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Крім того, слід зазначити, що згідно ст. 6 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
не передбачено такий спосіб захисту порушених цивільних прав як
визнання договору таким, що відбувся, а ч. 2 ст. 47 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
передбачала право суду визнати за певних обставин
дійсною лише угоду, що потребує нотаріального посвідчення.
Чинним на час підписання акту передачі-прийомки законодавством
не передбачалось обов’язкове нотаріальне оформлення договорів
купівлі-передачі нежилих приміщень, що укладались між юридичними
особами.
Свідоцтво про право власності від 06.03.2001 р., видане позивачу
Житомирським міськвиконкомом на магазин м. Житомир вул. 1
Травня, 63 на підставі рішення виконкому Житомирської міської
ради від 22.02.2001 р. № 103 “Про затвердження акту державної
технічної комісії про готовність закінченого будівництва
вбудовано-прибудованого продовольчого магазину “Путятинський” по
вул. 1 Травня, 63 ВАТ “Житомирагрохім” до експлуатації”.
Оскільки, забудовником магазину був позивач, а відповідач не
довів набуття ним права власності на магазин на підставі
договору купівлі-продажу, то висновок суду про відсутність
підстав для визнання вказаного свідоцтва є правильним.
Судом апеляційної інстанції ретельно перевірено всі доводи і
заперечення сторін, їм дана належна правова оцінка та
постановлено законне і обгрунтоване рішення.
Доводи касаційної скарги про розгляд справи без залучення
співвідповідачем Житомирського міськвиконкому не заслуговують на
увагу, оскільки постановлене рішення не стосується прав і
обов’язків останнього.
Також спростовуються матеріалами справи доводи касаційної скарги
про розгляд справи в незаконному складі суду, оскільки допущена
у постанові Житомирського апеляційного господарського суду від
06.06.2005 р. описка про участь у складі колегії судді
Щепанської Г.А. відповідно до вимог ст. 89 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
виправлена ухвалою суду від 09.06.2005 р., в якій
вказано у складі судової колегії суддю Ляхевич А.А.
Таким чином, доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної
інстанції не спростовують і підстав для скасування постанови
Житомирського апеляційного господарського суду від 06.06.2005 р.
не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9
–111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
касаційну скаргу акціонерного товариства закритого типу
міжнародної торгової фірми “Інтермаркет” залишити без
задоволення, а постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 06.06.2005 р. у справі за № 14/76Д –без
змін.
Головуючий В.І. Дерепа
Судді Н.Г. Дунаєвська
Л.В. Стратієнко